Справа №760/31525/24 2/760/5942/25
14 листопада 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів,
03.12.2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів.
В позовній заяві позивач просить:
Розірвати попередній договір купівлі-продажу квартири від 06.02.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Крпеян Л.Р. та зареєстрований в реєстрі за № 220.
Стягнути з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» [01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6; ЄДРПОУ: 23527052] на користь ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ] 1 537 718 грн. 22 коп.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - ПрАТ «ХК «Київміськбуд», Майбутній Продавець, Відповідач) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Майбутній Покупець , Позивач) укладений попередній договір купівлі-продажу квартири від 06.02.2020 б/н (далі - Договір, Додаток 1), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Крпеян Л.Р., згідно пункту 1.1 якого сторони зобов'язуються в майбутньому в строк та на умовах, визначених цим Договором, укласти договір купівлі-продажу (далі - Основний Договір) квартири АДРЕСА_2 черга будівництва в об'єкті: «Будівництво житлово-офісного комплексу з об'єктами торговельного та соціально-побутового призначення» на АДРЕСА_3 (далі - Майно).
Відповідно до п. 1.2 Договору Основний договір сторони зобов'язуються укласти протягом 60 (шістдесяти) календарних місяців із дня державної реєстрації Майбутнім Продавцем права власності на майно та за умови виконання Майбутнім Покупцем вимог п. 1.4 та п. 1.5 цього Договору.
Зі змісту пункту 2.2 Договору вбачається, що на дату підписання цього Договору вартість Майна складає 1 537 718,22 грн., без ПДВ, виходячи з вартості 1 кв.м - 18 398,16 грн., без ПДВ.
ОСОБА_1 на виконання п. 1.4 та 1.5 Договору сплатив на користь ПрАТ «ХК «Київміськбуд» вартість Майна у розмірі, визначеному п. 2.2 Договору, а саме 1 537 718,22 грн., що підтверджується банківською квитанцією від 12.02.2020 №ПН54651 та виданою ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на виконання п. 3.1.2 Договору довідкою від 03.03.2020 №220. Тобто, зобов'язання Позивача за Договором є виконаними своєчасно та у повному обсязі.
Наразі будівництво не завершено, будинок в експлуатацію не введено, а його спорудження взагалі призупинено. Зокрема, останній звіт щодо будівництва даного об'єкту на офіційному сайті ПрАТ «ХК «Київміськбуд» датовано груднем 2021 року (https://kmb.ua/ua/objects/zhk-prosp-otradnyj-93-2/course-construction).
В той же час, станом на день звернення з даним позовом поштова адреса будинку не присвоєна та очевидно, що будинок в експлуатацію не зданий.
Водночас, в Договорі міститься пункт 4.7, яким передбачено, що до прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію Майбутній Покупець має право відмовитись від Договору шляхом його розірвання, про що Сторонами укладається відповідний Договір про розірвання. За таких умов, цей Договір вважається розірваним в повному обсязі з моменту підписання відповідного Договору про розірвання. В такому випадку Майбутній Продавець повертає Майбутньому Покупцю на банківський рахунок, що зазначений Майбутнім Покупцем у Договорі про розірвання, за вирахуванням штрафу в розмірі 5% від суми, внесеної за цим Договором.
Позивач зазначає, що жодний інший пункт Договору не містить положень, які б передбачали право Майбутнього Продавця відмовитись від укладення Договору про розірвання у разі надходження відповідної вимоги від Майбутнього Покупця.
Так, листом від 15.10.2024, керуючись п. 4.7 попереднього договору купівлі-продажу квартири від 06.02.2020 б/н, Позивачем було повідомлено Відповідача про відмову від Договору шляхом його розірвання, у зв'язку з чим запрошено ПрАТ «ХК «Київміськбуд» направити уповноваженого представника для підписання Договору про розірвання Попереднього договору та для нотаріального посвідчення Договору про розірвання Попереднього договору, на 29 жовтня 2024 року о 12 годині 00 хвилин до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович [свідоцтво № 9249; місце здійснення нотаріальної діяльності: 01001, м.Київ, вул. Євгена Чикаленка, буд. 9; номер телефону: НОМЕР_2 ).
Не зважаючи на те, що листи № 0405354196824, 405300047602 завчасно вручені ПрАТ «ХК «Київміськбуд» (17.10.2024 та 22.10.2024, відповідно), - 29 жовтня 2024 року о 12 годині 00 хвилин до ПН КМНО Лігун А.І. уповноважений представник ПрАТ «ХК «Київміськбуд» не з'явився, про що нотаріусом складено відповідне Свідоцтво.
Такі листи залишилися проігнорованими, а ПрАТ «ХК «Київміськбуд» не повідомлено у відповідь про неможливість з'явитися до нотаріуса у визначені дату та час, як і не запропоновано ОСОБА_1 альтернативні дату, час, місце, нотаріуса для укладення сторонами Договору про розірвання Попереднього договору.
Надалі, цінним листом з описом вкладення № 0405300107370 та рекомендованим листом № 0405300093981, ОСОБА_1 повторно звернувся до ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та вкотре повідомив ПрАТ «ХК «Київміськбуд» про відмову від Попереднього Договору та запропонував ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на власний розсуд визначити дату, час та нотаріуса для підписання сторонами Договору про розірвання Попереднього договору та його нотаріального посвідчення.
В даному випадку ПрАТ «ХК «Київміськбуд» додатково поінформовано, що ігнорування даного повідомлення, ухилення від призначення дати, часу підписання та нотаріального посвідчення договору, повідомлення дати та часу, що за межами місячного терміну з дати отримання вами даного повідомлення, - вважатимуться відмовою ПрАТ «ХК «Київміськбуд» від укладення договору про розірвання Попереднього Договору.
Не зважаючи на те, що листи № № 0405300107370, 0405300093981 вручені ПрАТ «ХК «Київміськбуд» (12.11.2024 та 13.11.2024, відповідно), - такі листи також залишилися проігнорованими.
Отже, фактично відповідач порушує право Позивача на позасудову односторонню відмову від попереднього договору купівлі-продажу квартири від 06.02.2020 б/н на підставі пункту 4.7 Договору, а тому останній вимушений звернутись за судовим захистом з вимогою про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 06.02.2020 б/н.
Таким чином, одностороння відмова Відповідача від реалізації гарантованого права, передбаченого п. 4.7 Договору, значною мірою позбавляє ОСОБА_1 від правомірних сподівань на повернення внесених в рамках укладеного Договору коштів, нівелює доцільність підтримання договірних стосунків з Відповідачем в цілому, є істотним порушенням умов названого Договору та свідчить про наявність законних підстав для задоволення позовної вимоги про його розірвання в судовому порядку.
Ухвалою суду від 05.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
20.12.2024 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, право на розірвання договору в односторонньому порядку не передбачено умовами Попереднього договору. Отже, виходячи з зазначеного, фактично Позивачем прийнято рішення в односторонньому порядку розірвати договір, що суперечить як умовам договору, так і нормам визначених у ЦК України. Відповідно на момент розгляду справи відсутні підстави для розірвання Попереднього договору у даній справі, та повернення коштів.
Представник зазначає, що укладаючи Попередній договір, ОСОБА_1 усвідомлював свої дії і розумів зміст умов договору, погодив умови договору, якими чітко передбачено, що у випадку розірвання договору: "Продавець повертає Майбутньому Покупцю...кошти... за вирахуванням штрафу в розмірі 5% від суми внесеної за цим Договором", а одностороння зміна чи відмова від виконання умов договору не передбачена умовами Попереднього договору. Отже, у разі розірвання договору, Позивачу можуть бути повернуті внесені за умовами Попереднього договору кошти, але виключно за вирахуванням штрафу в розмірі 5% від суми внесеної за цим Договором. Тобто, Компанія повністю заперечує проти позиції Позивача про відсутність підстав для стягнення штрафу в розмірі 5% від суми внесеної за цим Договором та повернення Позивачу коштів в повному обсязі.
30.12.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві. Представник позивача додатково зазначив, що фактичною та єдиною підставою для звернення Позивача до суду з Позовною заявою за захистом власних прав та інтересів слугувало саме те, що в реалізації права, передбаченого пунктом 4.7 Договору на одностороннє розірвання Договору, відповідачем було проігноровано всі листи про відмову від попереднього договору.
06.01.2025 року до суду надійшли пояснення третьої особи - ОСОБА_2 в яких вона просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 Як зазначено в поясненнях, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі. Перебуваючи у шлюбних відносинах, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вирішили інвестувати власні кошти у придбання нерухомості для чого був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири № 117 від 06.02.2020 б/н (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого вбачається, що сторони зобов'язуються в майбутньому в строк та на умовах, визначених цим Договором, укласти договір купівлі-продажу. В Договорі також міститься пункт 4.7, яким передбачено, що до прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію Майбутній Покупець має право відмовитись від Договору шляхом його розірвання, про що Сторонами укладається відповідний Договір про розірвання. Сторони укладеного Договору керувалися спільним розумінням того, що можливість повернення наданих коштів є істотною умовою угоди. Ця обставина мала вирішальне значення для укладення Договору, без включення якої до його змісту, попередній Договір укладений би не був. Однак невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань порушує принципи добросовісності та є істотним порушенням умов Договору.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності вимоги позову підтримав,просив їх задовольнити.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у судове засідання не з'явився.
Датою рішення у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складання повного судового рішення - 14.11.2025 року.
Дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Як встановлено судом, 06 лютого 2020 року між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - ПрАТ «ХК «Київміськбуд», Майбутній Продавець, Відповідач) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Майбутній Покупець , Позивач) укладений попередній договір купівлі-продажу квартири від 06.02.2020 б/н (далі - Договір, Додаток 1), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Крпеян Л.Р., згідно пункту 1.1 якого сторони зобов'язуються в майбутньому в строк та на умовах, визначених цим Договором, укласти договір купівлі-продажу (далі - Основний Договір) квартири АДРЕСА_2 черга будівництва в об'єкті: «Будівництво житлово-офісного комплексу з об'єктами торговельного та соціально-побутового призначення» на АДРЕСА_3 (далі - Майно) (а.с. 16-19).
Вказаний Попередній договір купівлі-продажу квартири від 06 лютого 2020 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Крпеян Л.Р. та зареєстрований в реєстрі за № 220.
За змістом п. 1.2. Попереднього договору, основний договір сторони зобов'язуються укласти протягом шести календарних місяців із дня отримання Майбутнім продавцем поштової адреси будинку, в якому знаходиться майно та за умови виконання Майбутнім покупцем вимог п. 1.4. та 1.5. цього договору.
Майбутній покупець зобов'язаний сплатити Майбутньому продавцю вартість майна, зазначену у п. 2.2. цього договору, протягом п'яти банківських днів з дня укладення цього договору (п. 1.4. Попереднього договору).
На дату підписання цього договору вартість Майна складає 1 537 718,22 грн., без ПДВ, виходячи з вартості 1 кв.м - 18 398,16 грн., без ПДВ (п. 2.2. Попереднього договору).
На виконання умов Попереднього договору ОСОБА_1 перерахував на рахунок ПрАТ «ХК «Київміськбуд» 1 537 718,22 грн., що підтверджується квитанцією від 12.02.2020 №ПН54651 (а.с. 21).
Представник відповідача у відзиві не заперечував вказаних обставин.
15 жовтня 2024 року ОСОБА_1 прийняв рішення про відмову від Попереднього договору на підставі положень пункту 4.7. Попереднього договору та просив повернути грошові кошти. В цей же день направив відповідний лист ПрАТ «ХК «Київміськбуд».
Листом від 15.10.2024, керуючись п. 4.7 попереднього договору купівлі-продажу квартири від 06.02.2020 б/н, позивачем було повідомлено відповідача про відмову від Договору шляхом його розірвання, у зв'язку з чим запрошено ПрАТ «ХК «Київміськбуд» направити уповноваженого представника для підписання Договору про розірвання Попереднього договору та для нотаріального посвідчення Договору про розірвання Попереднього договору, на 29 жовтня 2024 року о 12 годині 00 хвилин до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович (свідоцтво № 9249; місце здійснення нотаріальної діяльності: 01001, м.Київ, вул. Євгена Чикаленка, буд. 9; номер телефону: НОМЕР_2 ) (а.с. 22-27).
Як вбачається з матеріалів справи, листи № 0405354196824, 405300047602 вручені ПрАТ «ХК «Київміськбуд» (17.10.2024 та 22.10.2024, відповідно), - 29 жовтня 2024 року о 12 годині 00 хвилин до ПН КМНО Лігун А.І. уповноважений представник ПрАТ «ХК «Київміськбуд» не з'явився, про що нотаріусом складено відповідне Свідоцтво від 29 жовтня 2024 року, що зареєстроване в реєстрі за №7376 (а.с. 28).
Як встановлено судом, ПрАТ «ХК «Київміськбуд» не повідомлено у відповідь про неможливість з'явитися до нотаріуса у визначені дату та час, як і не запропоновано ОСОБА_1 альтернативні дату, час, місце, нотаріуса для укладення сторонами Договору про розірвання Попереднього договору.
07.11.2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся (цінним листом з описом вкладення № 0405300107370 та рекомендованим листом № 0405300093981) до ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та повідомив ПрАТ «ХК «Київміськбуд» про відмову від Попереднього Договору та запропонував ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на власний розсуд визначити дату, час та нотаріуса для підписання сторонами Договору про розірвання Попереднього договору та його нотаріального посвідчення (а.с. 29-34).
Листи № № 0405300107370, 0405300093981 вручені ПрАТ «ХК «Київміськбуд» (12.11.2024 та 13.11.2024, відповідно) (а.с. 35-38).
Пунктом 4.7. Попереднього договору від 06 лютого 2020 року передбачено, що до прийняття Об'єкта будівництва в експлуатацію Майбутній Покупець має право відмовитися від Договору шляхом його розірвання, про що Сторонами укладається відповідний Договір про розірвання. За таких умов, цей Договір вважається розірваним в повному обсязі з моменту підписання відповідного Договору про розірвання. В такому випадку Майбутній Продавець повертає Майбутньому Покупцю на банківський рахунок, що зазначений Майбутнім Покупцем у Договорі про розірвання, кошти протягом 60-ти банківських днів з дня підписання Договору про розірвання, за вирахуванням штрафу в розмірі 5% від суми, внесеної за цим Договором.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Частинами 1, 2 п. 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналіз пункту 4.7. Попереднього договору свідчить про те, що майбутній покупець до прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію наділений правом на відмову від договору, шляхом його розірвання.
Матеріали справи не містять доказів того, що об'єкт будівництва був прийнятий в експлуатацію, а тому ОСОБА_1 реалізував своє право, передбачене п. 4.7. Попереднього договору, на розірвання договору, звернувшись до суду з відповідним позовом.
Пункт 4.7 Договору не містить будь-яких умов, які б були підставою для прийняття Майбутнім покупцем рішення про розірвання договору. А тому відповідно Майбутній покупець, в будь-який момент, до прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію наділений правом на відмову від договору, шляхом його розірвання, не обґрунтовуючи мотивів прийняття такого рішення.
В той же час, як вбачається, відповідач ігнорував повідомлення про розірвання попереднього договору.
Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання попереднього договору.
За таких обставин, враховуючи, що позивач наділений правом на розірвання договору, яке заперечується відповідачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 06.02.2020, укладеного між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_1 , та стягнення на користь останнього з відповідача 1 537 718 грн. 22 коп., внесених позивачем грошових коштів на підставі положень статті 1212 ЦК України, оскільки відпали підстави для їх утримання.
Крім того, суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача, що умовами попереднього договору не передбачено право на розірвання договору в односторонньому порядку, оскільки таке право передбачене безпосередньо п.4.7 Договору.
Також суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що із суми сплаченої позивачем за попереднім договором у разі його розірвання за рішенням суду має вираховуватись штраф в розмірі 5 %, з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року справа № 308/3956/15-ц (провадження № 61-8074св22) зазначено, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Разом з тим, штраф в розмірі 5 % від суми, визначений п. 4.7. Попереднього договору, не має компенсаторний характер, адже підставою для вирахування є не порушення Майбутнім покупцем зобов'язання, а відмова від укладення основного договору, що є правом останнього, а тому з урахуванням загальних засад справедливості, добросовісності та розумності відсутні підстави для його вирахування від суми, внесеної позивачем.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які позивач посилався в своєму позові, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а доказів на їх спростування суду надано не було, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання договору та стягнення коштів - підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів - задовольнити.
Розірвати Попередній договір купівлі-продажу квартири від 06.02.2020, укладений між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Крпеян Л.Р. та зареєстрований в реєстрі за № 220.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 сплачені на виконання умов Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 06.02.2020 грошові кошти у сумі 1 537 718 (один мільйон п'ятсот тридцять сім тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 22 копійки.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13 080 (тринадцять тисяч вісімдесят) гривень 96 копійок.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» (адреса: 01010, м. Київ, вул.. Михайла Лмельяновича-Павленка, 4/6, код ЄДРПОУ 23527052);
третя особа - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В. Верещінська