Справа № 756/9671/24
Провадження № 2/756/559/25
оболонський районний суд міста києва
іменем України
21 листопада 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Пукала А.В.,
за участю
секретаря судового засідання Пегети І.Е.,
представника позивача Рури Н.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Ванжи О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із позовною заявою, в якій просило стягнути заборгованість за кредитним договором від 08.01.2019 у розмірі 66323,35 грн та судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» для отримання банківських послуг, підписав Анкету-заяву від 08.01.2019 та приєднався до умов та правил надання банківських послуг у редакції, що діяла на дату підписання і була оприлюднена на сайті банку.
За твердженням позивача, на підставі анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок і видано кредитну картку типу «Універсальна» № НОМЕР_1 зі строком дії до 11/22, установлено початковий кредитний ліміт, який згодом збільшено до 75000 грн.
Позивач наголосив, що відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, зокрема щодо сплати відсотків.
Позивач звертає увагу суду, що далі у процесі користування рахунком 21.12.2021 відповідач підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер НОМЕР_2 , строк дії 12/25, тип Універсальна, а також погоджено інші суттєві умови користування кредитним рахунком.
На момент підписання зазначеної заяви заборгованість відповідача становила 62 125,63 грн. Починаючи з 21.12.2021 відсотки нараховувалися відповідно до підписаної Відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно з п. 1.3 у розмірі 42,0%.
Позивач звернув увагу, що він виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі: відкрив рахунок, надав кредитні картки та забезпечив можливість користування кредитними коштами в межах установленого ліміту, водночас, відповідач порушував строки погашення заборгованості.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження).
01.11.2025 надійшов відзив відповідача, в якому він зазначив, що визнає заборгованість частково в сумі 12753,93 грн і заперечує проти стягнення 53569,42 грн з таких підстав.
Відповідач зазначив, що понад 10 років є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк». У період з 24.11.2021 по 04.12.2021 він із дружиною перебував у Домініканській Республіці.
02.12.2021 відповідач із дружиною був на екскурсії «Soana Deluxe», виїхав з готелю о 07:00 (13:00 за Києвом), повернувся близько 20:45 за місцевим часом. Близько 09:30 за місцевим часом здійснив покупку в продуктовому магазині, що підтверджується випискою по картці «Універсальна» № НОМЕР_1 .
За твердженням відповідача, починаючи орієнтовно з 17:30-17:40 під час повернення з екскурсії він отримав повідомлення про списання коштів з цієї картки:
- 16:38 (22:38 за Києвом) - 2676,03 грн, АЗС TOTAL PUNTA CANA, HIGUEY;
- 17:28 (23:28 за Києвом) - 13018,46 грн, універмаг ZARA BLUE MALL PC, HIGUEY;
- 17:58 (23:58 за Києвом) - 37874,93 грн, магазин NIKE PUNTA CANA, HIGUEY.
Відповідач наголосив, що зазначених транзакцій не здійснював і не санкціонував; вони проведені невідомими особами всупереч його волі. Загальна сума незаконних списань становить 53569,42 грн.
Відповідач зауважив, що під час екскурсії був відсутній доступ до інтернету, у зв'язку з чим він не міг своєчасно приймати повідомлення та заблокувати картку. Картка та телефон, до гаманця якого вона була прив'язана, увесь час перебували при ньому. На момент транзакцій він знаходився приблизно за 60 км від м. Пунта-Кана, де проведено списання. На думку відповідача, оскільки він нікому не передавав картку, ПІН-код чи телефон і не підтверджував ці операції, кошти списані внаслідок шахрайських дій третіх осіб.
Відповідач зазначив, що після отримання доступу до інтернету невідкладно повідомив ПриватБанк через Приват24 про шахрайство та заблокував картку. Він звернув увагу, що під час розрахунків у Домініканській Республіці жодного разу не вимагалося підтвердження ПІН-кодом, незалежно від суми. За його повідомленнями в Приват24, після блокування картки шахраї продовжували намагатися розрахуватися в різних торгових точках (02.12.2021 о 18:09, 18:10, 18:21; 03.12.2021 о 12:24; 04.12.2021 о 18:25; 10.12.2021 о 18:06), що, на думку відповідача, свідчить про відсутність у них ПІН-коду та необізнаність щодо залишку і блокування.
За твердженням відповідача, за порадою служби підтримки банку він того ж дня подав електронну заяву про злочин до Департаменту кіберполіції, 03.12.2021 звернувся до поліції в м. Пунта-Кана, де заяву прийняли, але без перекладача відмовили в допиті як потерпілого. 04.12.2021 о 07:30 відповідач повернувся до України. 06.12.2021 банк повідомив про прийняття до розгляду заявок на повернення коштів № 1764250 (2676,03 грн), № 1764252 (13018,46 грн), № 1764253 (37874,93 грн). 07.12.2021 кіберполіція переадресувала його заяву до Оболонського УП ГУ НП у м. Києві та 28.12.2021 було відмовлено у внесенні відомостей до ЄРДР. 06.01.2022 ухвалою Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/19952/21 зобов'язано внести відомості до ЄРДР.
Відповідач зауважив, що 14.01.2022 позивач відмовив за всіма трьома заявками із формулюванням про суперечність даних транзакцій коментарям. Разом із відповіддю за заявкою № 1764253 банк надав копію POS-чеку з «підписом покупця», який, за твердженням відповідача, не відповідає його підпису, зразок якого є в банку.
Відповідач наголосив, що відповідно до вимог ст. 1066, 1069, 1073 ЦК України, ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та п. 7, 8 Положення НБУ № 705, у разі неналежних платіжних операцій за відсутності вини користувача банк зобов'язаний відновити залишок коштів і компенсувати збитки. Позивач не довів вчинення ним дій чи бездіяльності, які призвели б до втрати платіжного засобу, розголошення ПІН-коду чи іншої інформації для ініціювання операцій. Відповідач підкреслив, що невідкладно повідомив банк та правоохоронні органи.
На думку відповідача, за відсутності його вини та з огляду на обставини шахрайського списання підстави для задоволення позову в частині 53569,42 грн відсутні. Водночас відповідач визнає заборгованість у сумі 12753,93 грн.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що банком було проведено перевірку та надано відповідь відповідачу на його звернення стосовно оскарження транзакцій. Банком було встановлено, що транзакція проходила з присутністю картки, про втрату картки відповідач не заявляв.
Позивач зазначив що списання коштів з платіжної картки можливо лише у випадку погодження клієнта з такою операцією шляхом надання усієї необхідної інформації/даних торговцю для здійснення такої операції.
Послуги, які пов'язані з платіжною карткою надаються виключно за умови володіння особистою інформацією клієнта, саме тому банк постійно акцентує увагу про нерозголошення такої інформації.
Крім того, позивачем було подано заперечення, в яких зазначено, що відкрите кримінальне провадження за заявою відповідач не є підставою звільнення останнього від взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
Позивач зазначив, що жодних доказів того, що операція здійснювала інша особа суду не надано, більш того, позивач зазначив, що за результатами розгляду кримінальної справи та у разі винесення судом вироку, відповідач має право відшкодувати кошти шляхом стягнення з винної особи, якщо така буле встановлена.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2025 року було вирішено перейти до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року було витребувано:
- у АТ КБ "ПриватБанк" матеріали розгляду заяви ОСОБА_1 про повернення грошових коштів від 28 січня 2022 року з додатками;
- у Оболонського УП ГУНП в м. Києві копії матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022105050000110 від 20 січня 2022 року.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що платіжну картку нікому не передавав, звертався із заявою до кіберполіції щодо шахрайських дій. За його словами, було зафіксовано вісім спроб списання коштів у Домініканській Республіці. Скаргу банком було скеровано до Mastercard, у задоволенні якої відмовлено.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що 08.01.2019 ОСОБА_1 підписав власноручно заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.
На підставі анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок і видано кредитну картку типу «Універсальна» № НОМЕР_1 зі строком дії до 11/22, установлено початковий кредитний ліміт, який згодом збільшено до 75000 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки та довідкою про кредитні картки.
21.12.2021 відповідач підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг на підставі якої отримано додаткову кредитну картку № НОМЕР_2 , строк дії 12/25, тип Універсальна, а також погоджено інші істотні умови користування кредитним рахунком.
Підписавши вказану заяву відповідач погодив наступні умови.
1. Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн (п. 1.2. Договору);
2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»;
3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п. 1.2. Договору);
4. Процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п. 1.3 Договору);
5. Кількість та розмір платежів, періодичність: повернення кредиту здійснюється шляхом:
- списання з рахунку клієнта, у т.ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочення зобов'язань клієнта;
- шляхом внесення клієнтом коштів ц розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п. 1.4. Договору);
6. Розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4. Договору);
7. Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п. 1.5. Договору).
Згідно з п. 2.1.1.3.5. Договору сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов'язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов'язання за Договором в повному обсязі.
Відповідно до п. 1.5. Договору починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань відповідача з погашення кредиту сторони погодили нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості.
З матеріалів справи убачається, що позивач свої зобов'язання виконав належним чином, забезпечивши відповідачу можливість користування кредитними коштами.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 23.06.2024 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за наданим кредитом становить 66 323,35 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Обставини укладення договору, його умови та користування кредитними коштами не спростовуються відповідачем.
Разом з тим, відповідач наполягає на тому, що став жертвою шахраїв, які незаконно заволоділи кредитними грошовими коштами, що надавалися банком у можливе користування в межах встановленого кредитного ліміту, у сумі 53569,42 грн.
Як встановлено в ході розгляду справи у період з 24.11.2021 по 04.12.2021 відповідача із дружиною перебував у Домініканській Республіці. Як вбачається з наданих відповідачем доказів (екскурсійного ваучеру та графіку екскурсій), 02.12.2021 він із дружиною був на екскурсії «Soana Deluxe». Близько 09:30 за місцевим часом здійснив покупку в продуктовому магазині, що підтверджується випискою по картці «Універсальна» № НОМЕР_1 .
Як зазначив відповідач, під час повернення з екскурсії він отримав повідомлення про списання коштів з картки, які він не санкціонував.
Наведені обставини підтвердила також дружина відповідача ОСОБА_2 , яку було допитано як свідка у судовому засіданні.
Згідно з випискою з його рахунку відбулися транзакції:
- 16:38 (22:38 за Києвом) - 2676,03 грн, АЗС TOTAL PUNTA CANA, HIGUEY;
- 17:28 (23:28 за Києвом) - 13018,46 грн, універмаг ZARA BLUE MALL PC, HIGUEY;
- 17:58 (23:58 за Києвом) - 37874,93 грн, магазин NIKE PUNTA CANA, HIGUEY.
Відповідач невідкладно повідомив ПриватБанк через Приват24 про шахрайство та заблокував картку. Того ж дня подав електронну заяву про злочин до Департаменту кіберполіції управління протидії кіберзлочинам в м. Києві НПУ (що підтверджується листом Департаменту від 05.12.2021 та копією звернення від 03.12.2021), 03 грудня 2021 року відповідач звернувся до поліції в Домініканській Республіці (місто Пунта Кана).
06.12.2021 банк повідомив про прийняття до розгляду заявок на повернення коштів № 1764250 (2676,03 грн), № 1764252 (13018,46 грн), № 1764253 (37874,93 грн).
Крім того, після блокування картки та повернення відповідача 04.12.2025 до України (що підтверджується відповідною позначкою у паспорті відповідача) відбувалися спроби невідомих осіб здійснити транзакції з рахунку на території Домініканської Республіки, що підтверджується відповідними повідомленнями, які надходили у банківський застосунок відповідача (02.12.2021 о 18:09, 18:10, 18:21; 03.12.2021 о 12:24; 04.12.2021 о 18:25; 10.12.2021 о 18:06).
22.01.22 відповідач звернувся до позивача із зверненням про оскарження транзакцій. Листом від 20.02.2022 у задоволенні його звернення було відмовлено.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12022105050000110 Оболонським УП ГУНП у м. Києві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 06.01.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022105050000110 від 20.01.2022, за ознаками кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України.
Постановою від 19.02.2025 кримінальне провадження було закрито у зв'язку з неможливістю встановити свідків події, причетних осіб та встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Постановою Оболонської окружної прокуратури м. Києва від 06.05.2022 було скасовано постанову дізнавача про закриття кримінального провадження. Постановою від 30.07.2022 кримінальне провадження було закрито в зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідач наголосив, що зазначених транзакцій не здійснював і не санкціонував; вони проведені невідомими особами всупереч його волі. Загальна сума незаконних списань становить 53569,42 грн, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Натомість позивач у письмових поясненнях зауважив, що після звернення відповідача ініційовано претензійну роботу з приводу оскарження спірних операцій, за результатом якої у поверненні коштів відмовлено з таких підстав:
- 1764250 “Транзакція проходила з присутністю картки, оскаржити шахрайство по безконтактній оплаті, по магнітній смузі чи чіпу не є можливим в рамках правил платіжних систем»;
- 1764252 “Транзакція проходила з присутністю карти і введенням пін-коду. Оскаржити шахрайство по магнітній смузі не представляється можливим в рамках правил платіжної системи»;
- 1764253 “Оскаржити шахрайство по магнітній смузі не представляється можливим в рамках правил платіжної системи.»
Позивач наголосив, що транзакції відбувалися з фізичною присутністю карти шляхом зчитування магнітної полоси та введенням ПІН-коду, а тому відповідальність їх здійснення покладено на відповідача.
Оцінюючи доводи позивача та відповідача щодо спірних транзакцій, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (який діяв на час проведення транзакцій) платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. (п. 14.12). Банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу. У разі невиконання банком обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк (п. 14.14.).
Відповідно до частин сьомої - дев'ятої розділу VI "Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками" Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.
У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд у справах з подібними правовідносинами констатував, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Аналіз наведених норм чинного законодавства, які регулюють питання надання банківських послуг, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається, як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов'язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
Норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, які регулюють правовідносини сторін у сфері здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів, визначають предмет дослідження у даній цивільній справі та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення. Зокрема, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що відповідач, як користувач платіжної банківської картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені за допомогою вказаної картки. При цьому тягар доведення наявності таких обставин покладається саме на емітента електронних платіжних засобів (банк), оскільки за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача/користувача картки, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, а правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Тобто необхідно виходити з того, що внаслідок неналежного переказу/зняття грошових коштів з банківської кредитної картки, викраденої у її користувача та поза волею останнього, що призвело до нарахування користувачу такої картки кредитної заборгованості, підстави для покладення саме на цього користувача картки обов'язку із повернення означеної кредитної заборгованості відсутні.
Наведений вище правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 червня 2018 року по справі № 691/699/16-ц, від 14 серпня 2019 року по справі № 317/2745/16-ц, від 18 вересня 2019 року по справі № 564/2153/16-ц, від 09 жовтня 2019 року по справі № 545/3918/16-ц, від 01 липня 2020 року по справі № 712/9107/18, від 02 вересня 2020 року по справі № 311/634/18, від 17 лютого 2021 року по справі № 711/11121/18, від 20 липня 2022 року по справі № 521/20764/20.
Відповідачем надано вагомі докази, які свідчать про те, що він не санкціонував спірних транзакцій. Зокрема, про це свідчить місце їх проведення та місце перебування відповідача в момент їх здійснення, невідкладне вжиття відповідачем вичерпних заходів, спрямованих на їх припинення та з'ясування обставин проведення (блокування картки, звернення до правоохоронних органів двох країн, звернення до позивача з приводу оскарження цих транзакцій тощо), спроби здійснення транзакцій на території Домініканської Республіки вже після повернення відповідача до України, що свідчить про наявність у сторонніх осіб такої можливості, тощо.
При цьому, позивачем, як емітентом, не доведено вчинення відповідачем, як користувачем кредитної картки, дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального картки чи ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою.
Як вже було зазначено, відповідач є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах і саме на позивача (банківську установу) покладено тягар доведення того, що саме користувач банківської картки своїми діями чи бездіяльністю сприяв її несанкціонованому використанню.
Приймаючи до уваги, що заявлена до стягнення позивачем кредитна заборгованість за тілом кредиту виникла та нарахована відповідачу, серед іншого, саме внаслідок здійснення операцій невстановленою особою, суд приход до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині вимог про стягнення з відповідача кредитної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 53569,42 гривень.
Щодо іншої частини заборгованості відповідач не спростовував підстав її утворення та свого обов'язку її погасити, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 12753,93 грн є обґрунтованими.
Отже, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08.01.2019 у розмірі 12753,93 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 465,83 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя Андрій ПУКАЛО