Справа №:755/21659/24
Провадження №: 2/755/29/25
"18" листопада 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання кредиту від 30 червня 2024 року № 499371-КС-003 в загальному розмірі 91 408,68 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 33 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 53 458,68 грн, прострочені платежі за комісією
- 4 950,00 грн, та судові витрати у сумі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 499371-КС-003, який вчинено в електронній формі та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4223.
ТОВ «Бізнес Позика» зобов'язання відповідно до договору виконав у повному обсязі, надав позичальнику грошові кошти у розмірі 33 000,00 грн, однак належного зустрічного виконання зобов'язань за договором не отримав. Станом на 26 листопада 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 91 408,68 грн, яка складається з суми простроченої заборгованість за кредитом - 33 000,00 грн (тіло кредиту), заборгованості за відсотками - 53 458,68 грн, заборгованість за комісією - 4 950,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 91 408,68 гривень та судові витрати.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 січня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю.
Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.
12 лютого 2025 року (вхід. № 8217) до суду від АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 02 січня 2025 року надійшла витребовувана інформація. Банк повідомив, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 та надано виписку по рахунку за період з 30 червня 2024 року по 20 жовтня 2024 року.
20 лютого 2025 року (вхід. № 10100) до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач висловив прохання до ТОВ «Бізнес Позика» надати підтвердження Національного Банку України правочинності нарахування денної процентної ставки, вищої за 1 %.
Також зазначив, що кредитодавець, всупереч положенням розділу 2 частини першої статті
10 Закону України «Про споживче кредитування», не виконав належним чином свій обов'язок щодо оцінки кредитоспроможності споживача - а саме доходу споживача. Написання при отриманні кредиту споживачем лише інформації про свій дохід не є достатньою інформацією. Довідка про доходи через дію містить інформацію про доходи тільки за 2020 та 2021 рік. Станом на 30 червня 2024 року у реєстрі судових рішень щодо відповідача було вже дві судові справи. Якщо кредитодавець не перевіряє кредитоспроможність споживача, він навмисно створює умови своєю бездіяльністю для фактичного порушення договору споживачем та неможливості повернення отриманих коштів. Тому перекладати всю вину на споживача за неможливість виконання умов договору про споживче кредитування не ґрунтується на засадах добросовісності, розумності та справедливості та не відповідає вимогам статті 509, 627 ЦК України та суперечить статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із чим припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішення про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Основним доходом відповідача є заробітна плата за неповний робочий тиждень, оскільки відповідач з 2024 року навчається в коледжі. Примусове стягнення штрафу на період війни не можливе за рахунок заробітної плати. Тому відповідачем висловлено пропозицію мирного врегулювання спору, шляхом списання відсотків за кредит та добровільного повернення відповідачем тільки тіла кредиту рівними частинами. Рахунки відповідача станом на дату розгляду справи заблоковані, заборгованість за кредитами станом на 26 листопада становить 343 036,00 грн. Після початку війни відповідач займається волонтерською діяльністю, перебував у складному психо-емоційному стані, почав вживати алкоголь та хворіти. Внаслідок вчинення адміністративного правопорушення відповідача позбавлено права керування транспортними засобами та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. У січні 2024 року втратив роботу, у зв'язку із чим почав брати мікрозайми. Родичі допомагали сплатити наявну заборгованість, однак сума заборгованості є значною.
З огляду на викладене, просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення нарахованої суми процентів за користування кредитом, штрафів, пені та неустойки.
25 лютого 2025 року (вхід. № 10805) до суду від представника позивача ТОВ «Бізнес Позика» надійшла відповідь на відзив.
ТОВ «Бізнес Позика» не заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені чи штрафів, вимоги стосуються лише стягнення основної заборгованості за договором та процентів, нарахованих протягом строку дії договору. Всі істотні умови кредитного договору було встановлено саме кредитним договором, укладеному між сторонами в електронній формі. Встановлення у договорі процентів за користування кредитними коштами відповідає принципу свободи договору. Позичальник добровільно погодився на запропоновані умови договору. Проценти за користування кредитом нараховано в межах строку дії кредитного договору.
Посилання позичальника на скрутний майновий стан чи введення воєнного стану не є підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом.
З огляду на положення пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 % (з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року включно); - протягом
120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року включно); з 21 серпня 2024 року
- 1 %. Вказаний закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.
При цьому, згідно роз'яснень Національного Банку України від 19 лютого 2024 року, за договорами про споживчий кредит, які укладаються зі споживачами після набрання чинності Законом
№ 3498-ІХ, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21 серпня 2024 року, денна процентна ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладення такого договору. При цьому, денна процентна ставка залишається незмінною протягом всього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).
Денна процентна ставка за кредитним договором не перевищує розмір максимальної денної процентної ставки відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», який був встановлений на дату укладення кредитного договору.
Встановлення комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Уклавши кредитний договір, відповідач погодився сплатити комісію. У кредитних договорах ТОВ «Бізнес Позика» встановлена комісія саме за надання кредиту, яка є разовою, та розмір якої є незмінним. Така комісія встановлюється саме положеннями договору.
Правом на подання заперечень на відповідь на відзив відповідач ОСОБА_1 не скористався.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.
30 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 499371-КС-003. До договору долучено паспорт споживчого кредиту.
30 червня 2024 року позивач надав ОСОБА_1 після його реєстрації на веб-сайті в мережі інтернет за посиланням: https://www.tpozyka.com.ua та ідентифікації в особистому кабінеті, паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання. Паспорт споживчого кредиту підписано одноразовим ідентифікатором UA-7048, що направлявся на фінансовий номер телефону відповідача НОМЕР_2 . Позивач направив відповідачеві індивідуальну оферту, яка містила істотні умови договору. ОСОБА_1 здійснив акцепт оферти та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-4223.
За умовами пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 2.7, 3.2 Договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 33 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Тип кредиту - кредит. Строк, на який надається кредит - 16 тижнів. Загальний розмір наданого кредиту - 33 000,00 грн; стандартна процентна ставка за кредитом - фіксована 1,50000000 % в день, знижена - 1,15890982 % в день; комісія за надання кредиту - 4 950,00 грн, загальна вартість наданого кредиту складає 76 024,50 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка
- 23 456,38 % річних, термін дії Договору та дата повернення кредиту - 20 жовтня 2024 року.
Відповідно до пункту 3.2 договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховується за ставкою, визначеною у пункті 2.4 Договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний у пункті 3.2.3 та Додатку № 1 до Договору.
Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в пункті 3.2.3 та Додатку № 1 до Договору, у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана у пункті 2.4 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня прострочення платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3 та Додатку № 1 до Договору, та до закінчення строку дії Договору.
Відповідно до пункту 6.3 Договору у разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу визначеного графіком платежів, Кредитодавець має право нараховувати штраф за кожний випадок такого порушення строків сплати на початок наступного дня після дня обов'язкового платежу, визначеного графіком платежів, та встановлюється у розмірах, що наведені нижче та Правилами.
Підписуючи цей договір позичальник надав згоду на те, що на створення особистого кабінету позичальника в ІТС Кредитодавця та його використання для інформування позичальника про умови договору, додаткових угод до договору, Правил тощо; отримання будь-яких повідомлень відповідно до вимог законодавства; а також - укладення правочинів (в т.ч. договорів), додаткових угод про зміни договору в формі електронного документа з використання електронних підписів (в т.ч. електронних підписів одноразовим ідентифікатором), про що сторони зазначили у пункті 7.2.1. договору.
За змістом пункту 7.3.1 Договору, підписуючи цей договір позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав від кредитодавця (в т.ч. кредитного посередника) інформацію та документи, надання яких передбачені законодавством України, зокрема, передбачені статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також про умови Договору і Правила, що розміщені на сайті Кредитодавця.
Позичальник підтвердив, що ознайомлений з договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватися їх, уклав договір з вільним волевиявленням (пункт 7.4.4 договору).
Отже, судом встановлено, між сторонами укладено електронний договір від 30 червня 2024 року
№ 499371-КС-003. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Із дослідженого судом договору від 30 червня 2024 року № 499371-КС-003 встановлено, що його укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, договір від 30 червня 2024 року № 499371-КС-003 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме: з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір від 30 червня 2024 року
№ 499371-КС-003 відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Також до позовної заяви долучено Витяг з анкети клієнта із зазначенням номеру банківського рахунку/картки, паспортних даних відповідача, адреси проживання/реєстрації та контактної інформації, додано особисте фото позичальника.
Суд враховує, що ОСОБА_1 факту укладення кредитного договору не заперечував, доказів на спростування не надав.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Обґрунтовуючи позов, ТОВ «Бізнес позика» зазначило, що видача ОСОБА_1 кредиту підтверджується інформаційною довідкою від 28 листопада 2024 року, відповідно до якої ТОВ «Платежі Онлайн» успішно проведено через платіжний сервіс «Platon» № 41971-64751-88623, дата платежу
30 червня 2024 року, на картковий рахунок № НОМЕР_3 у сумі 33 000,00 грн за призначенням: «перерах.коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. до кредитного дог. №499371-КС-003 від 30.06.2024 Без ПДВ».
З наданої АТ «Універсал Банк» інформації встановлено, що банківська картка НОМЕР_1 була емітована банком на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
З виписки з особового рахунку встановлено, що 30 червня 2024 року на рахунок ОСОБА_1 в АТ « Універсал Банк» № НОМЕР_5 зараховано переказ грошових коштів на суму 33 000,00 грн.
Також з виписки по рахунку ОСОБА_1 у АТ «Універсал Банк» вбачається, що відповідач користувалася грошовими коштами, що надійшли на його рахунок 30 червня 2024 року. Дані обставини свідчать про визнання ОСОБА_1 обставин щодо отримання кредиту. І дані обставини не спростовані відповідачем.
ОСОБА_1 факту належності йому карткового рахунку № НОМЕР_1 не заперечував, визнав факт зарахування 30 червня 2024 року грошових коштів у сумі 33 000,00 грн.
Отже, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору від 30 червня 2024 року № 499371-КС-003 ТОВ «Бізнес Позика» 30 червня 2024 року надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 33 000,00 грн, шляхом вчинення переказу грошових коштів.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за договором від 30 червня 2024 року № 499371-КС-003 належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 27 листопада 2024 року дорівнює - 33 000,00 грн за тілом кредиту, 53 458,68 - за відсотками, 4 950,00 грн - за комісіями.
Відповідач контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту суду не надав.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за тілом кредиту згідно договору від 30 червня 2024 року № 499371-КС-003 в розмірі
33 000,00 грн.
З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк, кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов'язанням згідно договору від 30 червня 2024 року № 499371-КС-003 у розмірі 33 000,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача.
За таких обставин, вимоги в цій частині позову є обґрунтованими, підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту згідно договору від
30 червня 2024 року № 499371-КС-003 у розмірі 33 000,00 грн.
Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті
599 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідачем не виконано зобов'язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.
Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним між сторонами кредитним договором, та у зв'язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов'язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, та відсотками за користування кредитами.
Відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості за відсотками за користування кредитом. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору.
З умов кредитного договору від 30 червня 2024 року № 499371-КС-003 вбачається, що розмір наданого відповідачу кредиту становить 33 000,00 грн, строк, на який надається кредит - 16 тижнів; стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,50000000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15890982, фіксована; комісія - 4 950,00 грн; загальний; строк дії договору до 20 жовтня 2024 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 76 024,50 грн; загальні витрати за кредитом: 43 024,50 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 23 456,38 процентів; денна процентна ставка: 1,15 процентів; дата повернення кредиту - 20 жовтня 2024 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості та кредитного договору вбачається, що позивач протягом періоду кредитування з 30 червня 2024 року по 21 липня 2024 року застосовано процентну ставку 1,15 % в день (382,44 грн в день), з 22 липня 2024 року по 20 жовтня 2024 року - 1,5 % в день (495,00 грн в день).
Водночас, суд враховує, що 22 листопада 2023 року прийнято Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (підпункт 6 пункту 5 Розділу
І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (підпункт 13 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно пункту 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, - з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5 %, - з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1 %.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір від 30 червня 2024 року № 499371-КС-003 укладено між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 після набрання чинності Закону № 3498-ІХ.
За період з 30 червня 2024 року по 21 липня 2024 року позивач самостійно застосував знижену процентну ставку 1,15890982 %, передбачену умовами договору на випадок своєчасного виконання зобов'язань. З огляду на це, та ураховуючи, що дана ставка не перевищує допустимий поріг, встановлений законом (на той момент - не більше 1,5 %), суд визнає її правомірною та застосовує до розрахунку: 8 413,68 грн (33 000,00 * 1,15890982/100* 22 дні).
Як уже зазначалося раніше, у період з 22 липня 2024 року до 20 жовтня 2024 року позивачем застосовано процентну ставку 1,5 % в день, що складає 495,00 грн.
Водночас, суд враховує, що з огляду на положення Закону № 3498-ІХ, максимально допустима ставка, передбачена пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, до 20 серпня 2024 року встановлена у розмірі 1,5 % в день, а з 20 серпня 2024 року - не більше 1 % в день.
Судом здійснено перерахунок заборгованості за відсотками за період з 22 липня 2024 року по
20 жовтня 2024 року.
Так за період з 22 липня 2024 по 19 серпня 2024 року, внаслідок настання прострочення, до розрахунку застосовано стандартну ставку 1,5 %, яка відповідає максимально допустимій ставці на цей період, передбаченій п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, заборгованість за відсотками складає 14 355,00 грн (33 000,00 *1,5/100*29 днів);
За період з 20 серпня 2024 року по 20 жовтня 2024 року внаслідок настання прострочення, до розрахунку застосовано стандартну ставку 1,0 %, яка відповідає максимально допустимій ставці на цей період, передбаченій п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, заборгованість за відсотками складає 20 460,00 грн (33 000,00 *1,0/100*62 днів)
Отже, загальна сума процентів за користування кредитними коштами за період з 30 червня 2024 по 20 жовтня 2024 року становить 43 228,68 грн.
З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість згідно договору від 30 червня 2024 року № 499371-КС-003 за основним зобов'язанням у розмірі 33 000,00 грн та за нарахованими відсотками у розмірі 43 228,68 грн, що підлягають стягненню з відповідача.
Суд також враховує, що заперечень стосовно нарахування комісії, пов'язаної з наданням кредиту, у розмірі 4 950,00 грн відповідачем не заявлено.
Шляхом підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, споживач погодився з умовами про нарахування комісії за видачу кредиту та її розміром.
Матеріалами справи підтверджено та наведений платіж був разовим і позовних вимог про визнання недійсними умов основного договору кредиту, якими передбачена сплата такої комісії, позичальник не заявляв. Отже, у суду відсутні підстави для кваліфікації комісії як прояву нечесної підприємницької практики.
Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах № 335/10295/20 від
17 вересня 2024 року, № 686/25779/13-ц від 25 червня 2025 року, яка за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов'язковою для застосування.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до платіжної інструкції від 09 грудня 2024 року № 8494 позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 151,30 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту від 30 червня 2024 року № 499371-КС-003, що складається із простроченої заборгованості за кредитом - 33 000,00 грн, заборгованості за відсотками - 43 228,68 грн, комісія - 4 950,00 грн, що разом складає - 81 178,68 грн (вісімдесят одна тисяча сто сімдесят вісім гривень 68 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 151,30 грн (дві тисячі сто п'ятдесят одна гривня 30 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, Україна, 01133.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду виготовлено 18 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Хромова