Справа № 761/31412/16-ц
Провадження № 6/761/223/2025
12 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Савчук Ю.Н.
при секретарі судового засідання Фортуні М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заявуАТ «Сенс Банк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення його до виконання, -
10.06.2024 року до суду надійшла зазначена цивільна справа та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 року була передана до провадження судді Макаренко І.О.
Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-1295 від 23.04.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2025 року в провадження судді Савчук Ю.Н. надійшла цивільна справа за заявою АТ «Укрсоцбанк», заінтересовані особи: АТ «Альфа-Банк» (АТ «Сенс Банк»), ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення до виконання.
Заява мотивована тим, що заочним Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07.03.2017 року у справі № 761/31412/16-ц позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 задоволено та стягнуто заборгованість за кредитним договором № 380/1075/07-Ж від 08.08.2007 року та судовий збір в сумі 3 949 711,71 грн.
13.04.2017 року Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі № 761/31412/16-ц .
Автоматизована система виконавчого провадження не містить відомостей про відкриття виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 .
За результатами перевірки встановлено, що оригінал виконавчого листа на виконання до органу ДВС чи приватного виконавця адвокатами Подольською О.В. та Зеленою Н.Ю. та іншими, які супроводжували дану справу, під час виконання ними своїх посадових обов'язків, не пред'являлися, іншим працівникам під час їх звільнення не передавалися.
Таким чином, оригіналу виконавчого листа від 13.04.2017 року у справі № № 761/31412/16-ц ПАТ «Укрсоцбанк» отримано не було.
Отже, відбулася втрата виконавчого листа та пропущено строк пред'явлення його до виконання.
За таких обставин ПАТ «Укрсоцбанк» вважає причини пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання поважними та просить суд поновити цей строк, а також видати дублікат виконавчого листа.
Ухвалою суду від 28.04.2025 року було прийнято до розгляду заяву та призначено судове засідання.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, однак зі змісту поданої заяви вбачається, що останній у ній просив суд розглянути заяву за його відсутності.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, своїх представників до суду не направили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомили, а тому суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності вказаних осіб.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Заочним Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13.02.2014 року у справі № 761/3968/13-ц позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 задоволено та стягнуто заборгованість за кредитним договором № 063-2008-917 від 26.03.2008 року в сумі 335280,93 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.05.2011 року становило 2675038,90 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою апеляційного суду міста Києва від 29.05..2014 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13.02.2014 року змінено та зазначено в резолютивній частині еквівалент суми, що підлягала до стягнення, в розмірі 2866886,65 грн.
13.04.2017 року Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі № 761/31412/16-ц.
За результатами службової перевірки співробітниками ПАТ «Укрсоцбанк» було виявлено відсутність оригіналу виконавчого листа, що підтверджується довідкою від 29.04.2024 року.
Таким чином, оригіналу виконавчого листа від 13.04.2017 року у справі 761/31412/16-ц ПАТ «Укрсоцбанк» його працівниками передано не було.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
У п.33 рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Жовнер проти України» вказано, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013від 26червня 2013року по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
За вимогами частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Однією з основних засад судочинства в Україні є обов'язковість рішень суду (пункт 9 частини третьої статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
За змістом статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Аналогічні положення були закріпленні в статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження (далі - Закон № 606-XIV).
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист є виконавчим документом (частини перша, третя статті 431 ЦПК України).
Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).
Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з'ясувати питання чи втрачено оригінал виконавчого листа, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили, щодо причин пропуску пред'явлення до виконання виконавчого документа та залежно від встановлених обставин та характеру причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду у справі N 166/1472/18 від 23.10.2019, питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
Крім того, відповідно до викладеного Верховним Судом у постанові від 02.06.2020 року у справі N 2-461/09, поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа до виконання. Тобто якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа, вважається поданою у межах установленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви.
До процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень, належить звернення судових рішень до виконання, виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, мирова угода в процесі виконання, відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання, зупинення виконання судового рішення, тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу, оголошення розшуку боржника або дитини, привід боржника, вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи, звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, заміна сторони виконавчого провадження, визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, поворот виконання рішення, постанови (розділ VІ ЦПК України та розділ V ГПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2024 року у справі № 186/871/14-ц наголосила, що розділ VI ЦПК України (розділ V ГПК України) врегульовує розгляд процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) [розгляд процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у господарських справах]. Розгляд таких процесуальних питань не є окремим видом судового провадження, а є виконанням судових рішень як заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав.
Отже, видача дубліката виконавчого документа є процесуальним питанням, пов'язаним з виконанням судових рішень (стаття 370 розділу VI ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року), яке Законом від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII винесено в розділ ХІІІ «Перехідні положення» чинної редакції ЦПК України у зв'язку із запровадженням порядку видачі судом виконавчого документа в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Під час вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 2-1196/11, від 01 липня 2024 року в справі № 183/4446/13, від 14 грудня 2022 року в справі № 2-1380/08 (провадження № 61-10540св22) та ін.).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) виснувала, що в разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою в межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви.
У постановах Верховного Суду від 01 березня 2023 року в справі № 433/1335/14 (провадження № 61-12614св22), від 19 липня 2022 року в справі № 750/13088/14 (провадження № 61-2110св22), від 20 травня 2022 року в справі № 1005/7133/2012 (провадження № 61-21381св21), від 21 липня 2021 року в справі № 635/2225/13 (провадження № 61-7731св21), від 18 листопада 2020 року в справі № 263/4331/18 (провадження № 61-8286св20) визначено, що обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який має обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII).
У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України).
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
Зазначені приписи перехідних положень вказаних кодексів не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред'явлення цього документа до виконання (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/19 (провадження № 14-308цс19)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що «єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення».
Видача дубліката виконавчого документа пов'язується з його втратою та можлива в межах строку пред'явлення виконавчого документа до виконання або за умови поновлення такого строку судом у разі його пропуску. У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частини перша статті 433 ЦПК України). Єдиною та необхідною підставою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. Встановлення судом факту пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання і не поновлення його судом є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа. Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Таким чином, під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою обов'язковим та визначальним є питання з'ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред'явлення виконавчого документа до виконання (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року в цій справі, провадження № 14-21цс24).
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII).
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що виконавчий лист на виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 07.03.2017 року у справі № 761/31412/16-ц видано та отримано ПАТ «Укрсоцбанк» 13.04.2017 року.
10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».
Згідно Рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019, було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «АЛЬФА-БАНК» з дати визначеної у Передавальному акті, а саме - з 15.10.2019.
Протоколом №4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019 було вирішено затвердити Передавальний акт (п. 2.1. протоколу).
Таким чином, 15 жовтня 2019 року відповідно до підпункту «г» пункту 11 частини 4 статті 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», пунктів 3.1., 5.З., Постанови Правління НБУ № 189 від 27.06.2008 «Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників», було затверджено Передавальний акт, у відповідності до якого АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.
Згідно п. 1 Передавального акта від 15.10.2019, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов'язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження цього Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» а саме з 15.10.2019.
01 грудня 2022 року АТ «АЛЬФА БАНК» змінив назву на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», що підтверджується копією Витягу з державного реєстру банків від 02.12.2022 року та копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 30.11.2022 року.
Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 30.11.2022 року.
Таким чином, внаслідок зміни назви АТ «АЛЬФА БАНК» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов'язків є АТ «СЕНС БАНК».
Строк пред'явлення виконавчих документів до виконання в редакції ст. 12 Закону № 1404-VIII від 2 червня 2016 року становить три роки.
Таким чином, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання закінчився 14.04.2020 року.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Розділу ХІІ ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Постановою Кабінету міністрів України №211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України, було встановлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України №392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» передбачено , що «установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061)».
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 383 продовжено карантин до 30.06.2023 року.
24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», було введено воєнних стан по всій території України, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. «Варто також ураховувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків», - йдеться в повідомленні ВС на сторінці відомства.
Відповідно до ч.2 ст. 433 ЦПК України заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Пропущення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання трапилося не з вини АТ «СЕНС БАНК», а під час дії карантину запровадженого та на час епідемії COVID - відбулося повномасштабне вторгнення росії та оскільки військові дії відбувались безпосередньо на території Києва та Київської області, що в свою чергу призвело до евакуації співробітників заявника та тимчасове припинення роботи співробітників товариства.
Підсумовуючи наведене та зважаючи на те, що заявником було вчасно вчинено всі дії, необхідні для звернення виконавчого листа до виконання, суд приходить до висновку про поважність підстав пропущення строку пред"явлення виконавчого документа до виконання та вважає за доцільне його поновити в друге.
ЄСПЛ у пункті 40 у справі Горнсбі проти Греції (Case of Hornsby v. Greece) зазначив, що виконання судового рішення має бути захищене, як складова частина доступу до суду в світлі вимог статті 6 Конвенції.
Ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд і закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, та найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 11.01.2005 у справі "Дубенко проти України" ("Dubenko v. Ukraine") визначено, що невиконання судового рішення на користь заявника понад три роки було втручанням у право заявника на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Отже, відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини користування боржником грошовими коштами стягувача після ухвалення рішення порушує право стягувача на мирне володіння своїм майном у світлі вимог статті 1 Першого протоколу до зазначеної Конвенції.
В силу приписів підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд вправі видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заява до суду про видачу дубліката виконавчого листа може бути подана стягувачем, його представником, прокурором, органом державної влади, іншими особами, які мають право звертатися до органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження.
У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 встановлено, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
У Постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 916/922/16 стверджується, що за встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого листа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
З врахуванням того, суд приходить до висновку про те що, факт втрати виконавчого листа стягувачем належним чином доведено.
Чинний ЦПК України не передбачає надання оцінки обставинам втрати виконавчих листів та не ставить у залежність видачу дублікатів виконавчих листів від поважності причин такої втрати.
Враховуючи те, що відомості про місцезнаходження оригіналів виконавчих листів відсутні, суд приходить до висновку, що їх втрачено та вбачає підстави для видачі дублікату.
Таким чином, видача дубліката виконавчого листа, який втрачено, з врахуванням того, що строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання на даний час сплив, оскільки становив 14.04.2020 року, однак поновлений судом, не суперечитиме вимогам закону.
За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням таких вимог статті 81 ЦПК України та положень пункту 3 частини першої і частини другої статті 318 ЦПК України заявник повинен довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, зазначивши про такі обставини у своїй заяві та про докази, які їх підтверджують і до заяви додати ці докази.
За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що становлять допустимість доказів.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З'ясувавши усі обставини справи, оцінивши надані докази, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає встановленим та доведеним, що судове рішення не виконано, оригінал вказаного виконавчого листа втрачено, а строк пред'явлення виконавчого листа до виконання пропущено з поважних причин.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення заяви стягувача, в частині видачі дубліката виконавчого листа від 13.04.2017 року № 761/31412/16-ц у справі № 761/31412/16-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Керуючись ч. 6 ст. 12, п.10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні Закону України «Про виконавче провадження», ст. 433 ЦПК України, п.п. 17.2, 17.4 Перехідних положень ЦПК України суд,-
Заяву представника позивача АТ «Сенс Банк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення до виконання у цивільній справі№ 761/31412/16-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Видати дублікат виконавчого листа у справі № 761/31412/16-ц від 13.04.2017 року за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 3 891 341,56 грн., в тому числі 2 290 068,09 грн.- заборгованість за кредитом; 1 601 273,47 грн.- заборгованість за відсотками; 58 370.15 грн. судового збору.
Поновити строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа від 13.04.2017 року № 761/31412/16-ц у справі № 761/31412/16-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя