печерський районний суд міста києва
Справа № 757/57587/23-ц
пр. 2-2319/25
23 вересня 2025 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача-1: не з'явився,
представника відповідача-2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1, держава Україна в особі МЮУ), держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2, держава Україна в особі ДКСУ), в якому просить: стягнути з відповідача-2 на користь позивача 1 000 000,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних рішень суддів Червоноградського міського суду Львівської області, Апеляційного суду Львівської області, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі № 783/14/15-ц (459/898/15), що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації позивача.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03.06.2015 року у справі № 783/14/15-ц позовну заяву ОСОБА_1 до Сокальського районного суду Львівської області, Держави України в особі МУЮ про відшкодування шкоди вирішено направити в Червоноградський міський суд Львівської області.
Ухвалою Червоноградського районного суду Львівської області від 18.06.2015 року у справі № 783/14/15-ц відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сокальського районного суду Львівської області, Держави України в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29.09.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 18.06.2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.11.2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сокальського районного суду Львівської області, держави Україна, в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 23.08.2017 року у справі № 459/898/15-ц відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 18.06.2015 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна (в особі Міністерства Юстиції України) про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23.11.2017 року у справі № 459/898/15-ц ухвала Червоноградського міського суду Львівської області від 23.08.2017 року залишена без змін.
Постановою Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі № 783/14/15-ц ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 23.08.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23.11.2017 року залишено без змін.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 01.08.2017 року у справі № 783/14/15-ц, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07.12.2022 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 18.06.2015 року залишено без задоволення.
Постановою Львівського апеляційного суду від 07.12.2022 року у справі № 783/14/15-ц ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 01.08.2017 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2022 року у справі № 783/14/15-ц відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 01 серпня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2015 року у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Сокальського районного суду Львівської області, Держави України в особі Міністерства юстиції України про відшкодування шкоди.
Посилаючись на те, що протиправні дії суддів Червоноградського міського суду Львівської області, Апеляційного суду Львівської області, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом постановлення незаконних судових рішень у справі № 783/14/15-ц (459/898/15) порушили право на доступ до правосуддя та конституційні права, гарантовані статтями 8, 40, 55, 56 Конституції України, у зв'язку з чим на підставі статей 16, 22, 23, 1166, 1167, 1176 ЦК України, позивач просив стягнути 1 000 000,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2023 року у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 29.05.2024 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.06.2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі призначити на 18.09.2024 року.
05.08.2024 року від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
26.08.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив представника відповідача-1, в якій останній просить задовольнити позов в повному обсязі.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2024 року відкладено підготовче засідання на 09.12.2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.12.2024 року відкладено підготовче засідання на 13.03.2025 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 08.07.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.07.2025 року судове засідання відкладено на 23.09.2025 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача-1 до судового засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі; у задоволенні позову просив відмовити. У відзиві зазначив, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, а також неправильно визначено державний орган, який представляє інтереси держави. Крім того, зауважив на відсутності підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Представник відповідача-2 до судового засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином; відзив на позов не подав.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03.06.2015 року у справі № 783/14/15-ц позовну заяву ОСОБА_1 до Сокальського районного суду Львівської області, Держави України в особі МУЮ про відшкодування шкоди вирішено направити в Червоноградський міський суд Львівської області.
Ухвалою Червоноградського районного суду Львівської області від 18.06.2015 року у справі № 783/14/15-ц відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сокальського районного суду Львівської області, Держави України в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29.09.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 18.06.2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.11.2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сокальського районного суду Львівської області, держави Україна, в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди.
Постановою Верховного Суду України від 27.01.2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.11.2015 року відмовлено.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 23.08.2017 року у справі № 459/898/15-ц відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 18.06.2015 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна (в особі Міністерства Юстиції України) про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23.11.2017 року у справі № 459/898/15-ц ухвала Червоноградського міського суду Львівської області від 23.08.2017 року залишена без змін.
Постановою Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі № 783/14/15-ц ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 23.08.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23.11.2017 року залишено без змін.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 01.08.2017 року у справі № 783/14/15-ц, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07.12.2022 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 18.06.2015 року залишено без задоволення.
Постановою Львівського апеляційного суду від 07.12.2022 року у справі № 783/14/15-ц ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 01.08.2017 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2022 року у справі № 783/14/15-ц відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 01 серпня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 18 червня 2015 року у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Сокальського районного суду Львівської області, Держави України в особі Міністерства юстиції України про відшкодування шкоди.
Мотиви, з яких виходить cуд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.
За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду лише у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.
За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом (частина 11 статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин 5, 6 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що для відшкодування державою шкоди, завданої судом, необхідно, щоб рішення, дії або бездіяльність суду були незаконними.
Застосування частини 6 статті 1176 ЦК України можливе у випадку, коли предметом позову є дії чи бездіяльність, зокрема суду, які не пов'язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, що має на меті прийняття акта органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їх незаконних дій або бездіяльності і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України від 05 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 року у справі № 688/2479/16-ц зробила, зокрема, правові висновки про те, що суд не має повноважень представляти державу як відповідача у судовому процесі за позовом про відшкодування шкоди, завданої під час здійснення правосуддя. Беручи до уваги принцип незалежності суду, засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) має бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу). Будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя може вимагатися тільки від держави. Відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Суди діють самостійно і є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.
Крім того, якщо держава повинна була виплатити компенсацію стороні через помилку у відправленні правосуддя, саме у держави, а не у сторони справи має бути право притягнути суддю до цивільної відповідальності шляхом подання судового позову (пункт 37 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 614-399цс18) вказувала на те, що такий підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, в яких вони здійснюють правосуддя.
Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Водночас, позивачем не доведено неправомірності будь-яких дій або бездіяльності суддів Червоноградського міського суду Львівської області, Апеляційного суду Львівської області, Вищого спеціалізованого суду України під час розгляду справи за його позовом по справі № 783/14/15-ц (459/898/15), а також не надано доказів на підтвердження того, що внаслідок прийняття судами судових у справі № 783/14/15-ц (459/898/15) було порушено його права, передбачені ст. 40, 55, 56 Конституції України.
При цьому, ухвалення судами судових рішень у справі № 783/14/15-ц (459/898/15) не є підставою для покладання на державу обов'язку відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.
Відповідно до положень частин 1-4 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав". Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 61-28299св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).
Однак, на підтвердження завдання позивачу моральної шкоди останнім до позовної заяви не надано жодних належних та достатніх доказів того, що внаслідок постановлення судами судових рішень було порушено його немайнові права, зокрема відбулось приниження честі та гідності, ділової репутації.
Також, позивачем не надано розрахунку розміру заявленої до відшкодування суми моральної шкоди, та не доведено її розмір.
Відтак, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем підстав для стягнення 1 000 000,00 грн. моральної шкоди, у зв'язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме, судовий збір.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати несе позивач відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 06.10.2025 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ