СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/21402/25
пр. № 2-а/759/305/25
18 листопада 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши адміністративну справу в спрощеному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Управління патрультної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції, треті особи: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головне управління Державної казначейської служби в місті Києві про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
12.09.2025 р. до суду надійшов вказаний позов, у якому позивач просив суд скасувати постанову серії ЕГА № 1763504 від 08.05.2025 щодо нього із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність оскаржуваної постанови як такої, що складена за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Позивач вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою, що не відображає дійсних обставин справи, складеною за відсутності належних доказів та без дотримання вимог чинного законодавства, вимог КУпАП, без фактичного розгляду справи, без з'ясування всіх обставин справи та без дотримання належної процедури. На підставі наведеного, позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки винесена без належних доказів та з процесуальними порушеннями норм КУпАП щодо оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.09.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 23).
02.10.2025 р. до суду від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що працівник поліції діяв згідно вимог закону (а.с.33-40).
24.09.2025 до суду від Головного управління Державної казначейської служби в місті Києві надійшли письмові пояснення в яких останній просив в позові відмовити, мотивуючи тим, що кошти повертаються за поданням, а не шляхом стягнення (а.с. 42-56).
30.09.2025 р. до суду від позивача надійшли заперечення на письмові пояснення Головного управління Державної казначейської служби в місті Києві, в яких позивач на вимогах позову наполягав з підстав заначених в позові, зазначивши, що пояснення не грунтуються на вимогах Закону (а.с. 57-61).
Від позивача до суду відповідь на відзив Департаменту патрульної поліції не надходило.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Судом встановлено, що 08.05.2025 інспектором патрульної поліції було винесено постанову серії ЕГА №1763504 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 178 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85,00 грн. Відповідно до зазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 08.05.2024 р. о 02:40 год знаходився поблизу будинку 74 по вул. Антоновича в м. Києві в нетверезому стані, чим ображав людську гідність та громадську мораль, та піддано адміністративносму стягненню в розмірі 85.00 грн. (а. с. 9).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 178 КУпАП встановлено, що розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, яке інкримінується позивачу, полягає у поведінці особи, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, яка явно порушенні загально визнанні норми (непристойні висловлювання або жести, грубі вигуки, нав'язливе ставлення до громадян тощо.)
Суд вважає також, що притягнення до адміністративної відповідальності не підлягає особа тільки за сам ніби-то факт появи у п'яному вигляді у громадському місці, якщо поведінка особи є пристойною, а у випадку коли має непристойний зовнішній вигляд, що викликає відразу (брудний, мокрий, розстебнутий одяг тощо); через сп'яніння особа повністю чи значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів, звідси - нестійкість, хитка хода); п'яний повністю безпорадний стан (у непритомному стані) - є суб'єктом зазначеного правопорушення.
Чинне законодавство встановлює порядок проведення огляду на стан сп'яніння лише водіїв транспортних засобів, що регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.
Доказів на підтвердження відомостей, що містяться у постанові, а саме, перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння, що ображало людську гідність та порушувало громадський порядок, відповідачем суду не надано.
Як передбачено ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративні правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За нормою ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи не вбачається встановлення відповідачем даних обставин.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно зі стст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до стст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог Закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду будь-яких доказів на доведення законності складеної постанови, не доведено факту наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, не було надано суду матеріалів, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Натомість позивачем заперечується факт вчинення ним адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України у якості належного і допустимого доказу, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 178 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази які б їх обґрунтовували в матеріалах справи відсутні, зокрема: пояснення свідків.
Матеріалами справи доводи позивача не спростовуються, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження своєї позиції, викладеної у постанові про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог ч. 1, 2 ст.72 КАС України.
Ст. 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, враховуючи вищевказане, повно та всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, суд вважає, що при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, суд вважає, що оспорювана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.178 КУпАП підлягає скасуванню за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а справа підлягає закриттю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивачасудовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 1211,20 грн.
Що стосується вимог про стягнення з державного бюджету 761,00 грн, витрат понесених за виконавчим провадженням №79023987, слід зазначити наступне.
Як свідчать матеріали справи, на примусове виконання оскаржувальної постанови, Постановою головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ї від 15.11.2023 було відкрито виконавче провадження №73327273 з виконання постанови, яка судом скасована.
У зв'язку зі сплатою штрафу а також виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, на суму 387,00 грн. (а.с. 7), позивачем було сплачено витрати (а.с.8) та головним державним виконавцем була винесена постанова від 08.09.2025 про закінчення виконавчого провадження.
Як зазначалось вище постанова, якою позивача було притягнуто до адіміністративної відповідальност, в подальшому була направлена на примусове виконання, та позивач поніс витрати в розмірі 387,00 грн.
Таким чином, якщо рішенням суду встановлено, що дії (бездіяльність) чи рішення суб'єкта владних повноважень були неправомірними, то необхідно не лише нівелювати пряму шкоду, нанесену особі внаслідок цих порушень, але й компенсувати всі витрати, які особа зазнала для захисту своїх прав під час судового оскарження таких дій, бездіяльності чи рішень.
На підставі заначеного прихожу до висновку про стягнення з державного бюджету на користь позивача понесені витрати в розмірі 387,00 грн. В іншій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено суму понесених витрат у розмірі 761,00 грн., а лише на суму 387,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись стст. 178, 251, 280, 288, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 257, 258, 262, 263, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрультної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції, треті особи: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головне управління Державної казначейської служби в місті Києві про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕГА №1763504 від 05.09.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП, якою застосоване до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 85.00 грн. та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, керуючись п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 178 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з Державного бюджету на користь на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) майнову шкоду в розмірі 387,00 грн.
В задоволені іншої частини, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів.
Суддя Н.Д. Бабич