Справа №760/31468/25 2-о/760/673/25
19 листопада 2025 року місто Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., за участю секретаря судового засідання Горобчук К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа: Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
встановив:
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва із заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт смерті на тимчасово окупованій території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Горлівка, Донецької області, на території, непідконтрольній державній владі України.
Заява мотивована тим, що заявник є сином померлого ОСОБА_2 . Місце смерті є окупованою територією, тому отримати свідоцтво про смерть у відділі реєстрації актів цивільного стану неможливо за відсутності рішення суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду вказаної справи визначено головуючого суддю Майстренка О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 19.11.2025.
Заявник в судове засідання не з'явився, заявником подано до суду заяву про розгляд справи без його участі, заяву підтримує та просить задовольнити.
Заінтересована особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про дату та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.
За загальним правилом ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності заявника та представника заінтересованої особи.
Вивчивши подану заяву, дослідивши та оцінивши письмові докази у їхній сукупності, суд встановив наступні обставини і прийшов до таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.04.1961, яка міститься в матеріалах справи.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Горлівка, Донецької області, що підтверджується копіями довідки про смерть від 23.10.2025, свідоцтва про смерть від 25.10.2025, які видані окупаційними органами.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, зокрема у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), у яких Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок необхідно розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Тому, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
У зв'язку з вищенаведеним суд зазначає, що документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.
У цьому випадку такими документами є надане заявником свідоцтво про смерть.
У п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, м. Горлівка, Донецької області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
Таким чином, судом установлено, що заявник, яка є громадянином України, не має можливості здійснити державну реєстрацію смерті батька.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов'язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв'язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Таким чином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Горлівка, Донецької області, яке знаходиться під окупацією. У зв'язку із вказаним державна реєстрація смерті батька заявника не була проведена у відповідності до законодавства України.
У ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів.
Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.
Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Оскільки реєстрація смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась, то наявні законні підстави встановити факт його смерті у судовому порядку.
Згідно із ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 315, 317 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Горлівка, Донецької області, Україна.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Суддя О. Майстренко