печерський районний суд міста києва
Справа № 757/56306/25-к
пр. 1-кс-47056/25
19 листопада 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/56731/23-к від 14.12.2023 у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023,-
12.11.2025 до Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/56731/23-к від 14.12.2023 у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023.
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що ОСОБА_4 , є власником квартири АДРЕСА_1 .
Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023170500000076 від 05.01.2023 року. Нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється Офісом Генерального прокурора.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.12.2023 у справі № 757/56731/23-к клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на нерухоме майно задоволено.
Накладено арешт на нерухоме майно у вигляді позбавлення права на відчуження, зокрема наквартиру НОМЕР_1, яка знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 .
Постановляючи вказану ухвалу, слідчий суддя виходив з того, що Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 за фактом привласнення та розтрати майна ТОВ «Європабуд» та ПП «Вектра Плюс» шляхом підроблення офіційних документів, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 191 КК України.
Як вказано в ухвалі, управитель ПП «Вектра Плюс» ОСОБА_6 у період з 16.06.2021 по теперішній час здійснила продаж квартир розташованих в житлових будинках по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_2 , що належить вищевказаному підприємству, за заниженою ринковою вартістю.
Слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вказане майно, оскільки воно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення збереження речових доказів.
Сторона захисту вважає, у слідчого судді були відсутні підстави для накладення арешту на належне ОСОБА_4 нерухоме майно, оскільки в ухвалі від 14.12.2023 не мотивовані підстава та мета накладення арешту та не зазначено, яким чином арешт у вигляді позбавлення права на відчуження належного ОСОБА_4 об'єкту нерухомості сприятиме швидкому, повному та неупередженому розслідуванню кримінального провадження відповідно до норм ст. 2, ч. 2 ст. 170 КПК України. Також вважає, що відповідні підстави для продовження чинності арешту відсутні і наразі.
Ані прокурором у клопотанні про арешт майна, ані слідчим суддею в ухвалі від 14.12.2023 не наведено аргументів на підтвердження можливості використання належного ОСОБА_4 нерухомого майна як доказу у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 за фактом привласнення та розтрати майна ТОВ «Європабуд» та ПП «Вектра Плюс» шляхом підроблення офіційних документів, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 191 КК України. Тобто, в ухвалі слідчого судді від 14.12.2023 не зазначено яким чином арештоване нерухоме майно - квартира, яка належить ОСОБА_4 , як річ може доводити ті чи інші обставини кримінального провадження, відкритого за фактом привласнення та розтрати майна ТОВ «Європабуд» та ПП «Вектра Плюс» шляхом підроблення офіційних документів.
В даному випадку мається на увазі, що нерухоме майно як річ очевидно не може бути доказом привласнення та розтрати майна підприємств шляхом підроблення офіційних документів, що залишилось поза увагою слідчого судді під час постановлення ухвали від 14.12.2023 та призвело до необґрунтованого накладення арешту на належне ОСОБА_4 майно. І що є окремою та самосійною підставою для скасування арешту з нерухомого майна.
Причому зі змісту ухвали від 14.12.2023 не зрозуміло, чим саме керувався прокурор та слідчий суддя приходячи до висновку, що належне ОСОБА_4 майно було набуте у власність за заниженою вартістю, належних доказів заниженої вартості придбання саме квартири ОСОБА_4 (наприклад висновку будівельно-технічної експертизи або звіту про оцінку майна сертифікованого суб'єкта оціночної діяльності ) до клопотання не надано і слідчим суддею такі докази не досліджувались.
Представник власника майна в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Адвокат ОСОБА_3 на електронну адресу суду направив клопотання про розгляд справи за відсутності заявника.
Представник Офісу Генерального прокурора у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 через канцелярію суду подав заперечення на вказане клопотання, просив відмовити, зазначивши, що аналогічні вимоги, які містяться у клопотанні ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 у кримінальному провадженні № 12023170500000076 уже були предметом дослідження Київського апеляційного суду.
29.08.2024 Київським апеляційним судом (справа № 11-cc/824/1344/2024) винесено ухвалу, якою ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 про накладення арешту на майно залишено без змін, а апеляційну скаргу, зокрема ОСОБА_4 про скасування арешту майна, залишено без задоволення.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, заперечення прокурор, приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023170500000076 від 05.01.2023.
Нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється Офісом Генерального прокурора.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.12.2023 у справі № 757/56731/23-к клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на нерухоме майно задоволено.
Накладено арешт на нерухоме майно у вигляді позбавлення права на відчуження, зокрема наквартиру НОМЕР_1, яка знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, як вбачається із ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.12.2023, метою арешту майна, є збереження речових доказів.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів, відсутні відомості вважати, що арештоване майно, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення, що розслідується, а прокурором не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 в кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 не мала та не має процесуального статусу підозрюваної, обвинуваченої чи цивільної відповідачки, тому обмеження її права власності не може вважатись обґрунтованим для потреб кримінального провадження.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Разом з тим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, та відсутніми ризиками, які слугували підставами для накладення арешту на майно, зважаючи на досить тривале перебування майна під арештом, а відтак клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/56731/23-к від 14.12.2023 у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 - задовольнити.
Скасувати арешт із забороною відчуження, розпоряджання та користування (у тому числі користування шляхом забудови, вилучення лісових насаджень), накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/29614/23-к від 03.08.2023 у кримінальному провадженні № 42021000000002627 від 17.12.2021, на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1