Справа №760/28857/20
2/760/372/25
19 листопада 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого судді - Козленко Г.О., за участю секретаря судових засідань - Пешкової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдині промислові системи України» до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення страхового відшкодування та збитків, -
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Єдині промислові системи України» звернулося до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», згідно з яким просило:
-стягнути з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ТОВ «Єдині промислові системи України» страхове відшкодування у розмірі 71839 грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп.;
-стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Єдині промислові системи України» відшкодування майнової шкоди у розмірі 23 793 грн. 62 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 грн. 00 коп.;
-судові витрати покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 27.06.2020 року на площі Севастопольській, 1, у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Вольво», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував позивач.
Внаслідок зазначеної ДТП автомобіль марки «Вольво», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.09.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП.
При цьому, згідно з полісом № 11919332 станом на 27.06.2020 року цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», а розмір страхової суми на одного потерпілого завданого майну становить 100 000 грн. 00 коп.
У зв'язку з зазначеним, позивач звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з повідомленням про настання страхового випадку та отримав страхове відшкодування у розмірі 28 160 грн. 88 коп.
Разом з тим, позивач вказував, що відповідно до звіту про незалежну оцінку об'єкта від 20.10.2020 року вартість матеріального збитку (з урахуванням фізичного зносу), заподіяного власнику автомобіля «Вольво», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 123 793 грн. 62 коп.
За вказаних обставин, позивач вважає, що страхова компанія має виплатити йому недоплачену суму страхового відшкодування в межах встановленого полісом ліміту, а решта суми спричиненої шкоди у розмірі 23 793 грн. 62 коп. (різниця між фактично спричиненою шкодою та лімітом страхового відшкодування) підлягає стягненню із безпосереднього її заподіювача - ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 04.01.2021 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі.
12.07.2021 року до суду надійшов відзив відповідача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», в якому відповідач, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість пред'явлених до товариства позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити. При цьому, обгрунтовуючи свої заперечення щодо позову, відповідач зазначав, що Звіт про незалежну оцінку об'єкта від 20.10.2020 року, наданий позивач на підтвердження розміру позовних вимог, є неналежним доказом, оскільки він був складений у порушення вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту України та Фонду держмайна України від 24.11.2003 року за № 142/5/2092. Крім того, зауважував, що за відсутності порушення представником страховика встановленого Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строку проведення огляду пошкодженого майна, висновок, наданий позивач на підтвердження своїх вимог, не повинен братися судом до уваги.
Ухвалою суду від 23.07.2021 року було вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
09.08.2021 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. посилаючись на відсутність належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. Так, обгрунтовуючи свої заперечення щодо позову, відповідач вказував, що Звіт про незалежну оцінку об'єкта від 20.10.2020 року, виконаний суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «КФ Єврокон» на замовлення позивача, містить ряд істотних порушень вимог законодавства про оцінку майна, зокрема, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003 року, а також Методики товарознавчої експертизи й оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту України та ФДМУ від 24.11.2003 року, які, у свою чергу, ставлять під сумнів як достовірність, так і можливість використання зазначеного звіту для визначення розміру матеріального збитку.
27.09.2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 07.02.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» Мамедової І.Р. про закриття провадження у справі в частині вимог до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».
Ухвалою суду від 07.02.2023 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не сповістили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, 27.06.2020 року на площі Севастопольській, 1, у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Вольво», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував позивач.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.09.2020 року у справі № 760/14458/20 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КУпАП.
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № 11919332 станом на момент вищенаведеної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з лімітом відповідальності 100 000 грн. 00 коп., франшиза - 0,00 грн.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до ПрАТ «СК Арсенал Страхування» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
Згідно із Звітом № 10901838120/06/20 від 02.07.2020 року про оцінку колісного транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 на замовлення ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», вартість відновлювального ремонту КТЗ становить 67 724 грн. 54 коп., вартість відновлювального ремонту КТЗ з врахуванням ремонту фізичного зносу становить 31 700 грн. 06 коп., вартість відновлювального ремонту КТЗ з врахуванням фізичного зносу без врахування ПДВ 20% на замінні складові та матеріали становить 28 160 грн. 88 коп.
При цьому, за результатами проведеного розслідування, на підставі наявних документів страховик здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 28 160 грн. 88 коп. (відновлювальний ремонт з урахуванням фізичного зносу 0,7 та без урахування ПДВ), що позивачем не заперечується та, в силу вимог ст. 82 ЦПК України, не потребує доказування.
Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач, обгрунтовуючи розмір пред'явлених ним позовних вимог до відповідачів, посилався на Звіт про незалежну оцінку об'єкта від 20.10.2020 року, складеного ТОВ «КФ Єврокон» на замовлення ТОВ Єдині промислові системи», згідно з яким ринкова (дійсна) вартість матеріального збитку, що виник в результаті пошкодження автомобіля позивача, станом на 20.10.2020 року становить 103 161 грн. 35 коп. без урахування ПДВ, або 123 793 грн. 62 коп. з урахуванням ПДВ.
Так, відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними у ст. 9 Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діляьності.
При цьому, згідно з положеннями п.п. 34.1, 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Отже, спеціальним Законом обов'язок оцінити розмір шкоди покладено на страховика.
Разом з тим, у відповідності до п. 33-1.1 ст. 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, в тому числі надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно.
Згідно з п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
При цьому, як передбачено п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
Тобто, виходячи з наведених положень Закону, потерпілий має право на самостійне обрання аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди лише у тому випадку, якщо представник страховика не з'явився у визначений пунктом 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі № 161/14532/16-ц.
У свою чергу, саме на страховика покладено обов'язок визначити розмір збитків, в той час як потерпілий зобов'язаний сприяти страховику у цьому (надати для огляду транспортний засіб у стані, який був після ДТП, повідомити про всі відомі обставини та надати для огляду та копіювання наявні у нього документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа.
Як вбачається зі змісту Звіту № 10901838120/06/20 та додатків до нього, представник страховика - суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_3 здійснив огляд пошкодженого транспортного засобу позивача 01.07.2020 року (дата звернення позивача - 30.06.2020 року), тобто у 10-денний строк, визначений ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Також, матеріали справи не містять належних доказів щодо направлення належним чином страховику повідомлення про запрошення на огляд пошкодженого транспортного засобу позивача
Крім того, як передбачено ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку встановленому законодавством.
Як передбачено п.п. 1.2, 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (надалі - Методика), вказана Методика встановлює механізм оцінки колісних транспортних засобів а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночної процедури. Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень всіма суб'єктами оціночної діяльності.
Згідно з п. 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розкомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до п. 7.38 Методики значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу)приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Як передбачено п. 6.3.3 Методики, за рік виготовлення КТЗ приймається календарна дата його виготовлення з обов'язковим зазначенням при цьому дня та місяця цього року. Якщо календарну дату виготовлення визначити неможливо, то за основу береться модельний рік виготовлення, визначений за його VPN - кодом, з урахуванням календарної дати першого документального підтвердження будь-якої дії з даним КТЗ, що зазначення у супровідних документах (дати придбання, дати оформлення митних документів, дати першої реєстрації КТЗ тощо).
При цьому, згідно з п. 1.6 Методики строк експлуатації - період часу від виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, пошкоджений транспортний засіб Volvo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2009 року випуску.
Тобто, відповідно до п. 7.38 Методики є всі підстави для застосування коефіцієнта фізичного зносу, як при розрахунку вартості матеріального збитку, так і при розрахунку розміру страхового відшкодування.
Разом з тим, як вбачається зі Звіту про незалежну оцінку об'єкта від 20.10.2020 року, на який позивач посилається в обгрунтування розміру пред'явлених позовних вимог, оцінювач Чернишевич Л.П. , визначаючи вартість матеріального збитку, не визначив, не розрахував та не застосував величину фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу марки Volvo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Також, як вбачається зі звіту від 20.10.2020 року, оцінювач вказав, що термін експлуатації транспортного засобу становить 3 роки.
Проте, такі вихідні дані не відповідають дійсності, адже враховуючи рік випуску пошкодженого транспортного засобу позивача, термін експлуатації вказаного транспортного засобу складає 11 років.
Отже, вказаний звіт не є належним доказом, який підтверджує заявлений позивач розмір позовних вимог до відповідачів.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених позивачем у позовній заяві, матеріали справи не містять.
Натомість, як встановлено судом, звіт № 10901838120/06/20, на підставі якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 28 160 грн. 88 коп., був складений оцінювачем у чіткій відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» та Методики.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Також суд зазначає наступне.
Слід розмежовувати порядок проголошення судового рішення (скороченого або повного) у разі явки учасників справи у судове засідання та складання повного судового рішення, за відсутності учасників справи. Порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено;
загальний порядок ухвалення рішення застосовується, якщо розгляд справи відбувся з викликом учасників і вони брали участь у судовому засіданні. Зокрема, суд виходить до нарадчої кімнати (частина перша статті 244 ЦПК України); у нарадчій кімнаті суд приймає, складає та підписує рішення (повне чи скорочене) (частина друга статті 259 ЦПК України); повернувшись із нарадчої кімнати, суд проголошує рішення (повне чи скорочене) (частина перша статті 268 ЦПК України); датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (перше речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України); копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення (частина перша статті 272 ЦПК України); у разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення (частина друга статті 272 ЦПК України);
у разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення (частина шоста статті 268 ЦПК України). Проголошення судового рішення передбачає надання публічності такому рішенню, дотримуючись принципу гласності судового процесу. Тобто проголошення судового рішення відбувається публічно або у закритому судовому засіданні лише під час перебування учасників справи у судовому засіданні у залі суду; у разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України);
у передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи;
з урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Так сторони були повідомлені про судове засідання, призначене на 23.06.2025, завчасно, належним чином в установленому законом порядку, проте у судове засідання не з'явились.
З урахуванням того, що розгляд справи, відбувався за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення - 19.11.2025.
Схожі висновки Верховний Суд зробив у постановах від 25 травня 2020 року у справі 464/8801/16-ц (провадження № 61-35930св18), від 03 червня 2021 року у справі № 522/6826/19 (провадження № 61-3778св21), від 22 червня 2021 року у справі № 495/3904/18 (провадження № 61-1172св21), від 24 червня 2021 року у справі № 522/14984/19 (провадження № 61-9632св20), від 30 червня 2021 року у справі № 523/7115/18 (провадження № 61-6241св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 462/2906/20 (провадження № 61-9829св21).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдині промислові системи України» до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення страхового відшкодування та збитків - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.О. Козленко