пр. № 2-н/759/491/25
ун. № 759/27642/25
20 листопада 2025 року м. Київ
суддя Святошинського районного суду м. Києва Ул'яновська О.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів,
у листопаді 2025 р. заявник звернувся до суду із вищезазначеною заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Вивчивши матеріали поданої заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з даною заявою до суду, суддя дійшов наступного.
Заявник у поданій заяві зазначив адресу боржника ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 .
У порядку, встановленому ч. 5 ст. 165 ЦПК України, судом здійснено запит та отримано відповідь №2027262 від 20.11.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», заява про видачу судового наказу подається до суду за загальними правилами підсудності, встановленими главою 1 розділу. Зокрема, заява подається до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання фізичної особи або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування чи місцезнаходженням юридичної особи.
Правила загальної підсудності визначені у статті 27 ЦПК України, відповідно до якої позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, вважаю за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу про стягнення аліментів.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України,-
відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 21, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: О.В. Ул'яновська