печерський районний суд міста києва
Справа № 757/26339/24-ц
пр. № 2-2948/25
04 листопада 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
при секретарі судового засідання - Когут Н.В.,
за участі представника позивача - Дзюбана О.О.,
представника відповідача - ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопаркінг-Сервіс 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з обслуговування машиномісця,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території у розмірі - 28 120, 00 грн, інфляційних втрат - 4 893, 79 грн, 3 % річних - 1 231, 77 грн, судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.
В обґрунтування позову вказано, що відповідачу на праві приватної власності належать машиномісця № НОМЕР_1 (підвал 2), № НОМЕР_2 (підвал 2) та № 49 (підвал 2) підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 (автопаркінг). Після введення автопаркінгу в експлуатацію, його було прийнято на обслуговування ТОВ «Автопаркінг-Сервіс». 20 листопада 2015 року сторонами укладено договір № 20-11-36,37,49-2/ЛУ7Б про надання послуг по утриманню будівлі і споруд, у тому числі машиномісць у підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 , послуг по забезпеченню пропускного режиму (у тому числі з використанням систем контролю та управління доступом) до паркінгу, та здійснення функцій управління. Згідно з укладеним договором, власник зобов'язується виконувати умови договору належним чином та оплачувати послуги у порядку та на умовах, визначених договором.
Згідно з додатковою угодою від 01 лютого 2021 року щомісячна плата за утриманню автостоянки складає 770, 00 грн за обслуговування одного машиномісця.
Проте, відповідач не виконує взяті на себе договірні зобов'язання щодо сплати за послуги за утримання автостоянки, у зв'язку з чим виникла заборгованість за спожиті згідно з договором послуги.
За період з 01.07.2021 року по 31.03.2024 року включно в результаті несплати за належним чином надані послуги утримання машиномісць за відповідачем утворився борг в розмірі 28 120,00 грн. Також, позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме інфляційну складову боргу та відповідно до п. 5.3 договору, за несвоєчасне внесення платежів - пеню.
Вказані обставини послугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач не визнав позов, заперечуючи проти його задоволення, представник відповідача вказав, що позивачем не надано доказів надання послуг та не доведено що він є господарюючим суб'єктом, що здійснює діяльність з технічного обслуговування авто паркінгу, а Договір №20-11-36,37,49-2/ЛУ7Б «Про надання послуг» від 20.11.2015р. не підпадає під жоден вид житлово-комунальних послуг: ні під житлову, ні під комунальну. Розрахунок витрат по утриманню експлуатації стоянки, зроблений самостійно позивачем не є тарифом за житлово-комунальні послуги, який встановлюється відповідно до чинного законодавства та, як наслідок, його можливо оцінити тільки як обґрунтування пропозиції для зміни договірної ціни.
Представник відповідача у відзиві вказує, що зміни до Договору №20-11-36,37,49-2/ЛУ7Б «Про надання послуг» від 20.11.2015р. у 2021 році не погоджувались та не є погодженими, оскільки позивачем не надано доказів ані відправлення, ані отримання відповідачем вказаних змін до Договору. Окрім цього, згода органу опіки та піклування на підписання будь-якої додаткової угоди ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутня, враховуючи, те, що відповідач станом на 2021 рік був неповнолітньою особою.
У відповіді на відзив представник позивача вказав, що правосуб'єктність позивача як обслуговуючої організації підземної автостоянки на АДРЕСА_2 підтверджується Актом готовності об'єкта до експлуатації від 23.07.2009 року та виконанням приписів ч. 13 ст. 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Окрім цього, зазначив, що послуга з утримання машиномісць дійсно є послугою з надання житлово-комунальних послуг та позивач з відповідачем перебувають у договірних відносинах.
Представник відповідача у запереченнях на відповідь вказав на безпідставність доводів викладених у відповіді на відзив, так як позивачем не доведено, що позивач є господарюючим суб'єктом, який здійснює діяльність з технічного обслуговування Автопаркінгу та, що між сторонами не було укладено змін до Договору №20-11-36,37,49-2/ЛУ7Б «Про надання послуг» від 20.11.2015р.
У заяві на заперечення представника відповідача - представник позивача наполягав на тому що між сторонами існують договірні відносини та в порядку визначеному п. 7.6 Договору відбулися зміни до Договору у 2021 році.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
10 червня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 11 червня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
17 червня 2024 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи /а. с. 40/.
18 червня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному порядку з викликом сторін /а. с. 41-42/.
10 вересня 2024 року представник відповідача подав за допомогою Електронного суду відзив на позов /а. с. 58-79/.
27 вересня 2024 року за допомогою засобів поштового зв'язку до суду надійшла відповідь представник відповідача на відзив /а. с. 86-94/.
14 листопада 2024 року представник відповідача подав за допомогою Електронного суду заперечення на відповідь на відзив /а. с. 98-104/.
15 листопада 2024 року представник позивача подав за допомогою Електронного суду заяву на заперечення представника відповідача /а. с. 105-114/.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав наведених у заявах по суті, просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову у повному обсязі, з підстав наведених у заявах по суті, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, заслухавши обґрунтування сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 є власником машиномісць № НОМЕР_1 (підвал 2), № НОМЕР_2 (підвал 2) та № 49 (підвал 2) підземної автостоянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Автопаркінг). Даний факт підтверджується інформаційною довідкою № 345534956 від 06.09.2023 року.
ТОВ «АВТОПАРКІНГ-СЕРВІС 1» є господарюючим суб'єктом, що здійснює діяльність з технічного обслуговування Автопаркінгу відповідно до Акту готовності об'єкта до експлуатації від 23.07.2009 року. Автопаркінг обладнано відповідно до вимог Державних будівельних норм України «Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБР В.2.З.-15:2007».
Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 20-11-36,37,49-2/ЛУ7Б «Про надання послуг» від 20.11.2015 року. Від імені та в інтересах відповідача (малолітньої особи) діяла його мати ОСОБА_2 . Відповідно до п.2.2.4. Договору відповідач зобов'язався сплачувати позивачу вартість його послуг та свою частку у витратах по утриманню й обслуговуванню Автопаркінгу.
З 01.07.2021 року діє тариф за обслуговування одного машиномісця в Автопаркінгу у розмірі 770 грн. щомісячно. Цінний лист з описом з пропозицією укладення додаткової угоди на підняття тарифу на послуги позивача надсилався відповідачу 17.06.2021 року.
17.04.2024 року позивач повторно направляв відповідачу за офіційним місцем реєстрації пропозицію укладення додаткової угоди на підняття тарифу на послуги позивача, проте цінний лист із пропозицією та проектом додаткової угоди повернувся за закінченням терміну зберігання.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
Відповідно до положень ст. 61 Основного Закону України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 55 проголошено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, ст. 322 ЦК України встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Згідно з частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 цього Кодексу.
Зміст договору, відповідно до частини першої ст. 628 Цивільного кодексу України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Під час судового розгляду встановлено, що ТОВ «АВТОПАРКІНГ-СЕРВІС 1» є господарюючим суб'єктом, що здійснює діяльність з технічного обслуговування Автопаркінгу відповідно до Акту готовності об'єкта до експлуатації від 23.07.2009 року. Автопаркінг обладнано відповідно до вимог Державних будівельних норм У країни «Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБР В.2.З.-15:2007».
Згідно з п. 16 Правил зберігання автотранспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року за № 115, на всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу.
Окрім цього, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 13 ст. 19 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" забудовник зобов'язаний не пізніше ніж у стодвадцятиденний строк з дня введення об'єкта будівництва в експлуатацію передати цей об'єкт об'єднанню співвласників, або власнику, або експлуатуючій організації разом з необхідною технічною документацією". На виконання даної норми забудовник "Позняки-Жил-Буд" підземної автостоянки на АДРЕСА_1 , у зв'язку із закінченням будівельних робіт звернулося до Печерської РДА щодо призначення державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта "Житловий будинок з комплексом об'єктів громадського обслуговування та критими автостоянками за адресою: АДРЕСА_2 (І-черга будівництва). Підземна автостоянка.
Суд звертає увагу відповідача, що додаткових документів, які б підтверджували законність діяльності позивача з технічного утримання Автопаркінгу, чинним законодавством непередбачена. З огляду на вказане доводи сторони відповідача щодо відсутності належних доказів утримання позивачем на балансі Автопаркінгу за вказаною адресою, є безпідставним та такими що не знаходять свого підтвердження.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з наступними змінами і доповненнями, що був діючим у спірний період, тариф на утримання автопаркінгів відноситься до третьої групи - житлово-комунальних послуг, ціни/тарифи, на які визначаються виключно за домовленістю сторін на підставі економічно обґрунтованих витрат виконавцем послуг і не вимагають затвердження органами місцевого самоврядування.
Для обслуговування Автопаркінгу, утримання його у належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб (власників автомобілів), Позивач уклав відповідні договори з підрядними організаціями щодо постачання електроенергії, води, теплопостачання, також надається цілий ряд інших послуг по обслуговуванню вказаної підземної автостоянки, а саме: прибирання паркішу, миття паркінгу, обслуговування систем протипожежної автоматики та домовидалення та інших систем паркінгу. При цьому, позивач несе витрати з технічного обслуговування, говірки, ремонту та наладки приладів обліку теплової енергії, витрати з утримання служби охорони, тощо, на підставі чого Позивачем було складено калькуляцію вартості утримання одного машиномісця, яка становить 770 грн. на місяць.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з положеннями ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: - утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; - купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; - поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно із статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газового та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Такі ж вимоги передбачені в п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45.
Так, з вказаних положень випливає, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Отже під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.
Вказані приписи свідчить, що послуга з утримання машиномісць дійсно є послугою з надання житлово-комунальних послуг та вимагає своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.
Також слід зазначити, що позивач та відповідач перебувають в договірних відносинах згідно договору № 20-11-36,37,49-2/ЛУ7Б «Про надання послуг» від 20.11.2015 року.
Відповідно до п. 7.6. Договору зміни до Договору, ініційовані Виконавцем (Позивачем), для погодження Власником (Відповідачем) надсилаються йому поштою. Якщо Власником не направлено на адресу Виконавця обґрунтованих заперечень протягом десяти днів з дати отримання Власником листа, зміни набирають чинності з моменту отримання листа Власником і він вважається належним чином оповіщеним та згоден зі змінами.
Відтак, позивач діяв у відповідності до вищезазначеного пункту Договору при направленні 17.06.2021 на офіційну адресу відповідача два примірника додаткової угоди від 01.07.2021 до Договору на підвищення вартості послуг на обслуговування підземного автопаркінгу.
Також, суд аналізуючи законодавство, що регулює відносини, які виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, суд може прийти до висновку щодо того, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15 та у постанові від 15 травня 2014 року у справі № 5011-31/17255-2012.
Частиною 1 статті 177 Сімейного кодексу України визначено, що батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 СК України, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.
За вказаних підстав посилання відповідача на відсутність згоди органу опіки і піклування на укладення додаткової угоди до Договору являється безпідставним, з огляду на те, що вказаний правочин не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та по суті спрямований на збереження майна дитини.
Слід зауважити, що послуги, що надаються позивачем відповідачу, не можуть бути відокремлені, відповідач не може бути позбавлений на їх отримання у зв'язку з специфікою їх надання (освітлення паркінгу, охорона, утримання систем водопостачання, прибирання здійснюється для власників усіх машиномісць одночасно).
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За період з 01.07.2021 року по 31.03.2024 року включно в результаті несплати за належним чином надані послуги утримання машиномісць за відповідачем утворився борг в розмірі 28 120,00 грн.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Так, інфляційні збитки відповідача відповідно до розрахунку становлять 4 893,79 грн., розмір 3 відсотків річних з простроченої суми відповідно до розрахунку - 1231,77 грн.
Відповідно до частини першої, другої ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За встановлених обставин, оскільки відповідачі не виконують умови договору у добровільному порядку, то як наслідок сума заборгованості підлягає примусовому стягненню.
Матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачами зобов'язань. Розмір суми заборгованості наданий позивачем відповідачем у в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України не спростований.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 34245,56 грн.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, сплачений судовий збір у розмірі 2 481, 00 грн покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-22, 322, 360, 509, 627-629, 525, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопаркінг-Сервіс 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з обслуговування машиномісця - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ «АВТОПАРКІНГ-СЕРВІС 1» (р/р НОМЕР_4 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299, ЄДРПОУ 36628351) заборгованості за надані послуги в розмірі 28120,00 грн. - основного боргу, інфляційної складової боргу - 4 893,79 грн., 3% річних - 1231,77 грн., судового збору - 3028 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя Ірина Литвинова