Справа № 758/11470/25
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
06 листопада 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
01.11.2018 р. на адресу суду надійшла позовна заява ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №22030000093266 від 01.11.2018р., у якій представник позивача ТОВ «Цикл Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість в сумі 25 717,66 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00грн.
Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідно до умов кредитного договору №22030000093266 від 01.11.2018 р., укладеного з АТ «Банк Кредит Дніпро», відповідачу було надано позивачем кредит в сумі 31 000,00 грн., строком на 24 місяці зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 56,0 % річних. Кінцева дата повернення кредиту 01 листопада 2020 року.
Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 27.03.2024р., за вказаним кредитним договором відповідач перед позивачем має заборгованість у загальному розмірі 25 717,66 грн., яка складається: заборгованості за тілом кредиту - 19 312,30 грн., заборгованості по відсоткам - 2 087,06 грн., заборгованості по комісії - 4 318, 30 грн.
28.03.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу №28/03/24, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №22030000093266 від 28.03.2024р.
Таким чином, у зв'язку з виникненням у відповідача вказаної заборгованості за договором, яку він в добровільному порядку не сплачує, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 05.08.2025 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 21.08.2025 р. відмовлено у зупиненні провадження у даній справі у зв'язку з проходженням військової служби відповідачем ОСОБА_1 .
У судове засідання 06.11.2025 представник позивача не з'явився, в прохальній частині позову просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розглянути справу за його відсутності.
Відповідач у судове засідання 06.11.2025 не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про зменшення розміру витрат на правову допомогу. Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з кредитного договору №22030000093266 від 01.11.2018р., ОСОБА_1 було надано АТ «Банк Кредит Дніпро» кредит в сумі 31 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 56,0 % річних.
Факт отримання кредитних коштів доводиться випискою з рахунку, згідно якої на рахунок, відкритий на ім'я відповідача, надійшли кредитні кошти.
Як вбачається з наданої позивачем виписки по рахунку за період з 01.11.2018р. по 27.03.2024, відповідач користувався кредитним лімітом та вчиняв операції з використанням картки № НОМЕР_1 .
Виписка по рахунку є первинним документом, оформленим відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який підтверджує наявність заборгованості по кредиту та її розмір. Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
У п.1.1 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник сплачує банку щомісячну комісію у розмірі 1,99% від суми кредиту.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за комісією, її банк нараховував щомісячно у розмірі 626,00 грн. та починаючи з січня 2019 року почав ставити її заборгованість по комісії.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за договором №22030000093266 від 01.11.2018р. заборгованість ОСОБА_1 станом на 27 березня 2024 року складає 25 717 грн.66 коп., зокрема: заборгованість за тілом кредиту 19 312,30 грн..; заборгованість за простроченими відсотками - 2 087,06 грн., заборгованість за простроченою комісією - 4 318,30 грн.
З розрахунку заборгованості вбачається, що розрахунок відсотків здійснено позивачем відповідно до погоджених умов кредитування.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст.ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи, що між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22030000093266 від 28.03.2024р., умови якого позивачем були виконані, шляхом надання відповідачу кредитних коштів, останній взяті на себе за договором зобов'язання не виконує, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту - 19 312,30 грн. та простроченої заборгованості по відсоткам - 2 087,06 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог про стягнення комісії, суд керується таким.
10 травня 2007 року Правління НБУ прийняло постанову, якою затвердило Правила № 168, що набрали чинності 5 червня 2007 року. Згідно з пунктом 3.6 цих Правил банки не мали права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Ці Правила втратили чинність 10 червня 2017 року.
16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон № 3795-VI. Згідно з абзацом дев'ятим пункту 8 розділу І цього Закону частину четверту статті 11 Закону № 1023-XII було доповнено новим абзацом третім такого змісту: «Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною». Наведені приписи у такій редакції діяли до 10 червня 2017 року, коли набрав чинності Закон № 1734-VIII. Згідно з останнім текст статті 11 Закону № 1023-XII «Про захист прав споживачів» виклали у новій редакції, що не передбачала нікчемності зазначених умов договору, а звужувала дію Закону № 1023-XII до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII.
Закон № 1734-VIII у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавцята кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідні висновки виклала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Наведені вище приписи Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, прямо не вказували на недійсність умови кредитного договору про встановлення плати за управління (обслуговування) кредитом. Станом на час укладення кредитного договору частина Закону України «Про споживче кредитування» передбачав можливість встановлення комісії за отримання та управління кредиту.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Тим не менш, суд відмовляє в стягненні заборгованості в частині комісії з наступних підстав.
У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічні висновки сформульовано в постанові Верховного Суду від 09.10.2024 року у справі №582/202/22 (провадження 61-15120ск23).
У конкретному випадку, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за управління кредитом.
Таким чином, враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення кредитного є нікчемними.
За таких обставин, суд зазначає, що позивач безпідставно нараховував в розрахунку заборгованості комісію у розмірі 4 318,30 грн., а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
На підставі викладеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню частково, оскільки достовірно встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19312,30 грн. та відсотками - у розмірі 2087,06 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи 02 січня 2025 р. між адвокатом Кеню Д.В. та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір про надання правової допомоги № 43453613, в якому позивачем та адвокатом було погоджено, що адвокат зобов'язується, в порядку та на умовах , визначених цим договором, надати клієнту правову допомогу за його запитом, а клієнт зобов'язується оплатити надані послуги.
21 липня 2025 року позивач та адвокат Кеню Д.В. підписали Додаткову угоду №22030000093266, в якій розширили розділ «1. Предмет договору» та доповнили новим пунктом, в якому зазначили, що адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .
21.07.2025 позивач та адвокат Кеню Д.В. підписали Акт приймання-передачі наданих послуг №22030000093266 від 21.07.2025, в якому зафіксовано факт передання адвокатом позивачу правової допомоги з надання послуг судового представництва позивача у межах судової справи №758/11470/25 в Подільському районному суді м. Києва у розмірі 5000,00 грн.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно складність цієї справи, предмет спору, кількість судових засідань; з огляду на приписи ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, фінансового стану обох сторін.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» підлягають частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» необхідно стягнути заборгованість, яка утворилася за Кредитним договором №22030000093266 від 01.11.2018, укладеним з ПАТ «Банк Кредит Дніпро», у розмірі 19312,30 грн. заборгованості за тілом кредиту та 2087,06 грн. заборгованості за відсотками, а разом 21399,36 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 12382 від 22.07.2025 року.
Із урахуванням наведеного, у зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково - на 83,21%(задоволено на суму 21399,36 грн., а позивач просив 25717,66 грн.), то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2015,65 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 625,630, 631, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість, яка утворилася за Кредитним договором №22030000093266 від 01.11.2018, укладеним з ПАТ «Банк Кредит Дніпро», у розмірі 21399,36 грн., судовий збір в розмірі 2015,65 грн.та 3 000,00 грн. витрат на правову допомогу, а всього стягнути 26 415,01 грн. (двадцять шість тисяч чотириста п'ятнадцять гривень 01 коп.).
В решті позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Сікорського, 8,
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .
Суддя Т. В. Войтенко