Справа № 761/42120/25
Провадження № 1-кс/761/26817/2025
06 жовтня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, у кримінальному провадженні №22024000000001026 від 31.10.2024,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №22024000000001026, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.10.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України.
Клопотання обґрунтовується тим, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000001026 від 31.10.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України.
02.10.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: повідомленням ГУ ВБ СБ України № 2351ві від 25.09.2025; висновком експерта від 13.05. за результатами проведення будівельно технічної експертизи; висновком експерта від 22.08.2025 №СЕ25-491/1 за результатами проведення почеркознавчої експертизи; іншими матеріалами вказаного кримінального провадження, які у своїй сукупності обґрунтовують підозру зазначеній вище особі.
В клопотанні слідчим зазначено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до семи років, у зв'язку з чим є всі підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт в певний період доби.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з підстав у ньому зазначених та просив застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , просили відмовити у задоволенні клопотання, оскільки пред'явлена ОСОБА_6 підозра є необґрунтованою та не доводиться на даний час жодним зібраним стороною обвинуваченням доказом. Крім того, стороною захисту відзначено, що ризики, зазначені прокурором, є не доведеними, оскільки підозрюваний наміру переховуватися не має, є раніше не судимою особою, працевлаштований, має постійне місце проживання, відтак адвокати просили застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав позицію своїх захисників і також просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування домашнього арешту та застосувати до нього особисте зобов'язання.
Слідчий суддя, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, слідчим суддею в судовому засіданні встановлено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000001026 від 31.10.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України.
02.10.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_6 та причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 Рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п.32, Series A, N 182).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Водночас, слідчому судді під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу не надається весь обсяг доказів, зібраних під час досудового розслідування та дані щодо джерел їх отримання. Такі матеріали мають надаватися суду при судовому провадженні відповідного кримінального провадження та саме на цій стадії, передбачено здійснення оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, яким закінчується судове провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
При цьому, на стадії досудового розслідування кримінального провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.
Так, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованих їй злочинів, правильність кваліфікації її дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього матеріалів кримінального провадження можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити інкриміноване йому правопорушення.
Відтак, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження в їх сукупності, слідчим суддею встановлено, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.
Поряд з цим, аналізуючи зазначені слідчим та прокурором ризики, слідчий суддя дійшов висновку про їх часткову наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_6 , який усвідомлюючи міру можливого покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Беззаперечних даних, які б виключали вказаний ризик, слідчим суддею на даний час не встановлено.
В той же час, слідчий суддя вважає не доведеним стороною обвинувачення ризик того, що ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває з 31.10.2024, відтак у органу досудового розслідування було достатньо часу для зібрання доказів для доведення висунутої ОСОБА_6 підозри.
Вирішуючи питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує мету застосування запобіжного заходу, тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6 , а також обставини у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, що характеризують особу підозрюваного.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Водночас, згідно з положеннями ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Враховуючи дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, працевлаштований, має постійне місце проживання, той факт, що він має стійкі соціальні зв'язки і добровільно з'явився до суду, що свідчить на користь останнього і в свою чергу спростовує доводи прокурора щодо можливості існування неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, а також фактичні обставини справи, слідчий суддя вважає, що вказані обставини в своїй сукупності свідчать про можливість застосування відносно нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Застосовуючи такий вид запобіжного заходу як особисте зобов'язання, слідчий суддя виходить із необхідності уникнення ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, водночас, бере до уваги його вік та стан здоров'я, матеріальний стан, міцність його соціальних зв'язків, а також ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що вище встановлені обставини є достатніми для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, тобто більш м'якого, ніж домашній арешт, а тому клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 184, 186, 194, 196, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання у межах строку досудового розслідування, тобто до 02.12.2025 включно.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора у даному кримінальному провадженні, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_6 з іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади за місцем свого проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , письмово під розпис повідомити про покладені на нього обов'язки та роз'яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у даному кримінальному провадженні.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1