печерський районний суд міста києва
Справа № 757/51277/25-к
пр. 1-кс-43111/25
17 листопада 2025 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12020000000000441,
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження № 12020000000000441.
В обґрунтування клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2025 у справі № 757/34890/25-к року було накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:4175, - яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .
Заявник вказує, що арешт майна є необґрунтованим, оскільки арештоване майно не відповідає критеріям речового доказу, належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, реєстрація якої відбулась у відповідності до норм чинного законодавства та у власника майна відсутній будь-який статус у вказаному кримінальному провадженні. Окрім того, зауважив, що арешт на вказану вище ділянку було накладено повторно, при цьому прокурором не наведено вагомих обставин, які б обґрунтовували необхідність повторного накладення арешту, що зумовлює необхідність скасувати такий захід забезпечення.
В судове засідання адвокат ОСОБА_3 надав заяву про розгляд клопотання без його участі, вимоги клопотання підтримав просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Прокурор надав письмові заперечення стверджуючи про необґрунтованість вимог заявника щодо скасування арешту. Опираючись на встановлений досудовим слідством незаконних механізм заволодіння земельними ділянками, стверджував про необхідність вжиття заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на земельні ділянки. Звернув увагу на результати апеляційного розгляду скарги ОСОБА_4 , яка станом на 11.11.2025 залишена без задоволення.
Слідчим суддею визнано можливим проводити розгляд клопотання за відсутності учасників кримінального провадження, опираючись на їх правові позиції викладені письмово.
Слідчий суддя, дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали клопотання, дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.
В судовому засіданні встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора при оперативному супроводженні Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020 за фактами кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч.ч. 3, 4 ст. 190 КК України.
В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що на підставі підроблених правоустановчих документів було зареєстровано право власності на низку земельних ділянок, які подальшому, з метою приховування злочинної діяльності, шляхом виготовлення технічної документації поділено на декілька та як наслідок формально перепродано на підконтрольних осіб для надання видимості законності та удавання наявності «законного набувача».
За вказаною протиправно схемою та із збитками для держави в частині вибуття земель лісового фонду, сформовано право власності на ряд земельних ділянок, зокрема, із кадастровим номером: 2611092001:22:002:4175, - яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .
Указана земельна ділянка за свої розташуванням фактично знаходиться на землях лісового фонду, які у відповідності до чинного законодавства були передані у постійне користування ДП «Ворохтянське ЛГ» та повинні перебувати у державній формі власності.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2025 у справі № 757/34890/25-к року було накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:4175, - яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .
Земельну ділянку з вищевказаним кадастровим номерами визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При накладенні арешту на вказане вище майно, слідчим суддею, з огляду на дані досудового розслідування в кримінальному провадженні, було встановлено наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, з метою збереження речових доказів.
За вимогами ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, заявник не довів, як того вимагає ч.2 ст.174 КПК України, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання сторони захисту є передчасним, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває.
Слідчий суддя враховує ту обставину, що майно, яке може мати ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також слідчий суддя вважає, що такий арешт по суті являє форму забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не пов'язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження, а це, в свою чергу, не суперечить абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України. Крім того, до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Завдання суду полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна, тобто закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого заходу забезпечення кримінального провадження.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.
Виходячи з викладеного, враховуючи що арешт на майно накладено з метою збереження речових доказів, а також те, що досудове розслідування наразі триває, при цьому доводи клопотання не містять доказів того, що вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність, та які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді від 25.07.2025 року, що дає слідчому судді підстави дійти висновку що необхідність накладення арешту на зазначене майно на теперішній час не відпала, оскільки обставини, на які посилається заявник в обґрунтування клопотання, підлягають з'ясуванню в ході досудового розслідування, а тому відмовляє в задоволенні поданого клопотання.
За таких обставин, керуючись ст. 170, 174, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12020000000000441 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1