Справа № 758/7579/24
Категорія 52
13 жовтня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Годованюк Ю.Р., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
ОСОБА_3 (надалі за текстом - позивач) звернулась до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Київпастранс» (надалі за текстом - відповідач), третя особа: ОСОБА_2 (надалі за текстом - третя особа), про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, зазначає, що через пошкодження транспортного засобу «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1 (надалі за текстом - автомобіль) який належить позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю тролейбусу, д.н.з. НОМЕР_2 (надалі за текстом - тролейбус) під керуванням третьої особи було спричинено збитки, з огляду на що, позивач просить суд стягнути матеріальну шкоду у сумі 131 470,36 грн, 1,00 грн інфляційних втрат, 346,00 грн 3% річних та 5000,00 грн моральної шкоди.
Відповідач заперечує проти позову виходячи з того, що стягненню підлягає вартість матеріального збитку з вирахуваванням ПДВ. Також, відповідач звертає увагу, що експерта не повідомлено про кримінальну відповідальність, а відтак, звіт є неналежним доказом. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не доведено завдання моральної шкоди.
Ухвалою Суду від 20.06.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
19.07.2024 до суду від відповідача надійшов відзив та клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
26.07.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Автомобіль належить позивачу, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Дата реєстрації - 10.02.2022.
Винуватець 07.12.2023 о 12 год. 05 хв. в м. Києві по вул. Еспланадна, 32, керуючи тролейбусом всупереч п. 2.3 (б), п. 13.1 Правил дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем під керуванням водія ОСОБА_4 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 757/1224/24-п ухвалено третю особу визнати винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 850 гривень.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже обставини завдання шкоди винуватцем автомобілю є встановленими та не підлягають повторному доказуванню.
Відповідно до Додатку до протоколу адміністративного правопорушення тролейбус належить відповідачу.
Згідно з Висновком щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №011/01-24 від 16.01.2024 ринкова вартість складає 572 211,64 грн; вартість відновлювального ремонту ТЗ - 131 470,36 грн; вартість матеріального збитку - 131 470,36 грн; значення фізичного зносу - 0,00 грн.
В матеріалах справи також наявні фото пошкодженого автомобіля та акт огляду ТЗ виконані експертом Баранковим В.О.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач на момент ДТП володів тролейбусом (використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку) та використовував його у своїй господарській діяльності, а водій - винуватець на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував трудові обов'язки, тому саме відповідач, як роботодавець, повинен відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків джерелом підвищеної небезпеки відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України
Згідно з приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що ринкова (дійсна) вартість досліджуваного транспортного засобу без урахування пошкоджень на дату ДТП складає 572 211,64 грн; вартість відновлювального ремонту ТЗ - 131 470,36 грн; вартість матеріального збитку - 131 470,36 грн; значення фізичного зносу - 0,00 грн.
Жодних доказів та заперечень які б підтверджувались доказами щодо вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача (розміру матеріального збитку) відповідачем до суду подано не було.
Щодо доводів про неналежність звіту, як доказу, суд зазначає наступне.
Звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. (абз. 1 та абз. 2 ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").
Суд звертає увагу відповідача, що об'єктивність оцінки майна та здійснення її відповідно до вимог чинного законодавства як обов'язок встановлені Законом «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» без будь-якої прив'язки до повідомлень його про відповідальність. Отже, відсутні підстави стверджувати про необ'єктивність оцінювача через те, що він не був повідомлений про відповідну відповідальність, а відтак, відхиляє доводи відповідача у цій частині.
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що ч. 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:
а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"),
б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.
За змістом ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затв. Наказом Мінюсту України та Фонду держмайна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, з подальшими змінами та доповненнями) визначає, що вартість матеріального збитку визначається як суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (п.8.3 Методики, у якому також наводиться відповідна формула).
Як вже зазначалося, відповідно до статей 22, 1192 ЦК України, власник пошкодженого майна має право на відшкодування саме матеріального збитку, вартість якого визначається саме із урахуванням зносу складників транспортного засобу. Оскільки заміна таких складників зношеного транспортного засобу на нові буде не поновленням стану до того, який існував до порушення прав власника транспортного засобу, а поліпшення у порівнянні зі станом до, у даному випадку, ДТП. Тому правових підстав для стягнення на користь позивача будь-яких сум, поза межами визначеної вартості матеріального збитку, немає.
Щодо доводів відповідача про наявність підстав для зменшення вартості матеріального збитку на відсоток податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статей 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (станом на дату виникнення спірних правовідносин) Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.
Суд зазначає, що зменшення розміру відшкодування майнової шкоди на суму ПДВ, передбачено абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регламентує виплату страхового відшкодування страховиком та не поширюється на відносини між потерпілим (позивачем) та власником джерела підвищеної небезпеки (відповдіачем).
Отже, сума матеріального збитку підтверджується належними та допустимими доказами наявними в матеріалах справи та складає 131 470,36 грн, а відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а позов задоволенню повністю в цій частині.
Позивач просить суд стягнути 1,00 грн інфляційних втрат, 346,00 грн 3% річних.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем здійснено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за період з 17.05.2024 по 18.06.2024 на суму 131 470,36 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що міститься у позові, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 1,00 грн інфляційних втрат, 346,00 грн 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров'я.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ст. 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Однак, у цій справі позивачем не надано жодного доказу в частині обґрунтування суми відшкодування моральної шкоди, яка обгрунтована впливом на якість повсякденно життя позивача, в тому числі, за рахунок того, що позивач був вимушений витрачати час на пошук експертної організації, звертатись до СТО задля організації належного огляду автомобіля, звертатись за допомогою до адвоката тощо. Також, суду не було надано доказів того було принижено честь або гідність позивача, або порушились нормальні життєві зв'язки.
Відтак, у відшкодуванні моральної шкоди, слід відмовити.
Підсумовуючи викладене вище, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до Ордеру на надання правничої (правової) допомоги адвокат Ковалевська Д.С. (надалі за текстом - адвокат) надає правову допомогу позивачу.
17.06.2024 між позивачем та адвокатом було укладено Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №26/05-24 (надалі за текстом - Договір послуг) відповідно до умов якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Безумовна фіксована плата становить 10 000,00 грн. та сплачується клієнтом на користь адвокатського бюро в день підписання договору (п. 5.3.1. Договору послуг).
За результатами надання правничої (правової) допомоги складається Акт приймання-передачі наданих послуг (далі - «Акт») в двох примірниках, що підписуються представниками кожної зі сторін (п. 6.1. Договору послуг).
Позивач сплатив адвокату 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.06.2024.
Відповідно до детального опису наданих послуг всього адвокатом витрачено 13 год.
Водночас, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Однак, в матеріалах справи відсутній Акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до умов Договору послуг, а відтак, суд відмовляє у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково;
Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 131 470 (сто тридцять одна тисяча чотириста сімдесят) гривень 36 копійок, 1 (одну) гривню інфляційних втрат, 346 (триста сорок шість) гривень 3% річних та 1318 (одна тисяча триста вісімнадцять) гривень 17 копійок судового збору;
В іншій частині в задоволенні вимог позову відмовити;
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач: Комунальне підприємство «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код: 31725604);
Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_5 );
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя В.В. Гребенюк