Справа №:755/8061/24
Провадження №: 2/755/337/25
"05" листопада 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.,
при секретарях - Онопрійчук Д.П., Ткаченко О.В.
за участю - позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представників відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районного в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, визначення порядку спілкування з дітьми, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, у якому просив суд:
1) зобов'язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2
2) визначити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у їхньому вихованні через надання побачень за наступним графіком:
- два рази на місяць, а саме: два дні в перші та треті вихідні місяця за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 або на його розсуд - без присутності матері ОСОБА_4 , її юридичного представника та її родичів шляхом забирання та повернення дітей за місцем перебування матері;
- кожен день народження ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з ОСОБА_5 та кожен день народження ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з ОСОБА_6 ;
- кожні шкільні канікули у весняні, літні, осінні та зимові шкільні канікули не менше 7 днів для відпочинку та оздоровлення у межах України або закордоном без присутності матері ОСОБА_4 , її юридичного представника та її родичів шляхом забирання та повернення дитини за місцем перебування матері;
- у святкові дні, а саме: 2 січня кожного року (наступний день після свята Нового року), 8 січня кожного року (наступний день після свята Різдва Христового), 9 березня кожного року (наступний день після свята Міжнародного жіночого дня), 2 травня кожного року (наступний день після свята Дня праці), 10 травня кожного року (наступний день після свята Дня Перемоги), 29 червня кожного року (наступний день після свята Дня Конституції), 25 серпня кожного року (наступний день після свята Дня незалежності), 15 жовтня кожного року (наступний день після свята Дня захисника та після дня свята Покров Пресвятої Богородиці) за місцем проживання ОСОБА_1 з можливістю відвідування дитячих закладів, дитячих розважальних центрів, закладів охорони здоров'я (за необхідності) без присутності матері ОСОБА_4 , її юридичного представника та її родичів шляхом забирання та повернення дитини за місцем перебування матері;
- спілкування з дітьми телефоном або через відеозв'язок у будь-які дні у вільний від навчання час, а саме: з 15:00 до 20:00.
- у період воєнного стану в Україні та на час перебування дітей за кордоном зобов'язати ОСОБА_4 організовувати спілкування дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 у режимі відеозв'язку через мобільні телефони щовівторка, щочетверга та щосуботи з 19.00 год, протягом 1 години.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що сторони одружились 04.05.2006 та від шлюбу у них народилось двоє спільних дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 25.02.2020 у справі № 375/2359/19 шлюб було розірвано. Іншим судовим рішення від 30.05.2022 суд задовольнив позов відповідачки про стягнення аліментів, стягнувши на утримання дітей 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача. Після розірвання шлюбу позивач зазначає, що спілкувався з дітьми та брав участь у їх вихованні, однак з січня 2024 таке спілкування було припинене з ініціативи відповідачки.
З початком війни, з 24.02.2022, відповідачка виїхала до Німеччини, де проживає разом із дітьми. До січня 2024 вона надавала можливість позивачу спілкуватися з дітьми через відеозв'язок, але нерегулярно - за погодженням з нею та дітьми. Позивач зазначає, що брав активну участь у вихованні дітей, зокрема займався з ними домашніми завданнями, регулярно відвідував тощо. Також він оплачував навчання дочки в коледжі. Однак, на момент подання позову, з ініціативи відповідачки спілкування позивача з дітьми повністю припинене. Відповідачка заблокувала свій номер мобільного телефону, а також забороняє спілкуватися з дітьми у будь-який спосіб, який був раніше доступний позивачеві: через месенджери «Телеграм» тощо. З моменту припинення спілкування позивач вказує, що неодноразово намагався розв'язати це питання мирним шляхом: зокрема, протягом січня - березня 2024 телефонував безпосередньо відповідачці, а також на мобільний номер дочки ОСОБА_7 . Проте такі дзвінки залишились без відповіді.
Зважаючи на те, що відповідачка створює штучні перешкоди позивачу в спілкуванні з дітьми: забороняє побачення та будь-яке спілкування з дітьми, внаслідок чого позивач з січня 2024 не має можливості спілкуватися зі своїми дітьми та брати участь в їх вихованні. Такі дії відповідачки порушують права позивача як батька дітей на спілкування ними та на участь у їх вихованні. Через це позивач змушений звернутися до суду для усунення перешкод у вихованні дітей та для визначення способу участі у вихованні.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.06.2024 (головуючий суддя Арапіна Н.Є.) відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомлення учасників справи, яким роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Копію вказаної ухвали суду відповідачем не було отримано, поштове повідомлення повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Уповноважений представник позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районного в місті Києві державної адміністрації, ухвалу суду від 04.06.2024 отримали 11.06.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
17.04.2024 до суду надійшла заява представника третьої особи про розгляд справи у їх відсутність, до якої долучено висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації.
Ухвалою суду (головуючий суддя Арапіна Н.Є.), постановленою без оформлення окремого документа із зазначенням у протоколі судового засідання, закрито підготовче провадження у справі.
Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва №97 від 18.03.25 відповідно до п.п.2.3.50 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, здійснено повторний автоматичний розподіл вказаної судової справи між суддями.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва (головуючий суддя Катющенко В.П.) від 20.03.2025, цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районного в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, визначення порядку спілкування з дітьми, прийнята до провадження та призначена до підготовчого судового засідання, з метою проведення повторного підготовчого провадження.
21.05.2025 до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , з доказами на їх обґрунтування, які судом не приймаються, у зв'язку з їх поданням з порушенням вимог ч.8 ст. 14, ч.9 ст. 83 ЦПК України.
Відповідач не скористалась своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Додатково пояснив, що бажає бачитися з дітьми, однак з січня 2024 року його зв'язок з ними припинився, оскільки позивачка подзвонила його матері та повідомила, що не бажає, щоб він спілкувався з дітьми. Крім того, позивач повідомив, що до січня 2024 спілкувався з дітьми по телефону раз на тиждень. На Новий рік з 2023 на 2024 вони обмінювалися подарунками, вітали один одного. Зазначив, що спочатку донька проживала з ним та поступила в коледж, потім бабуся з дідусем вирішили поїхати в Польщу та взяли її, щоб побачитися з братом, після цього донька сказала, що залишиться жити там. Приїздила вона раз в три місяці і в цей час залишалася в нього, коли син приїздив, то також залишався у нього. Крім того, позивач зазначив, що його номер телефону або заблокований, або відсутній зв'язок, його смс надіслані колишній дружині, відправляються, але залишаються без відповіді.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позові, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила, що донька сторін 2006 року народження, тобто вже повнолітня, і вона вправі сама вирішувати порядок спілкування з батьком. Щодо спілкування із сином зазначила, що батьком дійсно має право спілкуватися з ним, однак ОСОБА_8 вже понад 10 років і його думка є важливою з цього приводу. Крім того, у відповідачки контактні дані не змінювалися та з моменту закриття підготовчого провадження позивач зв'язався з нею 1 раз, тому неможливо стверджувати, що йому чиняться якість перепони у спілкуванні. Ба більше, номер телефону ОСОБА_8 з моменту виїзду закордон не змінювався. Додатково повідомила, що приблизно пів року тому, у відповідачки був зламаний акаунт в месенджері «Телеграм», і так дійсно, протягом двох тижнів з нею не було зв'язку. Відповідачка виїхала закордон в березні 2022 року разом із сином ОСОБА_8 , її донька теж виїжджала, але періодично поверталася назад в Україну. Крім того, представник повідомила, що сторони у 2020 році розірвали шлюб, з ініціативи відповідачки, оскільки зі сторони позивача вчинялося психологічне, моральне та фізичне насильство. Після розірвання шлюбу сторони були в складних стосунках, проте підтримували зв'язок оскільки мали спільних дітей. Відповідачка припускає, що у позивача була інша родина, у якій також вчинялося насильство, що призвело до загибелі дружини та наразі триває кримінальне провадження з цього приводу. Тому діти з острахом відносяться до батька. Однак ОСОБА_8 протягом 2022-2025 років трохи заспокоївся і хотів би спілкуватися з батьком. Відповідачка в свою чергу не заперечує щодо спілкування сина з позивачем.
Будучи опитаним в судовому засіданні, малолітній ОСОБА_6 , повідомив, що з початком війни в 2022 році він з мамою виїхав закордон, а через декілька місяців приїхала його сестра, яка пробула з ними деякий час та повернулася назад. ОСОБА_8 зазначив, що свій номер телефону він не змінював. Стосовно свого спілкування з батьком вказав, що він не має такого бажання, і це його особисте рішення та ніхто не забороняє йому. Стосовно свого повернення в Україну відзначив, що він не знає чи хотів би цього і не знає також, чи хотів би спілкуватися з батьком в подальшому.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, заслухавши думку дитини, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 25.02.2020 у справі № 375/2359/19, розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , що зареєстрований 04.05.2006 відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 621 (а.с.4-6).
ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.7).
ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.8).
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції про права дитини, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини, Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у частині 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 153 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.
Згідно приписів частин 1-3 статті 157 Сімейного кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 158 Сімейного кодексу України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , 17.05.2024 звернувся до Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про надання висновку щодо порядку участі батька у вихованні дітей (а.с. 34 зворот - 36).
22.05.2024 від Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла відповідь, у якій, після розгляду вищезазначеної заяви, відмовлено у складанні висновку, оскільки матеріали справи знаходяться у Дніпровському районному суді міста Києва, а Служба не приймає одноособове рішення щодо складання висновку орану опіки та піклування, тому керуючись нормами законодавства, суд уповноважений розглядати зазначений спір витребовує висновок органу опіки та піклування за місцем проживання дітей (а.с.29).
Батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, проживаючи окремо від дитини, батько зобов'язаний брати участь у її вихованні, має право на особисте спілкування з дитиною, спір щодо участі у вихованні дитини батька, який проживає окремо від неї, вирішується судом із визначенням способу такої участі, місця та часу їх спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення (ст. 153, 157, 159 СК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно; батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Як передбачено ч. 1, 2 ст. 159 Сімейного кодексу України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків та їх ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, особистої прихильності дитини, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
На виконання ухвали суду Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надав висновок № 103-5695 від 15.07.2024, у якому зазначено, що мати дітей, ОСОБА_4 , з неповнолітньою ОСОБА_7 , 2006 року народження, та малолітнім ОСОБА_8 , 2013 року народження, через введення воєнного стану в Україні, з метою забезпечення безпеки дітей, їх життю та здоров'ю, виїхала за кордон до Німеччини. Приймаючи до уваги зазначене вище, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування не може об'єктивно дослідити питання щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми шляхом визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки повернення дітей в Україну під час дії воєнного стану може нести загрозу їх життю та здоров'ю.
У рішенні від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07.12.2006, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26.06.2023 у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23), від 27.02.2024 у справі № 295/12894/20 (провадження № 61-1143св24).
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.
У постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 758/5545/18 (провадження № 61-466св20) та від 13.10.2021 у справі № 522/2593/19 (провадження № 61-5380св21) вказано, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. […] Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07.08.1996). Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини.
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об'єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд, визначаючи порядок спілкування позивача з сином ОСОБА_8 2013 р.н., виходячи з якнайкращих інтересів дитини, його віку, враховуючи психічний та фізичний стан малолітньої дитини, відсутність даних про наявність будь-яких протипоказань, викликаних здоров'ям дитини, а також враховуючи поведінку батьків, той факт, що матір не заперечує проти спілкування батька з дітьми, та враховуючи відсутність необхідності присутності матері при спілкуванні батька з дитиною, принцип рівності прав та обов'язків матері та батька щодо дітей, передбачений статтею 141 СК України, для забезпечення найкращих інтересів дитини, з метою створення умов для виконання батьком, який проживає окремо, обов'язку з виховання дитини та здійснення його права на особисте спілкування з дітьми, вважає за необхідне визначити наступні способи участі позивача у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6 без обов'язкової присутність матері дитини, що не суперечитиме інтересам дитини, не перешкоджатиме нормальному розвитку дитини і буде відповідати обсягу обов'язків та прав батьків щодо дитини.
А саме, суд вирішує встановити ОСОБА_1 час спілкування з сином ОСОБА_6 , поза місцем фактичного проживання та реєстрації дитини, без присутності матері дитини під час зустрічей (побачень або спільного відпочинку), за наступним графіком:
-кожні перші та треті вихідні місяця з 15:00 години суботи до 20:00 години неділі;
-у літній період спільний відпочинок батька з сином протягом 7 діб;
-у період осінніх, зимових, весняних шкільних канікул протягом 3 діб.
У період перебування дитини закордоном: шляхом спілкування з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами телефонного зв'язку через будь-який мобільний додаток «Viber», «Whats App», «Telegram», «Signal» тощо, кожного вівторка, четверга та суботи з 19:00 години до 20:00 години.
Що стосується таких позовних вимог, як проведення кожного дня народження ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з ОСОБА_6 ; святкових днів, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_6 кожного року (наступний день після свята Нового року), 8 січня кожного року (наступний день після свята Різдва Христового), 9 березня кожного року (наступний день після свята Міжнародного жіночого дня), 2 травня кожного року (наступний день після свята Дня праці), 10 травня кожного року (наступний день після свята Дня Перемоги), 29 червня кожного року (наступний день після свята Дня Конституції), 25 серпня кожного року (наступний день після свята Дня незалежності), 15 жовтня кожного року (наступний день після свята Дня захисника та після дня свята Покров Пресвятої Богородиці) за місцем проживання ОСОБА_1 з можливістю відвідування дитячих закладів, дитячих розважальних центрів, закладів охорони здоров'я (за необхідності) без присутності матері ОСОБА_4 , її юридичного представника та її родичів шляхом забирання та повернення дитини за місцем перебування матері, то суд не вбачає визначених законом підстав у їх задоволенні, враховуючи, що певна календарна дата в кожному році припадатиме на різні дні тижня, при цьому дитина проживає в Німеччині та має відвідувати навчальний заклад за встановленим графіком.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позову, оскільки визначений судом порядок не суперечитиме інтересам дитини, не перешкоджатиме нормальному розвитку дитини і буде відповідати обсягу обов'язків та прав батьків щодо дитини.
Визначаючи часи спілкування батька з сином без участі матері, суд також враховує відсутність доказів негативного впливу батька на нього та вважає, що присутність обох сторін під час зустрічей позивача із дитиною не сприятиме перебуванню дитини у цей час у спокійному та стійкому середовищі, може негативно впливати на її психоемоційний стан, з огляду на стосунки, які склались між сторонами.
Отже, суд вважає, що такий встановлений спосіб участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним повністю відповідатиме інтересам як дитини, так і батьків, забезпечуватиме участь батька у процесі виховання дитини.
Здебільшого потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей зумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Крім того, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати її інтересам.
Суд звертає увагу на те, що визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини не є перешкодою для підтримки зв'язків між батьком і дитиною у інших формах за погодженням матері або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення.
При цьому розглядаючи позовні вимоги стосовно доньки позивача, то судом встановлено, що на момент винесення рішення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнолітньою, а тому вона вправі самостійно визначати спосіб свого спілкування з батьками.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 968,96 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 141, 153, 157-159 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 83, 89, 126, 141, 223, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районного в місті Києві державної адміністрації (код в ҐЄДРПОУ: 37397237, Харківське шосе, 4-А, м. Київ) про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, визначення порядку спілкування з дітьми - задовольнити частково.
Встановити ОСОБА_1 час спілкування з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поза місцем фактичного проживання та реєстрації дитини, без присутності матері дитини під час зустрічей (побачень або спільного відпочинку), за наступним графіком:
-кожні перші та треті вихідні місяця з 15:00 години суботи до 20:00 години неділі;
-у літній період спільний відпочинок батька з сином протягом 7 діб;
-у період осінніх, зимових, весняних шкільних канікул протягом 3 діб.
У період перебування дитини закордоном: шляхом спілкування з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами телефонного зв'язку через будь-який мобільний додаток «Viber», «Whats App», «Telegram», «Signal» тощо, кожного вівторка, четверга та суботи з 19:00 години до 20:00 години.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 18.11.2025.
Суддя: