Справа № 756/11747/25
Провадження № 2/756/6555/25
оболонський районний суд міста києва
іменем України
(заочне)
21 листопада 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
Позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 160 000 грн та судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 17.07.2024 він позичив відповідачу грошові кошти у розмірі 160 000 грн на ремонт автомобілів марки Тундра ДНЗ НОМЕР_1 та Опель Зафіра ДНЗ НОМЕР_2 .
Позивач зазначив, що відповідно до умов боргової розписки від 17.07.2024 відповідач зобов'язався здійснити ремонт зазначених транспортних засобів та привести їх у технічно справний стан до 30.08.2024.
На думку позивача, умовами розписки було передбачено альтернативні варіанти виконання зобов'язання, зокрема, у разі невиконання відповідачем ремонту в повному обсязі він зобов'язувався компенсувати залишок вартості виконання робіт власною працею або власністю.
Позивач наголосив, що розписка містить особистий підпис відповідача та підписи двох свідків, що підтверджує факт отримання коштів. Позивач звернув увагу на те, що з метою досудового врегулювання спору він надіслав відповідачу за адресою, вказаною в розписці, письмову претензію від 26.06.2025 із вимогою протягом 5 календарних днів повернути грошові кошти у сумі 160 000 грн, або привести транспортні засоби в технічно справний стан, або компенсувати залишок вартості зобов'язань працею.
За твердженням позивача, відповідач не отримав претензію, оскільки лист знаходився у відділенні АТ «Укрпошта» з 02.07.2025 та 16.07.2025 був повернутий відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання. Позивач зауважив, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань згідно з умовами розписки, а саме: не здійснив ремонту транспортних засобів до 30.08.2024, не повернув запозичені кошти позивачу частково або повною мірою, не компенсував відповідної суми коштів власною працею.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025 року відкрито провадження у справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження). Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, було надано строк для подання відзиву на позов. У встановлений строк відповідач відзив на позов не подав.
На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Суд встановив, що 17.07.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, який був оформлений у формі боргової розписки.
Згідно з борговою розпискою від 17.07.2024 ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 160 000 грн на ремонт автомобілів марки Тундра ДНЗ НОМЕР_1 та Опель Зефіра ДНЗ НОМЕР_2 .
Як вбачається з боргової розписки від 17.07.2024, відповідач зобов'язався здійснити ремонт зазначених транспортних засобів та привести їх у технічно справний стан до 30.08.2024, а у разі невиконання ремонту в повному обсязі компенсувати залишок вартості виконання робіт власною працею або власністю.
Розписка містить особистий підпис відповідача та підписи двох свідків, що підтверджує факт отримання коштів.
З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачу за адресою АДРЕСА_1 письмову вимогу від 26.06.2025, в якій просив повернути грошові кошти у сумі 160 000 грн, або привести транспортні засоби в технічно справний стан, або компенсувати залишок вартості зобов'язань працею.
Як підтверджується доказами відправлення претензії, лист знаходився у відділенні АТ «Укрпошта» з 02.07.2025 та 16.07.2025 був повернутий відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.
Як зазначає позивач, заборгованість відповідач не сплатив, а станом на дату звернення з позовом становить 160 000 грн. Відповідач доказів повернення коштів не надав.
Таким чином, відповідач свої зобов'язання щодо повернення боргових коштів не виконав.
26.06.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів за розпискою.
Статтею 1053 ЦК України визначено, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених законом або договором
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).
Умовами здійснення новації є, по-перше, двостороння угода (домовленість), по-друге, дотримання форми такого правочину (новаційного договору), тобто у формі, передбаченій для укладання договору позики (частина друга статті 1053 ЦК України), а по-третє, це дійсність первинного зобов'язання.
Відповідно до частин другої і четвертої статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на зміст статті 604 ЦК України ознаками новації є:
-?спосіб припинення зобов'язання;
-?можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов'язання);
-?є двостороннім правочином (договором);
-?нове зобов'язання пов'язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов'язання новим, а не на зміну цього зобов'язання;
Деякі з вищезазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення.
До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні:
-?нове зобов'язання повинне пов'язувати тих самих осіб, що і первісне;
-?сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов'язання іншим, а «домовленість про новацію», про яку йдеться у ч. 2 ст. 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов'язання;
-?новація вчиняється у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов'язання;
-?наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов'язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов'язання не припиняється, а діє поряд з новим;
-?дійсність первинного зобов'язання (недійсність первинного зобов'язання веде до недійсності і нового зобов'язання, що випливає з новації; якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов'язаними первинним зобов'язанням, і новація не відбувається);
-?зміна змісту зобов'язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі;
-?допустимість заміни первісного зобов'язання новим.
Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.
Отже, новація - це угода про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання.
Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов'язання.
Угода про заміну первинного зобов'язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу (див. постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 609/67/18 (провадження № 61-43444св18, Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 910/2389/23 (провадження № 12-14гс25).
Як вбачається з тексту розписки, боргові зобов'язання відповідача виникли з відносин завдання позивачу майнової шкоду у зв'язку з пошкодженням належних йому автомобілів. Вказані правовідносини за погодженням сторін було замінено позиковим зобов'язанням, що узгоджується з нормами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов'язань.
Отже, враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
На підтвердження витрат, які поніс позивач на отримання професійної правничої допомоги суду позивачем надано:
- договір про надання правової допомоги № ДТ 062601 від 26.06.2025;
- акт виконаних робіт та детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правової допомоги до договору про надання правової допомоги № ДТ 062601 від 26.06.2025 від 16.07.2025.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Зважаючи на викладене, з огляду на перелік послуг, що був наданий адвокатом позивачу, з огляду на зміст позовної заяви та докази, долучені до неї, враховуючи категорію справи, її складність, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення правничої допомоги у розмірі 8 000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 600 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, оформленим у формі боргової розписки від 17.07.2024, у розмірі 160 000 грн, судовий збір у розмірі 1 600 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду Києва шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Андрій ПУКАЛО