Справа №760/16729/25 2/760/10904/25
17 листопада 2025 року Солом'янський районний суд міста Києва
у складі головуючого - судді Букіної О.М.,
за участю секретаря судового засідання -Черчукан В.О.,
розглянувши заяву представника позивача про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання місця проживання дитини з батьком та її відібрання,-
18.06.2025 до Солом'янського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання місця проживання дитини з батьком та її відібрання.
18.06.2025 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано до провадження судді Букіної О.М.
24.06.2025 до суду надійшла інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 25.08.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.10.2025 о 12.00 год.
12.11.2025 представник позивача Гаро Г.О. подала до суду заяву про відвід судді, в якій на підставі п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України просить відвести суддю Солом'янського районного суду м. Києва Букіну О.М. від розгляду цивільної справи №760/16729/25 та передати справу на розгляд іншому складу суду.
В обґрунтування поданої заяви вказує, що під час підготовчого судового засідання, яке відбулося 10.11.2025 представник відповідача почав чинити тиск на суддю та підвищувати голос, проте головуючий належним чином не відреагува на дії представника відповідача та прояв явної неповаги до головуючого.
У подальшому після погодження дати судового засідання та на звернення представника відповідача щодо можливого здійснення розгляду справи в режимі відеоконференції, головуючий надала розгорнуту та цілком аргументовану відповідь представнику відповідача, детально пояснивши технічні можливості суду.
Проте, коли представник позивача поставила аналогічне питання про участь клієнта та участі свідків у режимі відеоконференції замість зваженого пояснення та роз'яснення технічних можливостей та практичного застосування головуючий перервала адвоката сторони позивача та оголосила про закінчення підготовчого засідання.
Також вказує, що після засідання та її повторного звернення щодо роз"яснення порядку участі сторони позивача у режимі відеоконференції дії головуючого по відношенню до представника позивача були агресивним, що є свідченням та проявом емоційної втрати головуючим самоконтролю, що стало наслідком неналежної поведінки адвоката відповідача.
Вказані дії головуючого викликають сумніви в об'єктивності головуючого та упередженого ставлення до сторони позивача. У зв'язку з чим, просить подану заяву про відвід задовольнити.
Розглянувши указану заяву про відвід, суд приходить до такого висновку.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначено статтею 40 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Частина 3 ст.40 ЦПК України визначає, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Частиною 8 ст.40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Стаття 36 ЦПК України містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Так, відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium, Grieves vs UK").
Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuven iMeyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
У справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами проявів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При чому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Разом з тим, із заяви представника позивача не встановлено особистої заінтересованості судді, певних її прихильностей чи уподобань стосовно однієї зі сторін у справі, а також її заінтересованості у результаті розгляду справи.
Думка заявника про упередженість та необ'єктивність судді носить характер припущень.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, а тому на підставі ч.3 ст.40 ЦПК України заяву про відвід необхідно передати для розгляду судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.
Керуючись статтями 36, 40, 260, 353 ЦПК України, суд,-
Заяву представника позивача - адвоката Гаро Ганни Олександрівни про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання місця проживання дитини з батьком та її відібрання від матері, визнати необґрунтованою.Заяву про відвід судді передати іншому судді в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України для вирішення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Букіна