Справа № 761/44412/23
Провадження № 2/761/1715/2025
17 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Матвєєвої Ю.О.
при секретарі: Каніковського Б.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У листопаді 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернулося з позовною заявою ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 263843,45 грн. та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.11.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 438008-КС-001, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 36000,00 грн. Однак, відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору, заборгованість в повному обсязі не погашає, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за кредитним договором, що станом на 02.11.2023 року складає - 263843,45 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
30.11.2023 року до суду надійшла зазначена цивільна справа та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2023 року була передана до провадження судді Макаренко І.О.
Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-1203 від 17.04.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2025 року в провадження судді Матвєєвої Ю.О. надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.05.2025 року справу прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (ЄДРПОУ: 14360570, Місце знаходження: 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д), інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: - чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ). - інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 29.11.2021 року по 02.11.2023 року включно,
17.06.2025 року від АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надійшла витребувана судом інформація.
Ухвалою суду від 21.07.2025 року змінено порядок розгляду справи на спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
26.08.2025 року від відповідача надійшов відзив, в якому просила відмовити в позовних вимогах у повному обсязі,в обґрунтування заяви зазначила, що дійсно між нею та позивачем було укладено кредитний договір. Вважає несправедливими умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язання за договором. Нарахована позивачем сума заборгованості за договором не відповідає критеріям справедливості та суперечить законодавству в сфері захисту прав споживачів. Окрім того, зазначила, що на неї поширюється дія пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки її чоловік ОСОБА_2 є військовослужбовцем згідно довідки №2415 від 30.03.2025р., а тому у позивача відсутні підстави для нарахування будь яких відсотків за користування кредитом.
13.10.2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач до судового засідання не з'явилася, повідомлялася судом належним чином, заяв чи клопотань до суду не надходило.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.11.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №438008-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», за яким встановлено, що Товариство надає клієнту кредит для придбання товарів (робіт, послуг), для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника в розмірі 36000,00 грн, строком на 24 тижні, строк дії договору - до 16.05.2022р.; процентна ставка за кредитом - 0,86587500 в день (фіксована), комісія за надання кредиту - 5400,00 грн, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 79200,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3599,19 грн.
Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором G-5954 і Товариством.
Відповідно до квитанції №33075 на рахунок ОСОБА_1 29.11.2021 року перераховано 36000,00 грн.
Це також підтверджується й інформацією від АТ КБ «ПриватБанк», що надана за ухвалою суду, згідно якої платіжна картка № НОМЕР_1 , на яку перераховано кошти позивачем, емітована саме на ім'я відповідачки ОСОБА_1 , До того ж, з виписки про рух грошових коштів на рахунку згаданої банківської картки видно, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відбулося зарахування на неї грошових коштів у розмірі 36000,00 грн.
04.12.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору №438008-КС-001, згідно якого надано кредит у розмірі 14000,00 грн. (комісія за надання кредиту - 2100,00 грн.).
14.02.2022 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 2 до Договору №438008-КС-001, згідно якого надано кредит у розмірі 12000,00 грн. (комісія за надання кредиту - 1800,00 грн.).
27.07.2022 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 3 до Договору №438008-КС-001, згідно якого сторони узгодили внести зміни в п.1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме - «Термін дії Договору: до 06.09.2023р.», а також внести зміни до п.1 Договору - «Строк Кредиту: 647 днів».
До теперішнього часу Боржник свої зобов'язання за Кредитним договором № 438008- КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 438008-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 438008-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 438008-КС-001 на загальну суму 71 649,38 грн.
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Із розрахунку заборгованості за кредитом встановлено, що станом на 02.11.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Бізнес Позика» у сумі 263843,45 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту - 44852,16 грн, суми заборгованості по відсотках - 217191,29 грн. та суми прострочених платежів за комісією - 1800,00 грн.
Згідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За правилами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин повинні відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Судом встановлено, що кредитний договір укладено між сторонами в електронній формі на підставі оформлення та подання ТОВ «Бізнес Позика» відповідної оферти, підписання позичальником одноразовим ідентифікатором та відправлення товариству електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір.
Суд зазначає, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому суд доходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, за яким з рахунку ТОВ «Бізнес Позика», перераховано кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки ОСОБА_1 .
Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачкою грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором.
Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк , встановлений договором або законом відповідно до вимог ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ст.1050 ЦК України встановлені наслідки порушення договору позичальником, зокрема за частиною 2, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 44852,16 грн за простроченими платежами по тілу кредиту.
Що стосується вимог позивача про стягнення відсотків у сумі 217191,29 грн, суд зазначає таке.
Згідно ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У статті 1,2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
У свою чергу, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції від 01.08.2021 року, що діяла на момент укладення кредитних договорів, - військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Частиною 13 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов'язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов'язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).
Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.
Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.
Крім цього, згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжує діяти по теперішній час.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
З матеріалів справи вбачається, що чоловік відповідача - ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_3 з 18.03.2025 року по теперішній час, що підтверджується довідкою № 2415 від 30.03.2025, а тому має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Таким чином, на відповідача, як на члена сім'ї учасника бойовий дій, військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - звільнена від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи (ТОВ «Бізнес Позика») під час дії особливого періоду не має права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов'язані їх списати.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі №502/1438/18.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за договором №438008-КС-001 в розмірі 217191,29 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як член сім'ї військовослужбовця, згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Щодо стягнення комісії.
Відповідно до п. 8, 9, 10 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються, в тому числі, процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).
Умови укладеного з відповідачкою кредитного договору таким вимогам відповідають.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 1800,00 грн., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості і за комісією у розмірі 1800,00 грн.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з врахуванням вищенаведеного, враховуючи, що відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за сумою кредиту, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково, а саме стягнення з відповідача на користь відповідача заборгованості за договором в розмірі 46652,16 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, враховуючи вимоги ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі, пропорційному розміру задоволених позовних вимог, що становить 556,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч. 2, 259, 263, 264, 265,ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд -
Позов ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором у розмірі 46652,16 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) витрати по оплаті судового збору у розмірі 556,00 грн.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.О. Матвєєва
17 листопада 2025 року