печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19251/22-ц
пр. 2-1740/25
15 вересня 2025 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представник позивача: ОСОБА_3.,
представник відповідача-1: не з'явився,
представник відповідача-2: Лук'янович В.О. ,
представник третьої особи: Стороженко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Державного бюро розслідувань, за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Полтаві, про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач-1, ДКС України), Державного бюро розслідувань (далі - відповідач-2, ДБР), за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Полтаві, (далі - третя особа, ТУ ДБР у м. Полтаві) про стягнення з державного бюджету України на його користь моральної шкоди в розмірі 700 000,00 грн., спричиненої протиправною бездіяльністю ДБР.
Позовна заява мотивована тим, що 24 грудня 2021 року він подав до ДБР заяву про вчинення кримінального правопорушення, однак відомості із даної заяви уповноваженими особами ДБР до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені не були.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року його скаргу на бездіяльність уповноваженої особи ДБР задоволено частково та зобов'язано невідкладно, але не пізніше 24 годин внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення, викладені в заяві від 24 грудня 2021 року, розпочати розслідування та надати заявнику відповідний витяг.
Листами ДБР від 11 січня 2022 року № 90зкп/10-16-06-441/22 та від 11 травня 2022 року № 8021-22/10-16-06-3965/22 позивача повідомлено, що його заяву від 24 грудня 2021 року та копію ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року у справі № 761/4922/22 направлено до ТУ ДБР у м. Полтаві для розгляду.
Позивач вказує на те, що йому не надано жодної інформації про виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року у справі № 761/4922/22.
Позивач вважає, що унаслідок вказаних дій йому завдано моральну шкоду, під якою він розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань та інших негативних явищ, заподіяних незаконними діями та бездіяльністю посадових осіб ДБР.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 серпня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку загального провадження та призначено підготовче судове засідання на 03 листопада 2022 року.
У зв'язку із зайнятістю головуючого судді в іншому судовому засіданні підготовче засідання, призначене на 03 листопада 2022 року, знято з розгляду та призначено на 28 березня 2023 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2023 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 17 липня 2023 року.
21 квітня 2023 року до суду надійшов відзив представника ДБР - Чупринської Євгенії, в якому заявник просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що позов ОСОБА_2 заявлено до неналежного відповідача, він є безпідставним та необґрунтованим, а доводи на його обґрунтування об'єктивно неспроможними, оскільки не випливають із положень закону й не містять під собою фактичних передумов для відшкодування моральної шкоди.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 19 вересня 2023 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 18 січня 2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 03 квітня 2024 року.
03 квітня 2024 року до суду надійшли додаткові пояснення від представника ДБР - Лук'яновича В., у яких сторона відповідач-2 указує на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність шкоди, не обґрунтовано в чому саме полягає протиправність діяння ДБР та не визначено причинний зв'язок між його моральними стражданнями та протиправним діянням ДБР. ОСОБА_2 не надано жодних доказів на підтвердження обсягу страждань, яких він зазнав, у зв'язку із діями ДБР в цілому та стосовно характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 10 липня 2024 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Полтаві.
У зв'язку із зайнятістю головуючого судді в іншому судовому засіданні підготовче засідання, призначене на 09 грудня 2024 року, знято з розгляду та призначено на 13 березня 2025 року.
07 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника ТУ ДБР у м. Полтаві - Стороженка А.І. надійшли письмові пояснення, у яких заявник вказує на те, що ОСОБА_2 в обґрунтування своїх позовних вимог не надано і матеріали справи не містять належних і достатніх доказів факту завдання йому моральної шкоди, протиправність дій ТУ ДБР у м. Полтаві та/або ДБР і причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та наслідками у вигляді моральних страждань, які за твердженням позивача, він відчував.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 29 травня 2025 року.
У зв'язку із зайнятістю головуючого судді в іншому судовому засіданні судове засідання, призначене на 29 травня 2025 року, знято з розгляду та призначено на 15 вересня 2025 року.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача ДБР в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Представник відповідача Державної казначейської служби України не з'явився судове засідання, про дату, місце та час судового розгляду повідомлявся належним чином.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Суд вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноваженої особи ДБР задоволено частково та зобов'язано невідкладно, але не пізніше 24 годин, внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, викладені в заяві позивача від 24 грудня 2021 року, розпочати розслідування та надати заявнику відповідний витяг.
На виконання цього рішення, за заявою ОСОБА_2 від 24 грудня 2021 року внесено відомості до ЄРДР за № 62022170010000110 від 18 травня 2022 року за частиною першою статті 365 КК України, яке 19 серпня 2022 року об'єднано із кримінальним провадженням № 62020170000001895 від 08 грудня 2020 року. Досудове розслідування станом на теперішній час триває.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких визначений частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Згідно статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
За приписами статті 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Проте, при розгляді справи позивач повинен надати докази не тільки протиправності дій органу досудового розслідування, а і про наявність причинно-наслідкового зв'язку між цими діями та заподіяною шкодою.
Положеннями частин першої - третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд приходить до висновку, що реалізація ОСОБА_2 права на оскарження рішень, дій та бездіяльності органу досудового розслідування та задоволення таких скарг слідчим суддею, само по собі не свідчить про спричинення йому моральної шкоди, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені.
До аналогічних висновків щодо застосування статей 1173, 1174, 1176 ЦК України у подібних правовідносинах за аналогічних правових підстав дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 10 липня 2019 року у справі № 522/3429/17, від 04 березня 2020 року у справі № 639/1803/18, від 01 грудня 2021 року у справі № 635/4708/19, від 01 грудня 2021 року у справі № 638/3758/20, від 16 грудня 2021 року у справі № 686/11712/20 та від 24 грудня 2021 року у справі № 646/5190/19-ц.
Позивачем всупереч вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України не доведений факт спричинення йому шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування, не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на встановлені обставини справи, суд не знаходить підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_2 про стягнення з державного бюджету України 700 000,00 грн. як компенсації моральної шкоди.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат між сторонами у відповідності до статті 141 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 2, 4, 10-13, 17-19, 76-81, 133, 137, 258-259, 263-268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Державного бюро розслідувань, за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Полтаві, про відшкодування моральної шкоди, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 26.09.2025 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ