Справа №:755/17092/25
Провадження №: 2/755/12620/25
про передачу справи за підсудністю
"19" листопада 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі, суд встановив таке.
Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»» заборгованості у розмірі 77 364,75 грн.
Згідно із частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої статті 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
У разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи (частина шоста статті 187 ЦПК України).
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 12 вересня 2025 року
№ 1768687, відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , не встановлено.
Відповідно до інформації з Електронного реєстру територіальної громади міста Києва «ГІОЦ/КМДА» про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від 24 вересня 2025 року, в ІТС «Реєстр територіальної громади міста Києва» за введеним запитом « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » такої людини не знайдено.
25 вересня 2025 року, з метою встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача, судом направлено запит до Управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області.
У відповіді Управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області від 29 вересня 2025 року зазначено, що ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим не значиться.
Водночас, з метою встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача, 09 жовтня
2025 року судом також направлено запит до Комарівської територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповіді Комарівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 17 листопада 2025 року № 1128, зазначено, що згідно відомостей реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Таким чином, відомостей про зареєстроване чи задеклароване місце проживання ОСОБА_1 на території Дніпровського району міста Києва не встановлено. Відомостей про місце роботи або місцезнаходження належного відповідачеві майна на території Дніпровського району міста Києва матеріали справи також не містять.
Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтями 2, 3, 4 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховою Радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Згідно із пунктом першим частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Таким чином, враховуючи предмет позову, беручи до уваги те, що місце проживання відповідача задекларовано за адресою: АДРЕСА_1 , тому даний позов не підсудний Дніпровському районному суду міста Києва та підлягає направленню за підсудністю на розгляд до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.
Керуючись статтями 4, 27, 31, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, передати на розгляд до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області (вул. Шевченка, 57А, м. Ніжин, Чернігівська обл., 16601) за підсудністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя О.О. Хромова