Справа №760/23220/25 2/760/13197/25
(З А О Ч Н Е)
19 листопада 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючої судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Солом'янського районного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство комерційний банку «Приватбанк» (надалі за текстом - позивач) з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до позивача, у зв'язку з чим відповідач підписав заяву № б/н від 10.09.2022, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку НОМЕР_1 , строк дії якої 09/26, тип - Універсальна. Проте відповідач своїх зобов'язань за цим договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 07.08.2025 року має перед позивачем заборгованість за вказаним договором на загальну суму 73 245,85 грн., з яких: 60 438,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12 807,70 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. З підстав стягнення кредитної заборгованості позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 серпня 2025 року, головуючим суддею у справі визначено Верещінську І.В.
Ухвалою судді від 05 вересня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач відзив у встановлений строк не подав, у судові засідання явку свого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду від нього не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, наявні всі передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстави умови для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач та відповідач 10.09.2022 уклали кредитний договір б/н шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг позивачем, погодивши такі умови:: відновлювана лінія до 200 000 грн. (п. 1.2 договору); тип кредитної карти Карта «Універсальна»; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2 Договору); процентна ставка, відсотків річних 42,0% (п.1.3 Договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну карту, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якого було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4 Договору); розмір мінімального обов'язкового платежу: 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн., щомісячно у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4 Договору). Проценти від суми повернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦПК України встановлюються за домовленістю. Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5 та 2.1.1.2.12 Договору).
Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку НОМЕР_1 , строк дії якої 09/26, тип - Універсальна.
З виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувався виданою банком кредитною карткою та періодично вносив платежі в погашення кредиту. Протилежного суду не надано.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно з пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду по справі №205/4176/18 від 11 листопада 2020 року.
Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач своєчасно не сплачував банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 07.08.2025 року утворилася заборгованість у розмірі 73 245,85 грн., з яких: 60 438,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12 807,70 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За змістом ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
У ч. 1 ст. 633 ЦК України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у даному випадку - позивач АТ КБ «ПриватБанк».
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам та доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на момент укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У підписаній сторонами Анкеті-заяві № б/н від 10.09.2022 процентна ставка не зазначена. Однак до Анкети - заяви позивачем додано паспорт споживчого кредиту до довідку про зміну умов кредитування, в яких обумовлено розмір процентів.
АТ КБ «ПриватБанк», пред'являючи вимоги про погашення кредиту, крім тіла кредиту, що в розрахунку банка має дві складові, а саме: тіло кредиту (сума, яку фактично позичальник отримав у борг) та заборгованість за відсотками нарахованими на кредит.
Банк, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім розрахунку заборгованості за кредитним договором, посилався на Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку, витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які є невід'ємними частинами цього кредитного договору, виписку по рахунку позичальника, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видачу кредитних карток, довідку про тип кредитного продукту.
Суд вважає, що у даному випадку до правовідносин, що виникли між сторонами, можливо застосувати положення ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Так, судом становлено, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за укладеним сторонами кредитним договором виконало, надало відповідачу кредит у визначеному договором розмірі, проте останній у порушення вимог закону та умов договору своїх зобов'язань за цим договором належним чином не виконує.
Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній вище постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17 зроблено висновок про те, що оскільки фактично отримані та використані Позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, банк має право вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої ним суми кредитних коштів.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти добровільно АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також враховуючи, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов'язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а саме заборгованості за простроченим тілом кредиту, та сплати процентів за користування кредитом.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем за кредитним договором № б/н від 30.10.2020 кошти добровільно банку не повернуті, суд дійшов висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» є обґрунтованим, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 60 438,15 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 12 807,70 грн..
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням № ZZ422B2DD0 від 12 серпня 2025 року про сплату судового збору у загальній сумі 2422 грн. 40 коп., який, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 626, 628, 633, 634, 638, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства комерційний банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банку «Приватбанк» заборгованість у розмірі 73 245 (сімдесят три тисячі двісті сорок п'ять) гривень 85 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банку «Приватбанк» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Повне найменування сторін:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» місцезнаходження: 01001, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя І.В. Верещінська