печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11282/25-ц
Пр. № 2-5433/25
11 листопада 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Соколова О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Колесник А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №3969202 від 15.04.2021р. у розмірі 13077,4 грн., судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн і витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що ОСОБА_1 і ТОВ «Мілоан», котрий відступив право вимоги позивачеві за договором відступлення прав вимоги № 07, уклали договір про надання кредиту, згідно з яким відповідач як позичальник отримав кредит у розмірі 4 000, 00 грн, на строк 30 днів - тобто до 15.05.2021 року, на умовах сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом.
Станом на день звернення до суду відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань за договором на загальну суму 13 077,40 грн, з якої 3 600, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8 717,40 грн. - заборгованість за відсотками, 760,00 грн. - заборгованість за комісійними винагородами.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.04.2025 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін відкрито провадження та призначено судове засідання та роз'яснено відповідачу право не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, разом з тим, подав до суду заяву у якій, позов підтримав, просив задовольнити, розгляд справи просив здійснювати у відсутність представника позивача та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, в порядку встановленому ст.128 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, що 15.04.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір № 3969202 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, надавши позичальнику грошові кошти в розмірі 4000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 43910234 від 15.04.2021 року, шляхом перерахування на банківську картку позичальника.
Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість позичальника перед кредитором ТОВ «МІЛОАН» складає 13 077,40 грн, з якої 3 600, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8 717,40 грн. - заборгованість за відсотками, 760,00 грн. - заборгованість за комісійними винагородами.
Згідно з умовами договору відступлення прав вимоги № 07 від 13.09.2021 року, ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ 40484607) було відступлено право вимоги за кредитним договором № 3969202 від 15.04.2021 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС (ЄДРПОУ 42649746), а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною другою статті 1054 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною другою статті 1048 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
З матеріалів справи вбачається, що позичальник своїх зобов'язань за договором належним чином не виконав, не сплачував платежі з погашення кредиту та процентів.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, враховуючи те, що відповідачем не було належним чином виконано умови вищезазначеного кредитного договору, а також ним не було спростовано вищезазначених обставин, на які позивач посилається як на підставу позову, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.
Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 2 422, 40 грн.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи належить витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), N 34884/97).
Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зазначив, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
Так, представником позивача на підтвердження понесених витрат надано суду договір про надання правової (правничої) допомоги № 01/11 від 12.02.2025 року, додаткову угоду № 3969202 від 19.02.2025 року, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 19.02.2025 № 3969202 року, детальний опис робіт, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Відтак, суд вважає, що заявлена стороною позивача сума витрат на правову допомогу підлягає стягненню з відповідача, а саме у розмірі 4 000, 00 грн.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст. ст. 1-22, 525, 526, 530, 610, 1049 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 279, 280, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №3969202 від 15.04.2021р. у розмірі 13077,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на правову допомогу - 4 000, 00 грн. та судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», адреса: 07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська,буд. 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 11.11.2025 року.
Суддя О.М. Соколов