Справа №760/17518/21 2/760/630/25
28 лютого 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.
за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київбудмоноліт», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегралінвест», про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Київбудмоноліт», в якому просить визнати за ним майнове право (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на квартиру № 14 (1 кімната) загальною площею 34,80 кв. м, поверх 1, секція № 1, що знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем укладено угоду про відступлення права вимоги від 11 квітня 2019 року до договору № 260/КБ купівлі-продажу майнових прав від 15 березня 2018 року, відповідно до якого відповідач зобов'язується передати протягом 3-го кварталу 2018 року йому у власність окрему квартиру, будівельний № 11 (1 кімната), загальна площа 34 кв. м, поверх 1, секція 1, що знаходиться в житловому будинку № 26 за поштовою адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:69:136:0013, право на спорудження якого виникло у відповідача на підставі договору № 11/15 часткової участі у будівництві, укладеному 13 листопада 2015 року між ТОВ «Київбудмоноліт» та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Інтегралінвест».
Згідно з додатковою угодою від 10 квітня 2019 року № 1 до цього договору сторони погодили, що він має отримати від ТОВ «Київбудмоноліт» квартиру № 14 загальною площею 34,80 кв. м.
Відповідно до довідки від 26 квітня 2019 року, виданої відповідачем, він на 100% виконав свої зобов'язання за вказаним договором, тобто сплатив вартість вказаної квартири.
Зазначає, що у зв'язку з виконанням зобов'язання щодо сплати вартості квартири, у нього виникло право вимоги й оформлення права власності на квартиру шляхом укладення Основного договору, а у відповідача виникло право на отримання вартості квартири та кореспондуючий обов'язок укласти з ним основний договір купівлі-продажу квартири та передати їх за Актом приймання-передачі.
Водночас, відповідач свої зобов'язання не виконав, у власність вищевказане майно не передав, а будинок, у якому розташована спірна квартира в експлуатацію не введений.
Враховуючи вищевикладене, що квартира стає окремим майном лише після завершення будівництва, а до завершення будівництва об'єкта нерухомого майна, в якому знаходиться квартира, та прийняття його в експлуатацію, йому належать майнові права на квартиру, тому звернувся до суду з указаним позовом з метою захисту своїх прав та просив його задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 липня 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
05 травня 2023 року до суду надійшов відзив відповідача, в якому представник заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що 15 березня 2018 року між ТОВ «Київбудмоноліт» та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 260/КБ, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця однокімнатну квартиру, будівельний № 11 загальною площею 34 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право на спорудження якого виникло у ТОВ «Київбудмоноліт» на підставі договору № 11/15 часткової участі у будівництві, укладеному 13 листопада 2015 року між ТОВ «Київбудмоноліт» та ТОВ «Інтегралінвест».
Відповідно до пункту 3.1. договору майнові права на об'єкт нерухомості за цим договором закріплюються за покупцем у момент видачі довідки про оплату 100% вартості майнових прав.
Згідно з пунктом 3.2. договору після отримання продавцем на об'єкт капітального будівництва сертифікату, що підтверджує його готовність до експлуатації, продавець надсилає покупцю письмове повідомлення із дати (протягом 30 календарних днів з дня відправлення відповідного повідомлення), коли покупець має з'явитися та фізично прийняти об'єкт нерухомості, підписавши акт прийому-передачі об'єкта нерухомості та договір на утримання та обслуговування об'єкту нерухомості.
Відповідно до пункту 3.3. договору об'єкт нерухомості передається продавцем покупцю шляхом підписання акта прийому-передачі об'єкта нерухомості.
На підтвердження виконання своїх обов'язків за договором від 15 березня 2018 року № 260/КБ відповідач зазначає, що видав позивачу довідку від 26 квітня 2019 року, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок укласти з позивачем основний договір купівлі-продажу квартири та передати її за актом приймання-передачі.
Однак на момент подачі позовної заяви до суду вказаний будинок по АДРЕСА_1 не введений в експлуатацію, у зв'язку з чим, відповідач не може визнати майнові права позивача на спірну квартиру.
Крім того, позивачем не надано до суду будь-яких доказів, що його майнові права на теперішній час ким-небудь оспорюються або не визнаються.
Також, надана позивачем на підтвердження виконання ним своїх обов'язків за договором від 15 березня 2018 року № 260/КБ довідка від 26 квітня 2019 року не є належним доказом, оскільки не є первинним бухгалтерським документом, оскільки наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами (договором, розрахунками тощо). При цьому, первинні документи мають містити дату здійснення господарської операції, суму платежу або суму, на яку проведено зарахування, інші реквізити. І саме такі документи, а не складені на їх підставі довідки щодо розрахунків, виступають належними доказами проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків. Окрім того, надана довідка підписана директором ТОВ «Київбудмоноліт» ОСОБА_3 , який станом на 26 квітня 2019 року, не являвся директором Товариства, а на момент підписання директором був ОСОБА_4 . Таким чином, позивачем не доведено факт оплати майнових прав за договором від 15 березня 2018 року № 260/КБ.
Враховуючи вищевикладене, просив відмовити у задоволенні позову.
09 травня 2023 року до суду надійшли доповнення до відзиву, в яких представник відповідача зазначив, що відповідно до довідки від 23 березня 2018 року у ОСОБА_2 виникли майнові права на квартиру № 11 загальною площею 34 кв. м, що розташована на 1- му поверсі об'єкту нерухомості. Документів , що підтверджують факт виникнення у ОСОБА_2 майнових прав на квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 34,80 кв. м до матеріалів позовної заяви не додано.
Позивачем долучено копію довідки від 26 березня 2019 року, відповідно до якої у ОСОБА_1 виникли майнові права на квартиру № 14 загальною площею 34,80 кв. м, що розташована на 1-му поверсі об'єкта нерухомості, а також про те, що останній відповідно до умов договору купівлі-продажу майнових прав від 15 березня 2018 року № 260/КБ сплатив грошові кошти в сумі 590 123,46 грн, хоча вказаний договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Київбудмонополіт» станом 23 березня 2019 року укладено не було, а також останнім оплати за вказаним договором здійснено не було. Таким чином, позивачем не доведено факту виникнення у ОСОБА_2 майнових прав за договором від 15 березня 2018 року № 260/КБ, а також факту оплати за вказаним договором.
Крім того, 11 квітня 2019 року між ТОВ «Київбудмонополіт», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була укладена угода про відступлення майнових прав за договором від 15 березня 2018 року № 260/КБ, відповідно до якого ОСОБА_1 приймає на себе права та обов'язки, що належали ОСОБА_2 за вказаним договором. У пункті 2.1 указаного договору було зазначено, що майнові права за договором від 15 березня 2018 року № 260/КБ підтверджується довідкою про оплату 100% вартості майнових прав. Водночас, довідка про сплату 100% вартості майнових прав ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутня, тому відповідно до пункту 3.1 договору у ОСОБА_2 не виникли майнові права на об'єкт будівництва, у зв'язку з чим, вони не можуть виступати предметом угоди про відступлення права вимоги від 11 квітня 2019 року.
Окрім того, пунктом 3.1 угоди визначено, що в момент її укладення продавець зобов'язаний передати ОСОБА_5 оригінали документів, що посвідчують права та обов'язки на майнові права об'єкта нерухомості за основним договором по акту приймання-передачі, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Разом з тим, матеріали позовної заяви не містять вказаного акта приймання-передачі, а у відповідача він відсутній, що свідчить про те, що за угодою про відступлення права вимоги від 11 квітня 2019 року не відбулося відступлення майнових прав за договором від 15 березня 2018 року № 260/КБ.
15 травня 2023 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій представником зазначено, що твердження відповідача про те, що виникнення майнових прав у ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_7 не підтверджується будь-якими документами, не відповідає дійсності, оскільки до позовної заяви додано додаткову угоду від 10 квітня 2019 року № 1 до договору № 260/КБ купівлі-продажу майнових прав від 15 березня 2018 року, за якою сторони погодили, що ОСОБА_2 має отримати від відповідача саме квартиру № 14 загальною площею 34,80 кв. м.
Твердження відповідача про те, що між ним та позивачем не було укладено будь-яких договорів спростовуються долученою до позовної заяви копією угоди про відступлення прав вимоги від 11 квітня 2019 року до договору № 260/КБ купівлі-продажу майнових прав від 15 березня 2018 року, за яким права та обов'язки ОСОБА_2 за вказаним договором переходять до позивача.
Крім того, стороною зазначеної угоди також є і відповідач, та нею визначено, що всі права та обов'язки за договором від 15 березня 2018 року № 260/КБ переходять до позивача.
Зазначення відповідача про те, що ніким не оспорюються майнові права на спірну квартиру спростовуються поданим до суду відповідачем відзивом, з якого вбачається, що він заперечує проти задоволення позову та оспорює майнові права позивача.
Також підтримав обставини, викладені у позовній заяві, що до завершення будівництва та введення в експлуатацію будинку йому належить не право власності на спірну квартиру, а майнові права на неї. При цьому, долучив квитанції, що підтверджують сплату коштів за договором від 15 березня 2018 року № 260/КБ.
10 липня 2023 року відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача зазначив обставини аналогічні тим, що наведені у доповненнях до відзиву, а також повідомив, що у порушення підпункту 4.2.1.2 пункту 4.2.1 договору купівлі-продажу майнових прав від 15 березня 2018 року, позивач протягом 3-х календарних днів з моменту підписання указаного договору не здійснив оплату у розмірі 560 203,46 грн в тому числі ПДВ 20% - 93 367,24 грн, у зв'язку з чим, відповідач 17 травня 2023 року відповідно до пункту 8.4 договору, шляхом направлення повідомлення про розірвання договору повідомив покупця про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 15 березня 2018 року № 260/КБ в односторонньому порядку у зв'язку із несвоєчасним перерахуванням коштів, зазначених в пункті 4.2.1.
Таким чином, договір купівлі-продажу майнових прав № 260/КБ від 15 березня 2018 року (із подальшими змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 10 квітня 2019 року) є розірваним.
З урахуванням викладеного, просив відмовити у задоволенні позову.
30 жовтня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо. В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи у його відсутність та про підтримання позову в повному обсязі.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про дату час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.
Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про дату час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність учасників справи.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Суд установив, що 15 березня 2018 року між ТОВ «Київбудмоноліт» та ОСОБА_2 укладено договір № 260/КБ купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого товариство продало, а покупець купила майнові права на об'єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм ЦК України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж (пункт 2.1 договору).
Об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором є об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: квартира, будівельний № 11 , одна кімната, загальна площа 34 кв. м. (проектна площа), 1 поверх, 1 секція (пункт 2.2. договору).
Загальна площа об'єкту нерухомості є проектною та підлягає уточненню за даними технічного паспорту, оформленого БТІ згідно договору (пункт 2.5. договору).
Плановий термін закінчення будівництва - 2 квартал 2018 року; плановий термін введення в експлуатацію - 3 квартал 2018 року (пункти 2.6, 2.7 договору).
Майнові права на об'єкт нерухомості за цим договором закріплюються за покупцем у момент видачі довідки про оплату 100% вартості майнових прав. Довідка підписується продавцем не пізніше 3-х робочих днів з дати здійснення покупцем 100% оплати вартості майнових прав. Після отримання продавцем на об'єкт капітального будівництва сертифікату, що підтверджує його готовність до експлуатації, продавець надсилає покупцю письмове повідомлення рекомендованим листом із зазначенням дати (протягом 30 календарних днів з дня відправлення відповідного повідомлення), коли покупець повинен з'явитися та фізично прийняти закінчений будівництвом об'єкт нерухомості, підписавши акт прийому-передачі об'єкта нерухомості та договір на утримання та обслуговування об'єкта нерухомості. (пункти 3.1, 3.2 Договору).
За умовами пункту 4.2. договору сторони визначили орієнтовну загальну вартість майнових прав на об'єкт нерухомості в день укладення цього договору - 570 203,46 грн, в тому числі ПДВ 20% - 95 033,91 грн.
У пункті 4.2.1 договору зазначено порядок оплати за договором та здійснення останнього платежу не пізніше 19 березня 2018 року.
Відповідно до пункту 5.2. договору покупець зобов'язаний, окрім іншого, закріпити за покупцем майнові права на об'єкт нерухомості в момент підписання сторонами договору на строк дії цього договору; після оплати покупцем 100% вартості майнових прав на об'єкт нерухомості, направити покупцю повідомлення про необхідність з'явитися для отримання довідки про оплату 100% майнових прав, відповідно до пункту 3.1. договору.
Згідно з довідкою про 100% фінансування згідно з договором № 260/КБ купівлі-продажу майнових прав від 16 березня 2018 року, виданої 23 березня 2018 року директором ТОВ «Київбудмоноліт», ОСОБА_2 відповідно до умов договору сплатила продавцю грошові кошти у розмірі 570 203,46 грн, в тому числі ПДВ 20% - 95 033,91 грн, що складає 100% вартості майнових прав на об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , а продавець прийняв їх, та після завершення будівництва гарантує передачу: квартири, будівельний № 11 , одна кімната, загальна площа 34 кв. м. (проектна площа), 1 поверх, 1 секція.
10 квітня 2019 року між відповідачем та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 15 березня 2018 року № 260/КБ, відповідно до якої у зв'язку з проведенням обмірів площі та закріплення нумерації об'єкта нерухомості до договору, сторони домовилися внести зміни в пункт 2.2 договору та викласти його в наступній редакції: «2.2 сторони домовились, що об'єктом нерухомості, майнові права, на який передаються за даним договором, а об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: квартира № 14, 1 кімната, загальною площею 34,80 кв. м, 1 поверх, 1 секція» .
Згідно з пунктом 1 додаткової угоди у зв'язку зі збільшенням площі об'єкта нерухомості на 0,80 кв. м та керуючись пунктом 4.5.1 договору, сторони домовилися закріпити суму вартості майнових прав на надлишкові кв. м, встановивши вартість на дату укладення цієї додаткової угоди, 1 кв. м у розмірі 24 900 грн, в тому числі ПДВ 20%, що за 0,80 кв. м складає 19 920 грн. Сторони також погодили, що вартість виготовлення технічного паспорту на об'єкт нерухомості складає 1 000 грн, в т.ч. ПДВ 20% (пункт 2 додаткової угоди).
Суми визначені в пунктах 2 та 3 цієї додаткової угоди, покупець зобов'язаний сплатити на розрахунковий рахунок продавця протягом 20 банківських днів з моменту укладення цієї додаткової угоди, що складає до 13 травня 2019 року включно (пункт 3 додаткової угоди).
Згідно з пунктом 5 додаткової угоди сторони домовилися, що на виконання пункту 4.7 договору продавець виготовляє остаточну довідку 100% оплати протягом 3 банківських днів з дати надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця за цією додатковою угодою.
11 квітня 2019 року між відповідачем (продавець), ОСОБА_2 (покупець) та позивачем (сторона 1) укладено угоду про відступлення права вимоги за договором від 15 березня 2018 року № 260/КБ, відповідно до якого продавець погоджується, покупець передає, а сторона 1 приймає на себе права і обов'язки, що належать покупцю, і стає стороною за основним договором, укладеним між покупцем та продавцем, предметом якого є продаж продавцем та купівля покупцем майнових прав на об'єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених договором № 260/КБ купівлі-продажу майнових прав від 15 березня 2018 року. Об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за основним договором, є об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: квартира № 14 , кількість кімнат 1, загальна площа - 34,8 кв. м (згідно з технічним паспортом, оформленим БТІ згідно договору), поверх 1, секція 1. Загальна вартість 590 123,46 грн, в тому числі ПДВ 20% - 98 353,91 грн (пункт 1.1. угоди).
Згідно з пунктом 2.1 зазначеної угоди на дату укладення цієї угоди покупцем сплачена продавцю загальна вартість майнових прав на об'єкт нерухомості в сумі 590 123,46 грн, в тому числі ПДВ 20% - 98 353,91 грн в порядку та строки, передбачені пунктом 4.2.1 основного договору, що підтверджується довідкою про сплату вартості майнових прав 100%. З дня підписання цієї угоди кошти внесені покупцем в сумі 590 123,46 грн, в тому числі ПДВ 20% - 98 353,91 грн вважаються зарахованими на рахунок сторони 1, як сплата по основному договору (пункт 2.2 договору).
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 угоди ця угода набирає чинності з моменту її підписання, скріплення печатками сторін - юридичних осіб і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою та основним договором, умови якого стають обов'язковими для продавця та сторони 1. З моменту набрання чинності цією угодою, продавець втрачає, а сторона 1 набуває право вимагати виконання продавцем своїх обов'язків за основним договором, а також покупець перестає, а сторона 1 починає нести зобов'язання та відповідальність за невиконання зобов'язань за основним договором.
26 березня 2019 року на ім'я позивача відповідачем видано довідку про 100% фінансування згідно з договором № 260/КБ купівлі-продажу майнових прав від 16 березня 2018 року, відповідно до якої він відповідно до умов зазначеного договору сплатив продавцю грошові кошти у розмірі 590 123,46 грн, в тому числі ПДВ 20% - 98 353,91 грн, що складає 100% вартості майнових прав на об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , а продавець прийняв їх, та після завершення будівництва гарантує передачу: квартири № 14 загальною площею 34,8 кв. м (згідно з технічним паспортом), 1 кімната, 1 поверх, 1 секція.
Разом з тим, судом установлено, що об'єкт будівництва до цього часу в експлуатацію не введений і право власності на об'єкт нерухомості позивачу не передано, що не заперечувалось відповідачем.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.
Відповідно до частини першої статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно із статтею 190 ЦК України майном, як особливим об'єктом вважається, окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю, майнові права визнаються речовими правами.
Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. Разом з тим не викликає сумніву, що майнові права є об'єктом цивільних правовідносин.
Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року №2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).
Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява N 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (N25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява №44277/98).
В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга №66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.
Верховний Суд України у постанові від 30 січня 2013 року у справі №6-168цс12 визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав.
Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.
У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов'язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №761/20612/15-ц (провадження №14-39цс19), від 27 лютого 2019 року у справі №761/32696/13-ц (провадження №14-606цс18), Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №638/12414/17 (провадження №61-21546св19).
У постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду зазначила висновок, що установивши під час розгляду справи, що відповідач не виконав належним чином узятих за договором зобов'язань, не визнає майнових прав позивачки на спірне нерухоме майно, хоч вона і сплатила пайові внески в повному обсязі, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачкою майнових прав на спірну квартиру. При цьому суди правильно вважали, що обраний позивачкою спосіб захисту порушених прав є ефективним, не заборонений законом, оскільки іншим шляхом вона не може захистити свої права.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вже встановлено судом з вищевказаних, досліджених в ході судового розгляду доказів, позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, сплативши на користь відповідача повну суму вартості майнових прав у встановлений в договорі та додатковому договорі строк, що підтверджується довідками про 100% оплату вартості майнових прав.
Крім того, перерахування коштів на рахунок відповідача за указаними договорами підтверджується квитанціями № 0.0.988563198.1, № 0.0.988918599.1 від 16 березня 2018 року, № 0.0.990841931.1 від 19 березня 2018 року та № 0.0.992979976.1, № 0.0.992979723.1 від 20 березня 2018 року, № 0.0.994766965.1 від 22 березня 2018 року, платіжного документу, виданого ТОВ «Київбудмоноліт» ОСОБА_6 на виконання умов договору № 260/КБ від 15 березня 2018 року на користь відповідача було сплачено 590 123,46 грн, в тому числі ПДВ 20% - 98 353,91 грн.
Також, відповідно до квитанції № 0.0.1321806103.1 від 11 квітня 2019 року ОСОБА_2 сплатила на користь відповідача 20 920 грн згідно з додатковою угодою № 1 від 10 квітня 2019 року до договору № 260/КБ від 15 березня 2018 року в тому числі ПДВ.
Отже, відповідні договори набули чинності, вважаються укладеним та діють до повного виконання сторонами взятих за себе зобов'язань.
При цьому, посилання відповідача на те, що ним розірвано договір купівлі-продажу майнових прав від 15 березня 2018 року № 260/КБ в односторонньому порядку на підставі пункту 5.1.2 цього договору, а саме, у зв'язку з тим, що покупцем не було своєчасно перераховано кошти у порядку, визначеному пунктом 4.2.1 договору, про що було направлено лист від 16 травня 2023 року № 1/16-04-23, оцінюються судом критично та не беруться до уваги.
Так, доданими позивачем квитанціями та виданими відповідачем довідками про 100% фінансування згідно договору № 260/КБ купівлі-продажу майнових прав від 15 березня 2018 року, підтверджується сплата покупцем повної вартості майнових прав у відповідності до умов договору, на спростування чому відповідачем не надано переконливих доказів.
Долучений відповідачем лист від 16 травня 2023 року на адресу позивача щодо розірвання договору в односторонньому порядку не може бути належним доказом невиконання позивачем зобов'язання за договором, оскільки окрім посилань відповідача на те, що позивачем не було своєчасно перераховано грошові кошти, не містить будь-яких посилань на докази, що підтверджували б зазначене твердження. Крім того, направлення такого листа позивачу після ознайомлення з матеріалами справи та направлення до суду відзиву і доповнень до нього, відсутність будь-яких повідомлень з боку відповідача позивачу про несвоєчасний розрахунок у період з 2018 року по травень 2023 року, викликає сумніви щодо реального існування підстав для розірвання договору в односторонньому порядку та що такі дії не направлені на уникнення виконання зобов'язань за договором.
Безпідставним є твердження відповідача про те, що ОСОБА_2 не набула майнових прав на квартиру АДРЕСА_7 , оскільки відповідно до умов додаткової угоди від 10 квітня 2019 року № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 15 березня 2018 року № 260/КБ, укладеної між відповідачем та ОСОБА_2 , між сторонами було досягнуто домовленості, що об'єктом нерухомості майнові права на який передаються за указаним договором є квартира № 14, 1 кімната, загальною площею 34,8 кв. м, 1 поверх, 1 секція за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначена додаткова угода відповідачем не оспорювалась, у встановленому законом порядку недійсною не визнавалась.
Крім того, за умовами угоди про відступлення прав вимоги від 11 квітня 2019 року за договором № 260/КБ від 15 березня 2018 року, підписаної відповідачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , встановлено, що майнові передаються на об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_11 за наступними характеристиками: квартира № 14 , кількість кімнат 1, загальна площа - 34,8 кв. м, поверх 1, секція 1 (пункт 1.1 угоди). При цьому, пунктом 2.1 угоди засвідчено, що на дату укладення цієї угоди ОСОБА_2 сплачено відповідачу загальну вартість майнових прав на об'єкт нерухомості в порядку та строки, передбачені пунктом 4.2.1 основного договору, що підтверджується довідкою про сплату вартості майнових прав 100%.
Указана угода у встановленому законом порядку недійсною не визнавалась, при цьому, у відповідності до підпункту 5.3.1.2 пункту 5.3 договору від 15 березня 2018 року № 260/КБ покупець має право до запланованої дати введення об'єкту капітального будівництва в експлуатацію за згодою продавця уступити (відступити) право вимоги та свої зобов'язання на об'єкт нерухомості на користь третьої особи. Як вбачається з угоди, вона була підписана і відповідачем, що свідчить про надання останнім згоди на її укладення та відсутність будь-яких зауважень до умов такої угоди.
Таким чином, факт набуття майнових прав ОСОБА_2 на квартиру № 14 підтверджується належними та допустимими доказами, на противагу чому, твердження відповідача не знайшли свого підтвердження.
З урахуванням викладеного, спростовуються і посилання відповідача на те, що на момент підписання угоди ОСОБА_2 не набула майнових прав на спірну квартиру, тому не могла здійснити їх передачу позивачеві.
Окрім того, безпідставними є твердження відповідача про те, що за угодою про відступлення прав вимоги не відбулося фактичне відступлення таких прав через відсутність у матеріалах справи акта прийому-передачі документів, оскільки за її умовами в момент укладення цієї угоди ОСОБА_2 була зобов'язана передати ОСОБА_1 оригінали документів, що засвідчують права та обов'язки на майнові права на об'єкт нерухомості за основним договором по акту прийому-передачі, укладеному між ними. Проте, пунктом 5.2 угоди встановлено, що ОСОБА_1 набуває всіх прав та обов'язків за основним договором з моменту набуття чинності цією угодою, тобто з моменту її підписання, скріплення печатками сторонами.
Як встановлено зі змісту угоди, вона була підписана позивачем, відповідачем та ОСОБА_2 , а також скріплена печаткою відповідача 11 квітня 2019 року, тому саме з 11 квітня 2019 року позивач вважається таким, що набув майнові права та обов'язки за договором від 15 березня 2018 року № 260/КБ.
Посилання відповідача на те, що він не може передати майнові права позивачу до введення будинку в експлуатацію, а майнові права останнього ніким не оспорюються спростовуються вищевикладеним у повному обсязі, оскільки відповідно до норм чинного законодавства та судової практики до введення в експлуатацію будинку належним способом захисту є саме визнання майнових прав, а заперечення відповідача щодо визнання таких майнових права свідчить про їх оспорення останнім.
Щодо заперечень відповідача відносно довідки, підписаної 26 березня 2019 року директором ТОВ «Київбудмоноліт» ОСОБА_3, відповідно до якої підтверджується факт сплати ОСОБА_1 коштів продавцю у відповідності до договору № 260/КБ, то суд зауважує, що факт повної сплати коштів підтверджується вищевказаним доказами дослідженими у сукупності в ході судового розгляду.
Враховуючи вищевикладене, виконання грошових зобов'язань за договором, а саме повна сплата вартості майнових прав об'єкта нерухомості, підтверджує вчинення позивачем дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на цей об'єкт нерухомості, отримання від відповідача об'єктів нерухомості за актом прийому-передачі після завершення будівництва та після цього набуття можливості державної реєстрації свого права власності на об'єкт будівництва.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та захист прав позивача шляхом визнання за ним майнових прав на об'єкт нерухомості, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_12 .
Зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, а твердження відповідача були спростовані дослідженими у ході судового розгляду доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Крім того, частиною п'ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 133 та частиною шостою статті 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» судові витрати, що включають судовий збір у розмірі 6 852,37 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 177, 190, 316, 319, 321, 392, 509, 525, 526, 610, 629, 655-656 ЦК України, статтями 2, 10, 12, 13, 15, 141, 76-81, 89, 258-259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, а саме - на однокімнатну квартиру АДРЕСА_12 .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київбудмоноліт» на користь держави судовий збір у розмірі 6 852,37 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_13
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київбудмоноліт», код ЄДРПОУ 39825226, місцезнаходження: 03067, м. Київ, пров. Машинобудівний, 26;
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегралінвест», код ЄДРПОУ 32671817, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Музейний, 8, кімн. 27.
Суддя Л. М. Ішуніна