Справа №760/17903/25
Провадження №2-а/760/1344/25
«17» листопада 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4975835 від 14 червня 2025 року,
у червні 2025 року позивач звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва із позовом до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4975835 від 14 червня 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 червня 2025 року інспектором І взводу, 4 роти, 4 батальйону, Управління патрульної поліції у Львівській області, старшим лейтенантом поліції Пилипцем Олегом Юрійовичем, було винесено постанову серія ЕНА №4975835 про притягнення громадянина ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу 340 гривень. Відповідно до постанови Позивач, нібито, о 13 годині 59 хвилин, рухаючись за кермом транспортного засобу Тоуоta RAV4 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку м 3.22 із додатковою табличкою 7.5.3 поворот праворуч заборонено, чим порушив п.8.4.в.ПДР - Порушення вимог заборонних знаків. Зазначені дії Позивач вважає протиправними, а постанову незаконною, такою, що винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з наступних підстав. 14 червня 2025 року Позивач був зупинений працівником поліції. Після зупинки до транспортного засобу Позивача підійшов поліцейський, та вимагав пред'явити документи, а саме водійське посвідчення, страховий поліс, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Отже, оскаржувана Постанова не відповідає вимогам частини третьої статті 283 КУпАП та не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, посадова особа не могла оцінити за власним переконанням за відсутністю будь яких доказів, а тому є всі підстави вважати, що відповідач був упереджений та порушив вимоги ст. 245 КУпАП, де зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а: «У постанові про порушення ПДР обов'язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото-чи відеозапис порушення». Однак, у п. 7 постанови не зазначено технічний засіб, на який було здійснено відеозйомку, або зафіксовано порушення. Матеріали справи також не містять інформації щодо місця знаходження дорожнього знаку вимоги якого начебто були порушені. Вказаний знак, на цій ділянці дороги взагалі відсутній. З врахуванням наведеного просив постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4975835 від 14 червня 2025 року, - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 червня 2025 року справу передано до провадження судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру 01 липня 2025 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 22 липня 2025 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
16 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач вважає, що твердження Позивача, викладенні у позові, є необґрунтованими, хибними та позовні вимоги не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що 16.06.2025 року близько 13 год. 59 хв. за адресою: м. Львів, вулиця Торгова, 4 Позивач керуючи транспортним засобом TOYOTA RAV4 реєстраційний номер НОМЕР_2 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.22 із додатковою табличкою 7.5.3 поворот праворуч заборонено, чим порушив п. 8.4.в. Правил дорожнього руху України. Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП Поліцейський Управління виніс постанову по справі про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень. Позивач в адміністративному позові зазначає: «…Вказаний знак на цій ділянці взагалі відсутній…». З такими доводами позивача категорично не погоджуються, до відзиву долучили фотознімок із якого чітко вбачається, наявність дорожнього знака 3. 22 «Рух праворуч заборонено» із додатковою табличкою 7.5.3, табличка поширює дію знака, з яким вона застосовується, на легкові автомобілі, а також вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою до 3,5 т. Проте як встановлено з матеріалів справи, позивач проігнорувала вимогу даного дорожнього знака та здійснила маневр повороту праворуч на вул. Городоцьку-Торгова. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні, ухваленому 29.06.2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати, постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. Поліцейський чітко спостерігав факт допущення Позивачем порушення вимог ПДР, а тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом зупинення транспортного засобу під керуванням Позивача. Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Інспектор поліції чітко зафіксував факт здійснення позивачем порушення правил дорожнього руху, а саме не виконання вимог дорожнього знаку 3.22 та здійснення маневр повороту праворуч, вказав позивачеві на правопорушення, із таким, позивач погодилась, не оспорювала на місці прийняття оскаржуваної постанови, позивач отримала копію спірної постанови, про що особисто розписався у відповідних графах цієї постанови. В заперечення аргументів позивача, зазначають, що згідно статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі , у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Статями 278, 279 та 280 КУпАП чітко передбачено порядок розгляду справи та обставини, які підлягають з'ясуванню. Відповідно під час розгляду справи поліцейський керується даними статтями та розглядає справу в порядку визначеному ними. Справа про адміністративне правопорушення відносно Позивача розглядалась на місці вчинення правопорушення, відповідно до частини першої статті 276 КУпАП. Розгляд справи про адміністративне правопорушення розпочався із представлення особи, що розглядає справу, в даному випадку - поліцейський управління Пилипець О. Ю. Відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених ч.ч.1 та 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу. Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015р. №1395. Таким чином, поліцейський Пилипець О. Ю. розглядаючи справу про адміністративне правопорушення відносно Позивача, діяв в межах наданим повноважень відповідно до ст.ст. 276, 278, 279, 280, 283, 284,285 КУпАП, ЗУ «Про Національну поліцію», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, «Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції» затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції №4/1 від 05.01.2016 року, ним було дотримано процедури підготовки та розгляду справи по факту вчиненого правопорушення. Також, звертають увагу суду на те, що оскаржувана Постанова згідно наказу МВС «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» від 18.12.2018 № 1026 - строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА становить 30 діб. Виходячи з цього, відеозапис не є збереженим. Управлінню патрульної поліції не були відомі наміри Позивача скасовувати Постанову, та про необхідність збереження відеозапису з відеореєстраторів того дня. Поліцейський Управління приймаючи рішення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності діяв в межах власної дискреції, яка визначається завданнями та функціями передбаченими Законом України «Про Національну поліцію», КУпАП та посадовою інструкцією поліцейського. Поліцейський мав законні підстави для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, була дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому чинним законодавством. Працівником поліції до Позивача застосовано адміністративне стягнення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, санкція якого передбачає штраф у розмірі 340 грн. Дане стягнення вважають застосоване в чіткій відповідності букві закону та метою якого є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим Позивачем та і іншими особами. Що відповідає меті адміністративного стягнення, яка передбачена ст. 23 КУпАП. Отже, можуть стверджувати, що немає підстав для скасування Постанови, а вимоги Позивача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
23 вересня 2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив яка обґрунтована наступним. Ознайомившись з текстом відзиву на позовну заяву позивач не погоджується з аргументами, які в ньому викладені та подає відповідь на відзив з метою відповіді на аргументи Відповідача, якими він заперечує позовні вимоги. У відзиві Відповідачем зазначається: «Позивач в адміністративному позові зазначає: «…Вказаний знак на цій ділянці взагалі відсутній…». З такими доводами позивача категорично не погоджуються, до відзиву долучають фотознімок із якого чітко вбачається, наявність дорожнього знака 3.22 «Рух праворуч заборонено» із додатковою табличкою 7.5.3, табличка поширює дію знака, з яким вона застосовується, на легкові автомобілі, а також вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою до 3,5 т. Проте як встановлено з матеріалів справи, позивач проігнорувала вимогу даного дорожнього знака та здійснила маневр повороту праворуч на вул. Городоцьку-Торгова». Просять Суд звернути увагу на те, що в доданому до відзиву фотознімку не відображена дата його створення, а також неможливо встановити точне місцезнаходження відповідного дорожнього знаку. Вказане, а також подання відзиву, через майже 2 місяці з моменту відкриття провадження по справі, створює обґрунтовані сумніви, що відповідний фотознімок може бути належним доказом по справі, а саме підтверджувати те, що в момент притягнення позивача до відповідальності на зазначеній ділянці дороги було встановлено даний дорожній знак. Крім того, на вказаному фотознімку не зафіксовано самого правопорушення, яке інкримінується позивачу, відсутній позивач та його автомобіль, тому даний фотознімок не може бути прийнятий судом до уваги в якості належного та допустимого доказу вчинення адміністративного правопорушення. У відзиві Відповідачем зазначається: «Поліцейський чітко спостерігав факт допущення Позивачем порушення вимог ПДР, а тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом зупинення транспортного засобу під керуванням Позивача. Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Інспектор поліції чітко зафіксував факт здійснення позивачем порушення правил дорожнього руху, а саме не виконання вимог дорожнього знаку 3.22 та здійснення маневр повороту праворуч, вказав позивачеві на правопорушення, із таким, позивач погодилась, не оспорювала на місці прийняття оскаржуваної постанови, позивач отримала копію спірної постанови, про що особисто розписався у відповідних графах цієї постанови.». Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У даному випадку для підтвердження порушення позивачем вимог дорожнього знаку відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події. Проте, як підтверджується матеріалами справи, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, відповідачем не надано. Така позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Щодо твердження про згоду позивача про притягнення її до адміністративної відповідальності слід зауважити, що позивач заперечував слова інспектора, щодо порушень ПДР, відповідачем не було надано доказів порушення ані під час розгляду справи, ані до суду. Крім того, відповідно до Постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 537/2088/17 від 15.05.2019: Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. Особливу увагу Суду просять звернути на те, що Відповідач не спростував доводи позивача, що інспектором було проігноровано стадію підготовки до розгляду справи, не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були досліджені докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи та свідки, та взагалі з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Відповідно до правової позиції, яка висловлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, колегія суддів зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Таким чином, інспектор поліції, нехтуючи норми статей 278-280 КУпАП, всупереч частини третьої статті 62 Конституції України, відповідно до якої «Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь», виніс постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності. Також, наголошують, що в постанові вказано, що правопорушення скоєно о 13:59, а час винесення постанови 14:03. Це вказує на те, що інспектор поліції формально підійшов до вимог норм КУпАП стосовно повного і всебічного розгляду справи, не дослідив всіх обставин справи та виніс постанову за 3 хвилини, що ставить під сумнів дотримання інспектором принципу верховенства права та обґрунтованості, які є фундаментом адміністративного провадження. Відповідачем не було спростовано аргумент позивача, щодо відсутності в Постанові інформації про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Відповідачем було зазначено лише про те, що відсутність вказівки на технічний засіб, на його думку не є суттєвим порушенням, а тому не може впливати на протиправність Постанови. Водночас, відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а: «У постанові про порушення ПДР обов'язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото-чи відеозапис порушення». Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Отже, ненадання вказаного відеозапису до суду, а також відсутність згадки про нього у Постанові свідчить про те, що такий запис був відсутній взагалі, а тому оскаржувана Постанова не відповідає вимогам частини третьої статті 283 КУпАП. З врахуванням наведеного просив Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4975835 від 14 червня 2025 року, - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4975835 від 14.06.2025 року, 14.06.2025 13:59:39 м. Львів, вул. Торгова 4, водій керуючи тз не виконав вимогу дорожнього знаку 3.22 із додатковою табличкою 7.5.3 поворот праворуч заборонено, чим порушив п.8.4.в ПДР - Порушення вимог заборонених знаків, ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 9 - 10).
Судом також досліджено фото надане відповідачем. Однак, суд позбавлений можливості встановити дату, час та місце здійснення відповідного фотознімку.
Будь - яких інших доказів надано учасниками до матеріалів справи не було.
При цьому, суд зважає на те, що в п.7 зазначеної постанови «до Постанови додаються» будь - які докази, зокрема відеозаписи, не зазначені. Тож, постанова не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.
Водночас, приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства, статті 70 КАС України, він не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 у справі № 524/5536/17.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до п. 8.4.в Правил дорожнього руху, заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Згідно до п.1.10. Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Таким чином, вищенаведені норми законодавства встановлюють обов'язок водіїв дотримуватись вимог дорожніх знаків та правил дорожнього руху.
Натомість, суду не було надано будь - яких належних та допустимих доказів того, що позивачем 14.06.2025 року було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Крім того, суд враховує, що підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. Склад правопорушення є єдиною та головною підставою для юридичної відповідальності.
При цьому, матеріали справи не містять у собі доказів наявності суб'єктивної та об'єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.
Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №524/5536/17 від 15.11.2018 року.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Матеріали справи, станом на момент розгляду справи, не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII встановлено основні повноваження поліції.
Як вбачається з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Отже, згідно Конституції України та Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліцейський, під час виконання своїх службових обов'язків, зобов'язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно - правовими актами, що регламентують діяльність поліції.
В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.
Згідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р. (Заява № 16437/04), зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
Матеріали справи не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4975835 від 14 червня 2025 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Також, частиною 1 статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 605,60 грн., згідно квитанції №8114-5562-6251-5109 від 24.06.2025 року (а.с. 8).
З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу суд зважає на наступне.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн., та вказує що підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу буде надано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 139, 227, 244, 246 - 248, 250, 251, 286, 293 КАС України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4975835 від 14 червня 2025 року, - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4975835 від 14.06.2025 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. О. Тесленко