Справа № 758/14859/25
17 листопада 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Білоус А.О.,
заявниці ОСОБА_1 ,
її представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №758/14859/25 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про витребування майна з чужого незаконного володіння,-
10.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29.09.2025 у цивільній справі №758/14859/25 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою суду від 12.11.2025 заяву призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні заявниця та її представники, які також є представниками третьої особи ОСОБА_6 , подану заяву підтримали із наведених у ній підстав.
Позивач у судове засідання не з'явилася, повідомивши в телефонному режимі секретарю судового засідання про неможливість її явки до суду.
Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подала.
З огляду на наведене, суд ухвалив проводити судове засідання за відсутності тих учасників справи, які не з'явилися.
Заслухавши пояснення представників відповідача, вивчивши заяву про скасування заходів забезпечення позову, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Вказаним пунктом також роз'яснено, що підставою для скасування заходів забезпечення позову також є випадки, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Як встановлено судом із матеріалів справи, 22.09.2025 позивач ОСОБА_4 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Одночасно з позовною заявою позивач подала до суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 29.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Крім того, 29.09.2025 судом постановлено ухвалу, якою задоволено заяву позивача про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 220169408, та на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 .
В апеляційному порядку ні ухвала суду про відкриття провадження, ні ухвала суду про забезпечення позову не оскаржувалися.
Обґрунтовуючи заяву про скасування заходів забезпечення позову, відповідач посилається на відсутність предмета спору у даній справі, вказуючи на те, що позивач ніколи не була власником спірної квартири, її майнові та немайнові права відповідачем не порушувалися, будь-які правовідносини між ними ніколи не виникали в минулому та не існують на цей час. Крім того, відповідач стверджує про наявність підстав про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору. Ураховуючи наведене, посилаючись, зокрема, на положення ч. 9 ст. 158 ЦПК України, відповідач просить скасувати вжиті судом заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 9, ч. 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Аналіз змісту положень вказаної статті свідчить про те, що суд вирішує питання про скасування заходів забезпечення позову у відповідному судовому рішенні, постановленому за результатами розгляду справи, а саме у випадку: 1) залишення позову без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову.
Разом із цим, на даний час жодне із зазначених вище рішень у даній справі судом не постановлювалось.
Більше того, фактично судом ще не проведено жодного судового засідання, оскільки підготовче судове засідання, яке було призначено на 10.11.2025 о 13 год. 00 хв., було відкладено у зв'язку з першою неявкою позивача.
Наступне підготовче судове засідання призначено судом на 22.12.2025 о 12 год. 00 хв.
Доводи відповідача, наведені у заяві про скасування заходів забезпечення позову, фактично зводяться до того, що у даній справі відсутній предмет спору з огляду на те, що позивач не була власником спірної квартири та її права відповідачем не порушені.
Водночас, зазначені обставини підлягають встановленню судом в ході судового розгляду, шляхом повного та всебічного дослідження усіх обставин справи.
Так, слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства, встановленому статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17).
Ураховуючи наведене, суд вважає, що заява відповідача про скасування заходів забезпечення позову на даний час є передчасною, а тому у її задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 158, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №758/14859/25 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про витребування майна з чужого незаконного володіннявідмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 18.11.2025.
СуддяО. О. Ковбасюк