Справа № 753/19941/25
Провадження №: 3/755/7073/25
"18" листопада 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Сазонова М.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 229/32-00-07-17/40688123 від 05.09.2025 року ОСОБА_1 , працюючи головним бухгалтером ТОВ «ТРАШ» (код ЄДРПОУ 40688123, адреса: м. Київ, пр. П. Тичини, 1-В), в період з 01.07.2019 по 31.03.2025 порушив встановлений законом порядок ведення податкового обліку, а саме: завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток по періодам: 2019 рік - 1 416 555 грн., 2020 рік - 5 372 343 грн., 2021 рік - 8 716 959 грн., півріччя 2020 року - 5 933 957 грн., 2023 рік - 13 765 296 грн., 2024 рік - 24 948 971 грн. та 1 квартал 2025 року - 21 333 273 грн.; занижено єдиний податок, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 107 111,31 грн.; занижено показник Рядку 18 (колонка Б) податкової Декларації з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (Рядок 9 - Рядок 17 декларації) (позитивне значення, яке сплачується до державного бюджету) на загальну суму ПДВ 817 026 грн.; порушення граничних термінів реєстрації ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування до податкових з обсягом постачання без ПДВ 164 347,11 грн. на суму ПДВ 32 632,42 грн.; відсутність реєстрації (у кількості 4 штуки) розрахунків коригування до виписаних та зареєстрованих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з обсягом операцій, звільнених від оподаткування (код ставки 903); допущення продавцем товарів / послуг помилок під час зазначення обов'язкових реквізитів у податкових накладних при заповненні в окремих рядках обов'язкових реквізитів опис (номенклатура) товарів / послуг та їх кількість, обсяг.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140, п. 292.1, п. 292.3 ст. 292 ПКУ (в редакції від 29.12.2019), пп. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 ПКУ (в редакції з 23.05.2020) Податкового кодексу України, додатка А Міжнародного стандарту фінансової звітності 15 «Дохід від договорів з клієнтами», ст. 1, ст. 2, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. «а» п. 198.1, абз. 1-3 п. 198.2, абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу, п. 192.1 ст. 192, пункту е) п. 201.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, п. 2, п. 3, п. 5, п. 16, п. 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.01.2016 за № 137/28267, про що викладено у витязі з акту від 05.09.2025 № 686/32-00-07-17/4068812, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 230/32-00-07-17/40688123 від 05.09.2025 року ОСОБА_1 , працюючи головним бухгалтером ТОВ «ТРАШ» (код ЄДРПОУ 40688123, адреса: м. Київ, пр. П. Тичини, 1-В), порушив встановлений законом порядок ведення податкового обліку, а саме: підприємством надано податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, та сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (за формою № 4ДФ) за І квартал 2022, ІV квартал 2024 року з недостовірними даними про платника податку, які призвели до зміни платника податку.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 51.1 ст. 51 та пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та пп.3.1.13 п. 3.1 ст. 3 Порядку 4, про що викладено у витязі з акту від 05.09.2025 № 686/32-00-07-17/4068812, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-4 КУПАП.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року, на підставі ст. 36 КУпАП, матеріали адміністративних справ об'єднані в одне провадження.
До суду ОСОБА_1 не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Захисником ОСОБА_1 - адвокатом Устіновим К.О. подано заяви, в яких просив закрити провадження за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, з огляду на відсутність відповідних доказів.
Згідно вимог ст. 268 КУпАП - неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за суттю у його відсутність.
За вказаних обставин вважаю за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Дослідивши матеріали справи, доходжу наступних висновків.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Частина перша статті 163-1 КУпАП передбачає адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
За нормами частини першої статті 163-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП до протоколів про адміністративні правопорушення долучено: Акт № 686/32-00-07-13/40688123 від 05.09.2025 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТРАШ», де міститься вступна частина, загальні положення, описова частина (аркуші з 6 по 256 та з 272 по 273) та аркуші 288-290 з підписами посадових осіб Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (м. Дніпро) Державної податкової служби України, прізвищами директора та головного бухгалтера ТОВ «ТРАШ» (без їх підписів); Акт від 05.09.2025 № 125/32-00-07-13/40688123, засвідчений підписами посадових осіб Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (м. Дніпро) Державної податкової служби України, про неможливість вручення та підписання акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТРАШ»; копія паспорту та картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 ; копії листів від 05.09.2025 про направлення головному бухгалтеру ТОВ «ТРАШ» ОСОБА_2 протоколів від 05.09.2025 № 229/32-00-07-17/40688123 та № 230/32-00-07-17/40688123.
Проаналізувавши надані документи приходжу до наступного.
Згідно Методичних рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затверджених Наказом ДФС 01.06.2017 № 396 (із змінами, внесеними наказом ДФС 08.05.2019 № 358) Акт (довідка) перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку.
В розділі «Висновок» Акту (довідки) перевірки, зокрема, відображається перелік пунктів плану перевірки, щодо яких порушення не встановлено; узагальнений перелік виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, зокрема, наводяться пункти та статті нормативно-правових актів, у результаті порушення яких встановлено заниження (завищення) податків, зборів, завищення (заниження) від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ (завищення суми бюджетного відшкодування) тощо.
Виявлені порушення податкового законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевірявся.
Аналогічно відображаються інші порушення (обов'язково вказуються пункти та статті нормативних-правових актів, вимоги яких порушено, коротка суть встановленого порушення та періоди, в яких такі порушення вчинено).
Як було встановлено з долученого Акту, розділ «Висновки» щодо виявлених перевіркою порушень з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів, відсутній. Таким чином, із матеріалів адміністративної справи встановити (підтвердити) факт скоєння адміністративного правопорушення, як відповідної події, з якою закон пов'язує настання юридичної відповідальності, не представляється за можливе.
Крім того, відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати.
Згідно з положеннями ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки.
Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність.
Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.
Дане свідчить проте, що акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 та ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового Кодексу, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків.
У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № П/811/2893/14.
Разом з тим, у протоколах відсутнє посилання на узгоджене податкове зобов'язання (повідомлення-рішення), як безспірний доказ скоєння відповідного адміністративного правопорушення та визнання вини посадовими особами, які не оскаржили його в установленому Законом порядку та строки.
Орім того, до протоколів про адміністративні правопорушення посадовими особами Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (м. Дніпро) Державної податкової служби України не долучено жодних документів на підтвердження того, що ОСОБА_1 являється головним бухгалтером ТОВ «ТРАШ», що не дозволяє однозначно ідентифікувати особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд перевіряє правильність складення протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Частина 2 статті 251 КУпАП визначає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частина 2 статті 251 КУпАП визначає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини, серед іншого, (справа «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04; «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року), зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обов'язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
У рішенні ЄСПЛ від 16 листопада 2023 року по справі «Фігурка проти України» Європейський суд зазначив, що неупередженість (безсторонність), як правило, означає відсутність упередженості чи необ'єктивності, і що її наявність можна перевірити різними способами. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, де мають ураховуватися особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто наявність у судді будь-яких особистих упереджень або необ'єктивності в даній справі; а також відповідно до об'єктивного критерію, тобто шляхом з'ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад, забезпечували достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів в його неупередженості.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Тобто, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
З огляду на викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом матеріалами справи.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з наведеним, вважаю за необхідне провадження по справі щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 та ч. 1 ст. 163-4 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 23, 24, 30, 163-1, 163-4, 283, 284 КУпАП, суддя, -
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя М. Сазонова