Справа № 758/4578/25
15 вересня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючої судді - Левицької Я.К.,
за участю секретаря судового засідання - Новіцької О.К.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
законного представника відповідача 1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження питання про зупинення провадження у справі у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 87 868,48 грн.
08.07.2025 року до суду надійшла заява законного представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі у зв'язку із смертю відповідача ОСОБА_3 до вступу у спадкові права спадкоємців та надано копію свідоцтва про смерть від 01 липня 2025 року, згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла у віці 72 років.
У судовому засіданні законний представник ОСОБА_2 заявлене клопотання підтримала та просила задовільнити.
Представник позивача ОСОБА_1 при вирішенні питання про зупинення провадження у справі покладається на розсуд суду.
Відповідач 2 - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши клопотання законного представника відповідача та матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.
Стаття 255 Цивільного процесуального кодексу України визначає підстави закриття провадження у справі.
Так, згідно частиною 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 ч. 1 статті 186 цього Кодексу; 7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Відповідно до частини 1 статті 48 Цивільного процесуального кодексу України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Стаття 46 Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Згідно частини 1 статті 47 Цивільного процесуального кодексу України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Відповідно до частини 4 статті 25 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
У відповідності до статті 55 Цивільного процесуального кодексу України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно копії свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 від 01 липня 2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості виник спір між сторонами з приводу заборгованості за житлово-комунальні послуги.
У статті 1216 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Стаття 1219 Цивільного процесуального кодексу України визначає права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини.
Так, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Процесуальне правонаступництво у спадкових спорах ґрунтується також на нормах статті 1276 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
З указаного вбачається, що право на спадкування не відноситься до тих прав, які в силу статті 1219 Цивільного кодексу України є особистими і відносно яких правонаступництво недопустиме, оскільки здійснення цього права не пов'язано з певною особою, а тому може здійснюватися і спадкоємцями цієї особи на передбачених законом умовах.
У той же час, частина перша статті 1268 Цивільного кодексу України встановлює, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною першою статті 1270 Цивільного кодексу України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
При цьому часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу), що передбачено у частині другій статті 1220 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Враховуючи викладене, у зв'язку зі смертю відповідача ОСОБА_3 , суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, з'ясувати всі обставини, що мають значення для справи, зокрема, коло осіб, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , у разі їх наявності, та вирішити питання щодо можливості залучення до справи правонаступників позивача в порядку, визначеному статтею 55 Цивільного процесуального кодексу України.
Таким чином, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд вважає за необхідне цивільну справу зупинити на підставі пункту 1 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 11, 12, 55, 251, 258-261, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Провадження у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зупинити до вступу у справу правонаступників ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Я.К. Левицька