Справа №760/22877/25
2/760/13138/25
17 листопада 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Гуцало М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача ОСОБА_1 , подане його представником, про залишення без розгляду позовної заяви в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини,
29 серпня 2025 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025 року відкрито загальне позовне провадження.
Представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позовну заяву без розгляду. Зазначає про те, що в австрійському суді розглядається позов про визначення місця проживання дитини та вимоги вказаного позову є тотожними вимогам позивача у справі № 760/22877/25. Підстави на обґрунтування австрійського позову є ідентичними підставам, які ОСОБА_2 заявляє в цій справі. Сторони, які беруть участь в австрійській справі є тими самими сторонами, що є учасниками цієї справи. При цьому, позивач активно бере участь в австрійській справі, зокрема, саме вона подавала апеляційну скаргу на рішення австрійського суду першої інстанції та просила рішення скасувати і повернути справу для продовження розгляду в Окружному суді Грац-Ост, м. Грац, Австрія. Відповідно, обидві справи, в Австрії та Україні є тотожними, причому провадження у справі № 252 Ps 56/23 k-245 було відкрито ще у 2023 році, а позивач звернулася із позовом до Солом'янського районного суду міста Києва лише після того, як їй стало відомо про позов відповідача на підставі положень Конвенції 1980 року. Відповідно, беручи до уваги той факт, що у провадженні Окружного суду Грац-Ост з 20 липня 2023 року перебуває справа № 252 Ps 56/23 k-245 стосовно вирішення питань по опіці над дитиною та встановлення порядку участі батька у вихованні дитини між позивачем та відповідачем, а також те, що ця справа продовжує розглядатися австрійськими судами, український суд має усі правові підстави для залишення позовних вимог у цій справі без розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви сторони відповідача про залишення позову без розгляду. Зазначила, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається ЦПК України, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини (ч. 1 ст. 66 Закону України «Про міжнародне приватне право»). Частиною 1 ст. 16 цього закону визначено, що особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Дитина ОСОБА_3 від народження є громадянином України. Таким чином, справа підсудна українському суду. Вказує на те, що представник відповідача вводить суд в оману, стверджуючи про наявність іншого позову позивача до відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Судова практика, на яку посилається сторона відповідача не є аналогічними за своєю суттю для справи № 760/22877/25.
Відповідач та його представник у судовому засіданні підтримали заяву про залишення позову без розгляду та просили її задовольнити.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Представник відповідача у заяві посилається на те, що в австрійському суді розглядається позов про визначення місця проживання дитини та вимоги вказаного позову є тотожними вимогам позивача у справі № 760/22877/25. Підстави на обґрунтування австрійського позову є ідентичними підставам, які ОСОБА_2 заявляє в цій справі. Сторони, які беруть участь в австрійській справі є тими самими сторонами, що є учасниками цієї справи. При цьому, позивач активно бере участь в австрійській справі, зокрема, саме вона подавала апеляційну скаргу на рішення австрійського суду першої інстанції та просила рішення скасувати і повернути справу для продовження розгляду в Окружному суді Грац-Ост, м. Грац, Австрія. Відповідно, обидві справи, в Австрії та Україні є тотожними, причому провадження у справі № 252 Ps 56/23 k-245 було відкрито ще у 2023 році, а позивач звернулася із позовом до Солом'янського районного суду міста Києва лише після того, як їй стало відомо про позов відповідача на підставі положень Конвенції 1980 року.
Вбачається, що зазначена стороною відповідача позовна заява була подана відповідно до законодавства Австрії.
20 серпня 2025 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Встановлено, що позовна заява ОСОБА_2 подана до Солом'янського районного суду м. Києва відповідно до законодавства України.
Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається ЦПК України, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 497 ЦПК України).
Права та обов'язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями 67, 671, 674 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини (ст. 66 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися (ч. 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
У разі встановлення обставин: (а) дитина проживає в іншій державі не менше одного року після того як особа, установа або інший орган, які мають права опіки, дізналися або повинні були дізнатися про місце перебування дитини; (б) протягом цього періоду не було заявлено вимоги про повернення дитини; (в) дитина адаптувалася до нового середовища) за правилом пункту «b» ч. 1 ст. 7 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року припиняється юрисдикція суду Договірної Держави попереднього звичайного місця проживання дитини з вирішення цього спору у зв'язку з набуттям нею нового постійного (звичайне для дитини) місця проживання.
Юрисдикція з вирішення спору про місце проживання дитини, у разі її неправомірного переміщення, визначається за місцем проживання дитини лише за наявності умов, передбачених пунктом «b» ч. 1 ст. 7 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року, у сукупності.
Правилами щодо юрисдикції, закріплені у Гаазькій конвенції про батьківську відповідальність 1996 року, запроваджено загальний підхід до визначення юрисдикції, який забезпечує визначеність для сторін, і може, таким чином, сприяти недопущенню спроб пошуку «зручного суду» через міжнародне викрадення дітей. Правило статті 5 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року визначає місце постійного проживання дитини як первинну підставу для визначення юрисдикції, сприяє зверненню батьків до влади з питань опіки, доступу/контактів і переміщення в тих Договірних Державах, де їх дитина живе, замість її вивезення до інших юрисдикцій для вирішення таких питань.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 545/2247/18 та постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 372/2558/21.
З матеріалів справи вбачається, що позивач та дитина ОСОБА_3 проживають в Україні та є громадянами України.
Суд вважає, що за таких обставин справа № 760/22877/25 підсудна Солом'янському районному суду м. Києва, оскільки права та обов'язки дитини визначаються її особистим законом, тобто законодавством України.
Вбачається, що ОСОБА_2 звернулась із позовною заявою у відповідності до вимог національного законодавства, а ОСОБА_1 - в порядку законодавства Австрії та Міжнародного приватного права.
Крім того, стороною відповідача не надано жодного доказу на підтвердження доводів, викладених у заяві про залишення позову без розгляду, зокрема, стосовно наявності позову в австрійському суді.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе відмовити в задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 257, статтями 223, 259, 268, 272 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 , поданого його представником, про залишення без розгляду позовної заяви в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повна ухвала суду складена 21 листопада 2025 року.
Суддя: