Справа №:755/20924/25
Провадження №: 2-а/755/717/25
про повернення позовної заяви
"19" листопада 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Дробінову І.В., звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У поряду автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, залишено без руху з тих підстав, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України, та надано заявникові строк для усунення недоліків - не більш як десять днів з часу отримання позивачем копії ухвали, шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до положень статті 251 КАС України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частини перша, п'ята статті 151 КАС України).
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 151 КАС України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 252 КАС України, днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно із частиною сьомою статті 252 КАС України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Відповідно до довідки про доставку електронного документа від 03 листопада 2025 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2025 року про залишення позову без руху доставлено на електронну адресу адвоката Дробінової І.В. 03 листопада 2025 року о 21-48 год.
Таким чином, ухвалу про залишення позову без руху від 31 жовтня 2025 року вручено позивачеві 04 листопада 2025 року.
13 листопада 2025 року (вхід. від 13 листопада 2025 року № 69252) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дробінова І.В., подала до суду заяву про усунення недоліків, у якій зазначила, що позивач не міг і не може надати докази направлення йому інформації про розгляд справи про адміністративне правопорушення, а також копію оспорюваної постанови. Оскільки позивач проживає за кордоном, його представник особисто відвідав поштове відділення АТ «Укрпошта» № 02090 за адресою: вул. Празька, 31, м. Київ, де йому повідомили, що не можуть надати жодної інформації щодо будь-яких відправлень на ім'я ОСОБА_1 . Представником позивача було також подано Адвокатський запит від 04 листопада 2025 року № 04112025 до АТ «Укрпошта», водночас, у позивача відсутня інформація про штриховий кодовий ідентифікатор, у зв'язку із чим оператор поштового зв'язку не має можливості надати відповідну інформацію щодо відправлень. Тому позивач і звернувся до суду, зокрема, з вимогою витребувати копію оскаржуваної постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № Б/1580 від 17 січня 2025 року, так як не отримував її, а дізнався про її наявність лише з мобільного застосунку «Дія» у вересні 2025 року і звернувся до адвоката. З метою отримання даної інформації також було подано адвокатський запит від 13 жовтня 2025 року
№ 13102025 до ТЦК та СП, проте відповідач досі не надав жодної відповіді на поданий адвокатський запит.
Також позивач зазначив, що направлення в застосунку інформації 25 липня 2025 року і відповідний скріншот не є тотожним фактичному отриманню та ознайомленню позивачем з відповідною інформацією. Позивач з 2022 року не проживає в Україні, не перевіряв застосунок українського банку, оскільки розрахунки та оплати здійснює з іноземних рахунків. Позивач не мав обов'язку перевіряти мобільний застосунок «ПриватБанк», а також перевіряти застосунок «Дія», а надати докази ознайомлення з такими даними лише у вересні позивачем є неможливим.
Після того, як позивач звернувся до адвоката, укладено договір від 17 вересня 2025 року
№ 17/09/2025. Після чого певний час (майже 2 тижні) зайняла оплата послуг адвоката з іноземного рахунку. Після отримання оплати послуг адвокат приступив до ознайомлення з обставинами справи, пошуками відповідних постанов, повісток, чи надсилались вони і куди, та вчиняв інші дії для з'ясування обставин справи, якими повністю не володів клієнт, так як проживає за кордоном.
Додатково 07 листопада 2025 року представник позивача на виконання вимоги суду звернулась з адвокатським запитом № 07112025 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яким було відкрито виконавче провадження щодо позивача щодо надання доказів вручення постанови про відкриття виконавчого провадження за № 78683152.
Позивач у позовній заяві не зазначав, що ознайомився з інформацією щодо порушення правил військового обліку з листопада 2024 року. Навпаки, позивач додав військово-обліковий документ від
02 жовтня 2025 року, який він сформував на прохання адвоката, оскільки після оновлення даних до
16 липня 2024 року йому в застосунку не приходило жодної інформації про притягнення його до адміністративної відповідальності. Після уточнення військово-облікових даних мобільним застосунком не користувався, проживаючи за кордоном, де не вимагають пред'явлення військово-облікового документу, як в Україні. У застосунку «Резерв+» не має інформації про винесення щодо позивача жодних постанов ТЦК та СП, немає можливості отримати копію такої оскаржуваної постанови. Наявність в позивача застосунку «Резерв+» ніяк не робить причини пропуску строку неповажними.
Також, з урахуванням укладення договору дистанційно і пояснень позивачу, як підписати його онлайн, оскільки позивач проживає в Данії і фізично підписувати договір зайняло би очікування поштових відправлень, а також оплати послуг правничої допомоги Позивачем з-за кордону, що була отримана лише 29 вересня 2025 року через SWIFT-оплату, після чого адвокат мала ознайомитись з наявними документами, запросити «Резерв+», з'ясування відсутності певних доказів, витратити час на побудову стратегії захисту щодо підстав оскарження постанови, подати адвокатський запит, очікувати відповідь на адвокатський запит установлений законодавством строк, і здійснити написання позову з урахуванням наявної судової практики, оплатити судовий збір замість позивача (оскільки ОСОБА_1 оплачує все з іноземних рахунків), подати позовну заяву-відповідний строк з моменту підписання договору був найкоротшим для подання позову адвокатом з урахуванням також завантаженості адвоката.
Позивач став обізнаним про наявність оскарженої постанови у вересні 2025 року і одразу вчинив активні дії - звернувся за правничою допомогою до адвоката для захисту своїх прав, у свою чергу його перебування за кордоном зумовлює необхідність більшої кількості часу для укладення договору, оплати послуг адвоката, комунікації щодо надання документів і врешті - подання позову. Вчинені дії позивача свідчать про його активні дії, спрямовані на оскарження протиправної постанови.
Таким чином, беручи до уваги неможливість отримання позивачем копії оскарженої постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 , не інформування жодним іншим чином позивача, який оновив дані і зазначив адресу проживання за кордоном (ні за телефоном, ні електронною адресою) про наявність і безпосередньо текст оскаржуваної постанови відповідачем, вчинення активних дій позивачем з моменту виявлення виконавчого провадження - звернення до адвоката, оплату послуг правничої допомоги за кордону (що зайняло певний час, який не залежить від позивача), відсутність відповіді відповідача на запит і необхідність побудови стратегії, пошуку доказів, з'ясування обставин справи і написання позову без самої копії оскаржуваної постанови, вважає причини пропуску процесуального строку для звернення з адміністративним позовом поважними.
Вивчивши зміст заяви про усунення недоліків, суд зазначає таке.
Положеннями частин першої, другої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, приписи процесуального закону пов'язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися про їх порушення.
Частиною другою статті 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Як зазначає позивач, оскаржувану постанову № Б/1580 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 2101 КУпАП винесено 17 січня 2025 року. Таким чином, десятиденний строк на оскарження такої постанови тривав до 27 січня 2025 року (включно).
Позов подано до суду 24 жовтня 2025 року (вхід. № 64894), тобто з пропуском встановленого статтею 286 КАС України 10-денного строку звернення до суду з відповідної заявою.
До матеріалів позовної заяви долучено копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , копію посвідки на проживання в Данії, паперову копію електронного повідомлення від 25 липня 2025 року про накладення арешту на кошти, паперову копію інформації із мобільного застосунку «Дія» про виконавче провадження № 78683152, копію постанови старшого державного виконавця Дніпровського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Федоренко О.В. від 24 липня 2025 року про відкриття виконавчого провадження
№ 78683152 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від
17 січня 2025 року № Б/1580 та постанови від 25 липня 2025 року про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 78683152, паперову копію військово-облікового документу ОСОБА_1 із мобільного застосунку «Резерв+» від 02 жовтня 2025 року, а також копію договору від 17 вересня
2025 року № 17/09/2025 про надання правничої допомоги та копію адвокатського запиту адвоката Дробінової І.В. від 13 жовтня 2025 року.
Як уже зазначалося раніше, відповідно до долучених позивачем документів 25 липня 2025 року у мобільних застосунках банків, клієнтом яких є позивач, направлено сповіщення про відкриття виконавчого провадження та блокування в його межах банківських рахунків. Також позивач не заперечує, що через мобільний застосунок «Дія» отримав інформацію про виконавче провадження № 78683152 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17 січня 2025 року № Б/1580, засобами застосунку «Дія» надано доступ до відповідної постанови від 24 липня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № 78683152 та постанови від 25 липня 2025 року про арешт коштів боржника.
Водночас, доказів отримання інформації про блокування рахунків та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 78683152 лише у вересні 2025 року позивач не надає, дату не обґрунтовано.
17 вересня 2025 року, тобто майже через два місяці після інформування про виконавче провадження № 78683152 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17 січня 2025 року № Б/1580, позивач звернувся до адвоката з метою отримання правової допомоги.
Водночас, адміністративний позов подано до суду представником позивача засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС 24 жовтня 2025 року, про будь-які вжиті заходи у період з 17 вересня 2025 року по дату звернення до суду, окрім направлення адвокатського запиту від 13 жовтня 2025 року, адвокат не зазначає, неможливість звернення до суду у найкоротший строк з метою оскарження оспорюваної постанови, захисту прав та інтересів клієнтів не обґрунтовує.
Затримки з оплатою послуг адвоката, необхідність тривалого часу для пошуку адвокатом судової практики, формування власної правової позиції, виготовлення паперової копії із мобільного застосунку «Резерв+» та складнощі у спілкуванні з клієнтом, подача адвокатського запиту та тривале очікування відповіді не можуть слугувати об'єктивними та непереборними підставами для поновлення пропущеного процесуального строку. Поряд з цим позивач та його представник не були позбавлені можливості особисто звернутися до відповідного територіального ТЦК та СП з метою отримання копії оскаржуваної постанови чи отримати її копію з матеріалів виконавчого провадження, в тому числі в електронному вигляді через АСВП.
ЄСПЛ у справах «Салов проти України», пункт 93, «Сутяжник проти Росії», пункт 38 підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE,
№ 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Вказані обставини є підставою для повернення позовної заяви позивачу, в порядку визначеному частиною четвертою статті 169 КАС України.
При цьому враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 січня 2021 року № 9901/258/ (11-331заі20) про те, що повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 294 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - вважати такою, що не подана, та повернути суб'єкту звернення.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Хромова