Справа №760/31315/25 1-кс/760/13562/25
19 листопада 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання власника майна ОСОБА_3 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 220251011100000651 від 22.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,
До суду надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_3 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 220251011100000651 від 22.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні Слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київські області перебуває кримінальне провадження № 220251011100000651 від 22.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України. Здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №220251011100000651 від 22.05.2025 покладено на прокурів Київської міської прокуратури.
30 липня 2025 року Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва у справі №760/20141/24 в рамках кримінального провадження № 220251011100000651 від 22.05.2025 року накладено арешт на: ноутбук марки «ASUS» чорного кольору, с/н FBNL CV03471146Е із зарядним пристроєм, ноутбук марки «ASUS» чорного кольору, с/н T3NO CV05N82411Е із зарядним пристроєм, мобільний телефон марки «Хiaomi Redmi 10 Pro» модель М2101K6G с/н НОМЕР_1 , EMEI1 НОМЕР_2 , EMEI2 НОМЕР_3 чорного кольору у чорному полімерному чохлі та карту пам'яті на 256 ГБ з метою забезпечення збереження речових доказів.
Вважає, що арешт вищевказаного майна є необґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки: арештовані речі не є речовим доказом, тому що не відповідають ознакам, встановленим ст. 98 КПК України. Окрім цього, вказані речі не набуті кримінально протиправним шляхом, не пов'язані з обставинами кримінального правопорушення. Зазначає, що арешт створює надмірне та необґрунтоване обмеження права власності ОСОБА_3 .
Власник майна подала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Прокурор подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення клопотання заперечував, просив у задоволенні відмовити, додав до заяви протоколи огляду для долучення їх до матеріалів справи.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Як встановлено слідчим суддею 30 липня 2025 року Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва у справі №760/20141/24 в рамках кримінального провадження № 220251011100000651 від 22.05.2025 року накладено арешт на: ноутбук марки «ASUS» чорного кольору, с/н FBNL CV03471146Е із зарядним пристроєм, ноутбук марки «ASUS» чорного кольору, с/н T3NO CV05N82411Е із зарядним пристроєм, мобільний телефон марки «Хiaomi Redmi 10 Pro» модель М2101K6G с/н НОМЕР_1 , EMEI1 НОМЕР_2 , EMEI2 НОМЕР_3 чорного кольору у чорному полімерному чохлі та карту пам'яті на 256 ГБ з метою забезпечення збереження речових доказів.
З протоколу огляду від 16.07.2025 року вбачається, що ноутбук марки «ASUS» чорного кольору, с/н FBNL CV03471146Е із зарядним пристроєм, ноутбук марки «ASUS» чорного кольору, с/н T3NO CV05N82411Е із зарядним пристроєм, мобільний телефон марки «Хiaomi Redmi 10 Pro» модель М2101K6G с/н НОМЕР_1 , EMEI1 НОМЕР_2, EMEI2 НОМЕР_3 чорного кольору у чорному полімерному чохлі та карту пам'яті на 256 ГБ, інформації, яка може слугувати доказом у вказаному кримінальному провадженні не містять.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності з клопотанням про скасування арешту до суду, який його наклав.
Аналогічна позиція щодо застосування положень статті 174 КПК України наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №569/4374/16-ц та постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №362/392/16-ц.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь - яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Згідно ч. 1 ст. 318 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь - яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
На підставі ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Слідчим суддею було встановлено, що майно, на яке було накладено арешт Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від 30.07.2025 року, було оглянуто, інформацію, яка може слугувати доказом у вказаному кримінальному провадженні не виявлено, про що свідчать протоколи огляду від 16.07.2025. Отже, на даний час відсутні підстави для подальшого арешту зазначеного майна.
На думку слідчого судді, матеріали справи свідчать, що на теперішній час, підстави, які слугували підставою для накладення арешту майна відпали, а тому подальше його застосування не виправдовує таке втручання у права та інтереси власника майна.
Все вищевикладене свідчить про обґрунтованість клопотання про необхідність скасування арешту, у зв'язку з чим, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 8 - 9, 94, 98, 131 - 132, 170, 173 - 174 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання власника майна ОСОБА_3 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 220251011100000651 від 22.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт майна (комп'ютерів (системних блоків), ноутбуків, мобільних телефонів), вилученого під час обшуку 15.07.2025 за адресою: м. Київ, вул. Залізничне Шосе, 2-А, 2-й поверх, накладений 30.07.2025 Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва справа №760/28691/23 у кримінальному провадженні №220251011100000651 від 22.05.2025, зокрема на: ноутбук марки «ASUS» чорного кольору, с/н FBNL CV03471146Е із зарядним пристроєм, ноутбук марки «ASUS» чорного кольору, с/н T3NO CV05N82411Е із зарядним пристроєм, мобільний телефон марки «Хiaomi Redmi 10 Pro» модель М2101K6G с/н НОМЕР_1 , EMEI1 НОМЕР_2, EMEI2 НОМЕР_3 чорного кольору у чорному полімерному чохлі та карту пам'яті на 256 ГБ.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1