Провадження №2/760/3665/25
Справа №760/7727/24
17 листопада 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Усатової І.А. за участю секретаря - Омельяненко С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 36788,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.12.2019 між ТОВ «ІНФІНАНС» та відповідачем було укладено договір позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0969403199 та отримання кредиту згідно заявки-анкети на умовах пропозиції на укладання електронного договору позики № 2628534139 від 31.01.2020, що акцептована відповідачем 31.01.2020 року шляхом підписання електронним підписом відповідача.
Відповідно до умов договору позики кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000,00 грн., в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами.
Пропозиція (оферта) на отримання 2 траншу згідно Заявки-анкети № 2628534139 від 31.01.2020 в рамках договору про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0969403199 від 26.12.2019 підписаного позичальником 31.01.2020 за допомогою електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора.
Товариство належним чином виконало свої зобов'язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.
14.07.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 14-07/21, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 0969403199 від 26.12.2019, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем.
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 0969403199 від 26.12.2019 у, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем.
Позивач ТОВ «Коллект Центр, до якого перейшло право вимоги за договором, звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 36 788,00 грн, судові витрати по справі та витрати на правову допомогу.
Відповідач в зазначені строки умови договору не виконав, кредитні кошти у встановлені строки не повернув, а відтак позивач був змушений звернутися з даним позовом до суду.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15.11.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 17.02.2025 витребувано у Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк»: інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 кредитна картка № НОМЕР_1 ; виписку по рахунку ОСОБА_1 за номером картки № НОМЕР_1 за період з 31.01.2020 по 04.02.2020; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 31.01.2020 по 04.02.2020; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_2 в анкетних даних ОСОБА_1 .
03.06.2025 на адресу суду від Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» надійшла інформація на виконанання ухвали суду.
У судове засідання сторони не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином, представник позивача просив слухати справу без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відзив на позовну заяву в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачем подано не було.
Так, за місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися на адресу суду з відміткою пошти «закінчення встановленого терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відтак, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи вимоги ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.
У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як встановлено судом, 26.12.2019 між ТОВ «ІНФІНАНС» та відповідачем було укладено договір позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0969403199 та отримання кредиту згідно заявки-анкети на умовах пропозиції на укладання електронного договору позики № 2628534139 від 31.01.2020, що акцептована відповідачем 31.01.2020 шляхом підписання електронним підписом відповідача.
Відповідно до умов договору позики кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000,00 грн., в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами.
Згідно з Договором надання позики, в тому числі, й на умовах фінансового кредиту № 0969403199 від 26.12.2019 відповідач отримала від ТОВ «Інфінанс» кредит у розмірі кредитної лінії 20 000,00 грн, зі сплатою 1,75% за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості, в межах строку дії договору - терміном 36 календарних місяців.
Згідно пропозиції надання 2 траншу кредиту згідно заявки-анкети № 2628534139 від 31.01.2020 в рамках договору надання позики, в тому числі, й на умовах фінансового кредиту № 0969403199 від 26.12.2019 року та акцепту оферти від 31.01.2019 на утримання 2 траншу кредиту згідно заявки-анкети № 2628534139 від 31.01.2020 в рамках договору надання позики, в тому числі, й на умовах фінансового кредиту № 0969403199 від 26.12.2019, ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Інфінанс» кредит у розмірі 3 000,00 грн, строком користування кредитом на 30 днів, зі сплатою 1,75% за один день користування кредитом, із строком дії договору про надання позики 3 роки.
Підписанням договору за допомогою електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «5g0g3n» ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився з Правилами викладеними на веб-сайті Позикодавця, проектом договору та погоджується з ними (п. 7.1 Договору).
Згідно з умовами договору відсоткова ставка склала 1,75% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка - 638,75%.
Товариство належним чином виконало свої зобов'язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти (квитанція № 47577388 від 31.01.2020 року), в порядку передбаченому умовами договору позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту.
Відповідно до п.5.3 договору позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0969403199 від 26.12.2019 року у разі прострочення позичальником строків сплати поточного кредиту та відсотків за користування кредитом частково або у повному обсязі позичальник самостійно нараховує та сплачує товариству, на його вимогу, пеню в розмірі 1,75% від несвоєчасно сплаченої суми (кредиту та відсотків) за кожен день прострочення.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на 15.03.2024 року відповідно до розрахунку заборгованості, становить 58701,90 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3000,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 55701,90 грн.
Проте враховуючі принцип розумності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 36788,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 33788,00 грн.
Суд встановив, що 14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капіитал» було укладено договір факторингу № 14-07/21, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 0969403199 від 26.12.2019, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 14-07/21 від 14.07.2021 первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги заборгованості за договором № 0969403199 від 26.12.2019 до відповідача.
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 0969403199 від 26.12.2019 у, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем.
Відповідно до реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 10.01.2023 відповідач мав загальну заборгованість у розмірі 58 701,90 грн.
Відповідно до положень п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
В силу вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, право вимоги за договором позики № 0969403199 від 26.12.2019, перейшло до ТОВ «Коллект Центр», що підтверджується договором №10-01/2023 від 10.01.2023 та актом прийняття-передачі Реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, позивач є новим кредитором боржника - відповідача.
Судом встановлено, що відповідач, порушуючи умови договору, свої зобов'язання в частині погашення заборгованості за кредитом належним чином не виконав.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд вважає, що подані позивачем документи підтверджують факт укладення між сторонами Договору позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0969403199 від 26.12.2021 в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором та наданням персональних даних відповідача.
Таким чином, матеріалами даної справи підтверджено, що сторонами договір позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0969403199 від 26.12.2021 в належній формі було погоджено умови кредитування.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) не повернув, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.
Проаналізувавши дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість в розмірі 36788,00 грн
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До таких витрат, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.3 ч.1 ст.133 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд зауважує, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (ч.1, п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, з огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, оскільки стороною позивача було надано суду достатні докази їх фактичного понесення позивачем, а тому вимога про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 280, 354 - 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306, ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором в сумі 36788,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306, ЄДРПОУ 44276926) судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306, ЄДРПОУ 44276926) витрати на правову допомогу в розмірі 13 000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: І.А. Усатова