18.11.2025 Справа № 756/15515/25
Унікальний номер 756/15515/25
Номер провадження 2/756/8437/25
18 листопада 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.
секретаря судового засідання - Лисенко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року позивач ПрАТ СК «УСГ» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 виплачене страхове відшкодування в розмірі 279628,18 грн, судові витрати зі сплати судового збору 4194,42 грн та витрати на професійну правничу допомогу 7000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначають, що 10 травня 2024 року між ПрАТ СК «УСГ» та ОСОБА_2 , як власником транспортного засобу «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту.
26 серпня 2024 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі забезпеченого транспортного засобу «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля «Audi», державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 . Під час дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 .
На підставі заяви страхувальника ПрАТ СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 279628,118 грн.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Audi», державний номер НОМЕР_2 застрахована не була.
Позивач зазначає, що виплачене страхове відшкодування залишилося невідшкодованим відповідачем, просить стягнути з відповідача, як винуватця дорожньо-транспортної пригоди.
Рух справи
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2025 року справу передано на розгляд судді Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження. Справу призначено до розгляду на 18 листопада 2025 року.
Від представника позивача 15 жовтня 2025 року надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не скористався правом безпосередньої участі, в судове засідання не з'явився. Судова кореспонденція надсилалась на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 , проте повернута без вручення із позначкою « адресат відсутній».
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.
В зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів за відсутності належно сповіщеного відповідача.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам наявним у справі, в їх сукупності, дотримуючись принципів об'єктивності, диспозитивності цивільного судочинства, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 10 травня 2024 року між ПрАТ СК «УСГ» та ОСОБА_2 , як власником транспортного засобу «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №28-2801-24-00035 (а.с. 7-18).
26 серпня 2024 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі забезпеченого транспортного засобу «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Audi», державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 . Під час дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 26 серпня 2024 року(а.с.25).
На підставі заяви страхувальника від 09 вересня 2024 року, рахунку від 28 серпня 2024 року ТОВ «Автомобільний дім Атлант», ремонтно-калькуляційної відомості від 11 вересня 2024 року, ПрАТ СК «УСГ» здійснило розрахунок суми страхового відшкодування та виплату страхового відшкодування відповідно до платіжної інструкції від 18 вересня 2024 року в сумі 279628,118 грн.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Audi», державний номер НОМЕР_2 застрахована не була.
11 листопада 2024 року ПрАТ СК «УСГ» надіслав претензію ОСОБА_1 про компенсацію виплаченого страхового відшкодування (а.с.51,52).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Отже, вина відповідача ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.
Як вбачається з матеріалів справи, страхувальник ПрАТ «СК«УСГ» зі заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування.
Відповідно до Акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість)від 28 серпня 2024 року, рахунку -фактури від 28 серпня 2024 року ТОВ «Автомобільний дім Атлант» вартість ремонтних робіт та матеріалів для відновлення пошкодженого стану автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 складає 285278,18 грн (а.с.32-35).
Зі страхового акту № SТОКА-1000002846 від 18 вересня 2024 року, розрахунку страхового відшкодування, платіжної інструкції № 81276 від 18вересня 2024 рокута довідки від 22 версня 2025 року ПрАТ «СК «УСГ» здійснило страхову виплату ТОВ «Автомобільний дім Атлант» в сумі 279628,18 грн. (а.с. 48-50).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 3 ст. 30 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається умовами договору.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За змістом статті 979 ЦК України і статті 16 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату в строк, встановлений договором.
У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
На підставі досліджених судом доказів суд дійшов висновку про доведеність ПрАТ «СК«УСГ» заявлених позовних вимог до ОСОБА_1 , а саме щодо стягнення виплаченого страхового відшкодування в розмірі 279628,18 грн, так як цивільна правова відповідальність водія на момент ДТП застрахована не була.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати пов'язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та доведеним. З урахуванням ціни позову, та розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4194,42 грн.(а.с.6).
Як вбачається з положень п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 26 грудня 2024 року №20-12/24-ЮП укладений між ПрАТ «СК«УСГ» та АБ «Гедз»; довіреність, акт виконаних робіт від 22 вересня 2025 року, згідно якого вартість наданих послуг становить 28000 грн, зокрема серед іншого по страховому акту ОСОБА_2 - 7000,00 грн, платіжну інструкцію від 22 вересня 2025 року про оплату по договору від 26 грудня 2024 року за надання правової допомоги в сумі 28000,00 грн.
На підстав викладеного, суд приходить до переконання, що визначена договором сума витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 7000,00 грн.,
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, ,280 ЦПК України, ст. ст. 82, 979, 988, 990, 1167, 1187, 1194 ЦК України, Законом України «Про страхування», суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування,- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (код ЄДРПОУ 30859524, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 279628,18 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 4194,42 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,0 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складений 18 листопада 2025 року.
Суддя І.С. Шролик