Оболонський районний суд міста Києва
м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, 2є, 04212, (044) 418-73-60
Провадження № 2-а/756/184/25
Справа № 756/11428/25
20 листопада 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Діденка Є.В., за участю секретаря судового засідання Павлишина О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з позовом та просив скасувати постанову серії 2КІ № 0006308928 від 29.07.2025 р., якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 700 грн. за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою серії 2КІ № 0006308928 від 29.07.2025 р. на позивача було накладено адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 700,00 грн., за фактом того, що головним спеціалістом - інспектором з паркування першого відділ контролю за дотримання правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Харік М.І. в режимі фотозйомки зафіксовано залишення транспортного засобу ALFA ROMEO 159, номерний знак НОМЕР_1 на майданчику для платного паркування без оплати паркування. Однак, інспектором не було враховано, що на автомобілі встановлений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», розміщений згідно вимог підпункту г) пункту 30.3 Правил дорожнього руху, що видно на фотознімку. Крім того, автомобіль знаходиться в зоні дії дорожнього знака 7.17 для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», що видно на фото. Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи довічно, з ураженням опорно-рухового апарата, тому може пересуватись виключно автомобілем. Згідно з п. 2 Порядку надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 25.05.2011 № 585, право на безоплатне паркування, зберігання транспортних засобів надається водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю. Відповідно до п. 17.11.1 Правил благоустрою міста Києва, правом безкоштовного паркування користуються особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи з інвалідністю з дитинства, та особи з інвалідністю внаслідок загального захворювання. Таким чином, Київська міська рада, встановивши пільги щодо безоплатного паркування щодо певної категорії осіб, не вправі притягати таких осіб до адміністративної відповідальності за правопорушення, по'вязані із реалізацією встановлених пільг.
Ухвалою судді від 04.08.2025 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу без повідомлення (виклику) учасників справи.
11.08.2025 року до суду надійшов відзив на позов від Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що позивач був притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, а саме за залишення транспортного засобу на майданчику для платного паркування без оплати паркування в порушення вимог знаку 5.43 з табличкою 7.14. Відповідно до п. 17.11.3 Правил № 1051/1051, оператор на майданчиках платного паркування автотранспортних засобів та автостоянках повинен забезпечити резервування спеціальних місць паркування в обсязі 10 % від загальної кількості, але не менше одного місця для паркування автомобілів та інших автотранспортних засобів, які перевозять інвалідів, з їх позначенням відповідними розмітками або іншими інформаційними покажчиками. Майданчик для паркування № А1250 розрахований на розміщення 17 автомобілів та виділено 2 місця для безоплатного паркування. Розміщення транспортного засобу, яким керує водій з інвалідністю на місці загального користування, що не є спеціально відведеним і позначеним відповідно до вимог законодавства, не утворює правових підстав для звільнення такого водія від дотримання загальних правил паркування. У позивача була можливість скористатись спеціально відведеним місцем для безоплатного паркування транспортних засобів на майданчику для паркування. З матеріалів фотофіксації слідує, що автомобіль позивача знаходиться перед дорожнім знаком 5.43 «зона стоянки» та знаком 7.17 «особи з інвалідністю», що вказує на перебування автомобіля поза зоною спеціально відведених місць для паркування, і тому це не звільняє позивача від плати за паркування.
Дослідивши надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Під час розгляду справи судом встановлено, що постановою серії 2КІ № 0006308928 від 29.07.2025 р. на позивача було накладено адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 700,00 грн., за фактом того, що головним спеціалістом - інспектором з паркування першого відділ контролю за дотримання правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Харік М.І. в режимі фотозйомки зафіксовано залишення транспортного засобу ALFA ROMEO 159, номерний знак НОМЕР_1 на майданчику для платного паркування без оплати паркування.
Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково з ураженням опорно-рухового апарату, що підтверджено довідкою до акта огляду МСЕК № 740333 від 18.03.2024.
На наданих фотознімках з місця події видно, що автомобіль Позивача знаходиться біля знаку 5.43 «Зона стоянки» та 7.17 «Особи з інвалідністю». При цьому, на автомобілі під лобовим склом праворуч розміщено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».
Відповідно до наданих Відповідачем схеми та затвердженого переліку паркувальних місць, у вказаному місці затверджено 2 місця для безоплатного паркування.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Відповідно положень ст. 251 КУпАП (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 року № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та інше.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 1 статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Частина 1 статті 279-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Відповідно до ч. 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів .
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначив, що як особа з інвалідністю звільняється від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об'єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Відповідно до ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Приміткою ст. 152-1 КУпАП вказано, що положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.
Відповідно до п. 2 Порядку надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 25 травня 2011 р. № 585, право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів надається: водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю.
У пункту 5 Порядку вказано, що безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 (Офіційний вісник України, 2009 р., № 96, ст. 3314), і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак “Водій з інвалідністю».
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі несплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 152-1 КУпАП.
Водночас, правовою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність відповідного складу правопорушення у діях особи, тобто сукупності ознак за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення.
В контексті спірних правовідносин, склад адміністративного правопорушення наявний у випадку несплати вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування особою, у якої був такий обов'язок.
Позивач на підставі закону звільнений від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.
Як слідує із наданих фотознімків, автомобіль був припаркований у належному місці біля знаків 5.43 «Зона стоянки» та 7.17 «Особи з інвалідністю», та автомобіль позначений розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю».
На переконання суду, за таких обставин, у Відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Суд відхиляє доводи відповідача, які стосуються наявності спеціальних місць для паркування, оскільки такі доводи не спростовують неправомірності накладення на позивача адміністративного стягнення. Крім того, з наданих фотознімків не слідує порушення позивачем правил паркування.
Водночас, неналежне встановлення порядку користування пільгою не може позбавляти особу права на використання такої.
Отже, у зв'язку з відсутністю події і складу правопорушення, позов слід задовольнити, а справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії 2КІ № 0006308928 від 29.07.2025 р., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 700 грн. за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.В. Діденко