печерський районний суд міста києва
Справа № 757/53266/24-ц
пр. № 2-4263/25
14 квітня 2025 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Гуртової Т. І.,
за участю секретаря судового засідання - Ситюк А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, у якому просив стягнути суму заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3 % річних, суму інфляційних втрат та пеню на загальну суму 26730,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де позивач надає послуги з управління будинком, надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, надання комунальних послуг, однак відповідач не виконує покладений на нього обов'язок сплати за надані послуги утримання будинку і прибудинкової території, у зв'язку з чим виникла за період з 01 травня 2023 року по 01 жовтня 2024 року. За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму основного боргу разом з сумою інфляційної складової боргу, 3 % річних та пені, вирішити питання розподілу судових витрат.
27 листопада 2024 року у справі відкрито провадження для розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін у судове засідання.
Представник позивача у позовній заяві просив про розгляд справи без виклику сторін.
Відповідач, будучи належно повідомленим про день, час та місце розгляду справи, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому у силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов висновку про можливість постановлення у справі рішення та задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
ТОВ «РАДА 5» є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує будинок АДРЕСА_2 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 401792320 від 31.10.2024) право власності на квартиру АДРЕСА_3 з 10.05.2019 було зареєстровано за ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , на праві договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 840, виданий 10.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю. В.
16.10.2024 право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер% 145, виданий 16.10.2024, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю. В.
ТОВ « РАДА 5» має право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, які надані за адресою: АДРЕСА_1 , яку він успадкував разом з усіма правами і обов'язками, що належали власнику квартири ( спадкодавцеві).
Відповідач фактично отримує, але не оплачує отримані послуги, внаслідок чого позивач змушений звернутися з цим позовом до суду.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України),
Згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги, згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
За положеннями частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору
Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний вчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.
З набранням чинності Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» та втратою чинності на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1977 від 14 листопада 2019 року розпоряджень про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тариф на послугу з управління багатоквартирним будинком не підлягає державному регулюванню та визначається виконавцями цих послуг згідно фактичних витрат.
Згідно з статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно- технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунаньної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
У відповідності до частини другої ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги щомісячно, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
Отже, обов'язок відповідача сплачувати вартість одержаних послуг випливає з прямої вказівки Закону, а також із правовідносин в силу яких особа не може відмовитись від прийняття житлово-комунальних послуг, та зобов'язує до певної поведінки стосовно оплати.
Відповідно до положень статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з частиною першою ст. 4 Закону України від 14 травня 2015 року «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.
Відповідно до частини першої ст. 5 Закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Пунктом 10 частини першої статті 7 Закону Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Відповідно до частини першої-третьої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
Згідно з частиною другою ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Відповідно до частини третьої ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Відповідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться й одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються.
Відповідно до ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом строк.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду дійти висновку, що представником позивача надані достатні докази того, що позивач є виконавцем послуг з утримання будинку і прибудинкової території, який обслуговує будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу, який досліджується судом - з 01.05.2023 по 01.10.2024, та був виконавцем житлово-комунальних послуг, які надавались власникам квартир зазначеного будинку у зазначений період, у тому числі відповідачеві, проте за які оплату останнім не було внесено.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за період з 01.05.2023 по 01.10.2024 становить 26 730,84 грн, 3 % річних - 1089,74 грн, інфляційна складова боргу - 1863,45 грн, а разом - 29 684,03 грн.
Оскільки суд задовольняє позов, то з відповідача, згідно із ст. 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню 3 028, 00 грн у відшкодування витрат з оплати судового збору та 5 000, 00 грн - витрати, пов'язаних із отриманням правничої допомоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів із вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року).
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, досліджених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 1-22, 322, 525, 526, 610-612, 625 ЦК України; ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280-282, 352-355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» заборгованість за період з 01 травня 2023 року по 01 жовтня 2024 року у розмірі 26730,84 грн, суму інфляційних нарахувань в розмірі 1863,45 грн, 3% річних у розмірі 1089,74 грн, судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн та витрати на правову допомогу - 5 000, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 5», код ЄДРПОУ 32070545, адреса: м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 3.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса знаходження майна: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Суддя Тетяна ГУРТОВА