Справа № 758/3007/23
Категорія 9
29 вересня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Захарчук С. С.,
за участю секретаря судового засідання - Омельченко К. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» про визнання договору недійсним,
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» про визнання договору недійсним.
Зазначав, що 17.06.2016 між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» було укладено договір № 32-1706/2016-2 про участь у фонді фінансування будівництва.
Відповідно до п. 1.9. зазначеного договору об'єктом фінансування, що підлягає передачі після завершення будівництва є квартира АДРЕСА_1 .
На виконання умов зазначеного договору ним були внесені кошти на фінансування будівництва у розмірі 3 105 735,25 грн.
24.06.2016 між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» було укладено договір № М32-1706/2016-2 про відступлення майнових прав, відповідно до якого товариство передало, а він прийняв майнові права на об'єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 .
11.11.2016 ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» повідомило його про введення об'єкта будівництва в експлуатацію.
Фінансові зобов'язання ним були виконані у повному обсязі та він набув право власності на зазначену вище квартиру.
З кінця листопада 2016 - до початку грудня 2017 у нього погіршилися відносини з дружиною, а з лютого 2017 подружні відносини між ними були припинені остаточно.
З метою розірвання шлюбу він звернувся за юридичною допомогою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Вони запропонували йому укласти фіктивний договір без наміру створення правових наслідків, для чого відступити свої майнові права на зазначену вище квартиру на користь ОСОБА_2 для виключення можливості визнати квартиру спільною сумісною власністю подружжя та подальшого її поділу.
19.06.2017 з метою ухилення від поділу зазначеної квартири було укладено договір № В32-1706/2016-2, відповідно до якого він за згодою управителя передав новому довірителю - ОСОБА_2 у спільну сумісну власність з його дружиною - ОСОБА_3 усі права та обов'язки, які раніше належали йому за первісним договором.
Після підписання договору, ОСОБА_2 отримав від ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» довідку № 192 від 19.06.2017 фонду фінансування будівництва виду А «ЖК Подол-Град», яка є документом для подальшого оформлення права власності довірителя на визначений у цій довідці об'єкт інвестування.
14.08.2017 ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру.
Після реєстрації права власності на спірну квартиру ОСОБА_2 запропонував йому оформити довіреність, відповідно до якої відповідачі зобов'язалися жодним чином не відчужувати його квартиру та не здавати її в іпотеку.
Після підписання довіреності він продовжив одноосібно користуватися квартирою.
Після укладення фіктивного договору відповідачі жодного дня фактично не володіли та не користувалися нею.
Посилаючись на зазначені обставини, просив визнати недійсним договір № В 32-1706/2016-2 від 19.06.2017, укладений між ним, ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» про відступлення прав та переведення обов'язків, оскільки він є фіктивним.
Крім того, просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.08.2017 № 36725298 на зазначену квартиру та скасувати запис про право власності на квартиру № 21982483 від 14.08.2017 та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Допитаний в якості свідка у судовому засіданні 04.07.2024 ОСОБА_5 підтвердив обставини, викладені у його позовній заяві.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.
У судове засідання відповідачі, які були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.
Суд, вивчивши матеріали справ, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що 17.06.2016 між ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» (управитель) та ОСОБА_5 (довіритель) було укладено договір № 32-1706/2016-2 про участь у Фонді фінансування будівництва.
Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору довіритель зобов'язується передати управителю в управління грошові кошти з метою отримання довірителем у власність житла (об'єкта інвестування), а управитель зобов'язується прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені та за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, Правилами Фонду фінансування будівництва виду А «ЖК Подол-Град», затвердженим наказом директора управителя № 83 від 06.12.2013, договором між забудовником та управителем № 06/12/13-2 від 06.12.2013 та чинним законодавством України.
Пунктом 5.8. зазначеного договору передбачено, що довіритель передає в довірчу власність управителя грошові кошти в розмірі 3 105 735,25 грн. в порядку, встановленому графіком внесення до ФФБ коштів, який є невід'ємною частиною цього договору. Це є орієнтована загальна вартість об'єкта інвестування на день укладення цього договору.
24.06.2016 між ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» (управитель) та ОСОБА_5 (довіритель) було укладено договір № М32-1706/2016-2 про відступлення майнових прав.
Відповідно до п. 1 договору за цим договором управитель передає, а довіритель приймає майнові права на об'єкт інвестування, що підлягає передачі довірителю в порядку та на умовах договору про участь у ФФБ після завершення забудовником будівництва. Обєктом інвестування є квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа ТОВ «ФК «Житло-Капітал» від 11.11.2016 № 29-11/111/16 ОСОБА_5 повідомлено про введення об'єкта будівництва в експлуатацію ат запропоновано здійснити у строк до 15.12.2016 остаточні розрахунки за об'єкт інвестування на рахунок управителя.
ОСОБА_5 були внесені кошти за зазначеним договором (а.с. 45-46 т. 1).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - постанова) правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Установлено, що 19.06.2017 між ТОВ «ФК «Житло-Капітал» (управитель), ОСОБА_5 (попередній довіритель) та ОСОБА_2 (новий довіритель) було укладено договір № В 32-1706/2016-2 про відступлення прав та переведення обов'язків за договором № 32-1706/2016-2 від 17.06.2016 про участь у ФФБ.
Згідно з п. 1.1. договору попередній довіритель, за згодою управителя, передає, а новий довіритель приймає на себе усі права та обов'язки, що належать попередньому довірителю за договором про участь у ФФБ та договором відступлення майнових прав, що укладені між управителем та попереднім довірителем.
Підписанням цього договору управитель надає новому довірителю свою згоду на передачу попереднім довірителем своїх прав та обов'язків по договору про участь у ФФБ новому довірителю.
Новий довіритель має право набути у власність все, що мав набути попередній довіритель у відповідності до договору про участь у ФФБ за умови повного, належного та своєчасного виконання зобов'язань за ним.
Таким чином, згідно оспорюваного договору права та обов'язки за договором № 32-1706/2016-2 від 17.06.2016 перейшли до ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою № 192 від 19.06.2017 фонду фінансування будівництва виду А «ЖК Подол-Град» довірителем - ОСОБА_2 здійснені остаточні розрахунки із управителем - ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» та підтверджує право довірителя на набуття у власність закріпленого за ним об'єкта інвестування, а саме: квартиру АДРЕСА_2 ).
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.01.2020 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 14.08.2017.
Таким чином, на виконання оспорюваного договору нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 на праві власності була зареєстрована за ОСОБА_2 14.08.2017.
Відповідно до спеціальної довіреності від 23.08.2017, ОСОБА_2 , який одружений з ОСОБА_3 , заявив, що остаточно, станом на 23.08.2017 ОСОБА_5 повністю погасив борг перед ним і внаслідок цього цим документом достроково укладається спеціальна довіреність на користь ОСОБА_5 для розірвання, що стосується нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 . Отже, вищезазначена квартира не може бути продана та заставлена в іпотеку особою, яка пише це документ.
Крім того, відповідно до довіреності, виданої ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_6 , ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_5 бути його представником в усіх державних та недержаних установах, підприємствах, організаціях усіх видів та форм власності з питань укладення та підписання договорів на обслуговування належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 з правом подальшого продажу цієї квартири, визначаючи умови договору та ціну продажу на свій власний розсуд.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину.
Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/439/18.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Тобто, укладаючи договір, його учасники не бажають виникнення, зміни, припинення цивільних прав та обов'язків, волевиявлення обох сторін такого правочину не збігається з їх внутрішньою волею.
Разом з тим, якщо наміру обох сторін договору не виконувати договір не встановлено, то правові підстави для визнання такого договору фіктивним відсутні.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 331/8830/15-ц.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 справа № 369/11268/16-ц вказала на те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.
Волевиявлення сторін оспорюваного правочину було спрямовано на передачу ОСОБА_2 , прав та обов'язків за договором про участь у ФФБ від 17.06.2016, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал», за наслідками укладеного оспорюваного договору право власності на квартиру було зареєстровано за відповідачем у справі - ОСОБА_2 , який у подальшому видав довіреність на ім'я позивача, згідно з якою надав останньому право продажу квартири.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Доказів, які б підтверджували фіктивність оспорюваного договору ОСОБА_5 не надано.
Таким чином, волевиявлення сторін за договором № В 32-1706/2016-2 про відступлення прав та переведення обов'язків за договором № 32-1706/2016-2 від 17.06.2016 про участь у ФФБ було спрямовано на передачу ОСОБА_2 , прав та обов'язків за договором про участь у ФФБ від 17.06.2016 за наслідками укладення якого право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 , що відповідає правовій природі оспорюваного договору.
Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій виконання правочину, суд ухвалює рішення про визнання його недійсним без застосування наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний (постанова Верховного Суду у справі № 607/15555/17-ц).
Виходячи з вищевикладеного, оспорюваний договір не може бути кваліфікований як фіктивний.
Ураховуючи те, що на момент вчинення оспорюваного правочину - договору № В 32-1706/2016-2 про відступлення прав та переведення обов'язків за договором № 32-1706/2016-2 від 17.06.2016 про участь у ФФБ, він за формою і змістом відповідав вимогам чинного законодавства, за наслідками якого ОСОБА_2 набув право власності на нерухоме майно, доказів на підтвердження того, що оспорюваний договір є фіктивними Вануччі А. не надано, а тому правових підстав для задоволення позову в частині визнання оспорюваного договору недійсними немає.
Позовна вимога про скасування запису про право власності № 21982483 від 14.08.2017 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 є похідною та задоволенню не підлягає.
Позовні вимогі про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36725298 від 21.08.2017 на квартиру АДРЕСА_1 та про визнання права власності за Вануччі А на квартиру АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають як необґрунтовані.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 , посвідка на постійне місце проживання в Україні тип НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серія паспорта невідомі), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» (м. Київ, вул Ярославів Вал, 33-б, код ЄДРПОУ 35393445 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. С. Захарчук