Справа № 755/21305/25
1-кп/755/1845/25
"13" листопада 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025010000000015 від 14.04.2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Лисичанськ, Луганської області, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У невстановлений час та місці у ОСОБА_3 , який знав про введення окремих обмежень, пов'язаних із режимом в'їзду та виїзду за межі території України під час дії Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, виник протиправний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_3 , з корисливих мотивів, користуючись попередньо зареєстрованим акаунтом у мобільному додатку «Telegram» під іменем « ОСОБА_6 » з нікнеймом « ОСОБА_7 » у телеграм каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розміщений за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 », о 10 годині 45 хвилин 14.04.2025 року опублікував оголошення з пропозицією організувати переправлення всіх охочих через державний кордон України.
Дізнавшись про вказане повідомлення, ОСОБА_8 в квітні 2025 року звернувся до ОСОБА_3 із проханням про допомогу у виїзді ним за кордон. Під час спілкування з ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , не маючи реальних підстав та можливостей забезпечити ОСОБА_8 перетин державного кордону України, продовжуючи реалізацію свого протиправного наміру, пояснив, що загальна вартість послуг із переправлення через державний кордон буде коштувати 9000 доларів США. При цьому, йому, як організатору, ОСОБА_8 має заплатити 1500 доларів США. Надалі, упродовж двох тижнів з ОСОБА_8 нібито має зв'язатись знайомий ОСОБА_3 , який в подальшому забезпечить безперешкодний проїзд із м. Києва до м. Ужгорода. За такі послуги ОСОБА_8 має передати цій особі 4500 доларів США. Після прибуття до м. Ужгород, згідно з інформацією ОСОБА_3 , інші нібито задіяні особи вивезуть ОСОБА_8 на автомобілі через державний кордон України до найближчого населеного пункту в Угорщині та за ці послуги він має віддати їм решту обумовленої суми - 3000 доларів США.
23 травня 2025 року о 16 годині 12 хвилин, перебуваючи по АДРЕСА_3, діючи під контролем правоохоронних органів, ОСОБА_8 , у ході зустрічі з ОСОБА_3 , передав йому 1500 доларів США, що станом на момент вчинення кримінального правопорушення становить 62249,85 гривень, згідно офіційного курсу встановленого Національним Банком України станом на 23 травня 2025 року, як оплату за перший етап надання послуг з переправлення через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, після чого, отримавши грошові кошти, ОСОБА_3 , діючи шляхом обману, достовірно знаючи, що не володіє можливістю виконати обіцянку, завірив ОСОБА_8 , що найближчим часом з ним зв'яжеться його знайомий, проінструктує та забезпечить подальший проїзд до м. Ужгорода та далі за межі території України, однак в подальшому вказаної домовленості не дотримався.
15 липня 2025 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 було вилучено 200 доларів США, які він отримав від ОСОБА_8 .
Допитаний в судовому засіданні, ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав в повному обсязі, щиро розкаявся та показав, що дійсно, користуючись попередньо зареєстрованим акаунтом у мобільному додатку «Telegram» під іменем « ОСОБА_6 » з нікнеймом « ОСОБА_7 » у телеграм каналі «ІНФОРМАЦІЯ_2», о 10 годині 45 хвилин 14.04.2025 року він опублікував оголошення з пропозицією організувати переправлення всіх охочих через державний кордон України з метою заробити, оскільки перебував у скрутному матеріальному становищі. Вказаним оголошенням зацікавився ОСОБА_8 , який приблизно в квітні 2025 року звернувся до нього з проханням про допомогу у виїзді ним за кордон, під час спілкування з яким він, не маючи реальних підстав та можливостей забезпечити ОСОБА_8 перетин державного кордону України, повідомив, що той має заплатити йому 1500 доларів США, після чого з ОСОБА_8 нібито має зв'язатись інший чоловік, який в подальшому забезпечить безперешкодний проїзд із м. Києва до м. Ужгорода, якому ОСОБА_8 має передати 4500 доларів США, після чого вже інші особи вивезуть ОСОБА_8 на автомобілі через державний кордон України до найближчого населеного пункту в Угорщині, за що він має віддати їм 3000 доларів США. У подальшому, 23 травня 2025 року о 16 годині 12 хвилин, перебуваючи по АДРЕСА_3, він зустрівся з ОСОБА_8 , який передав йому 1500 доларів США, після чого, отримавши грошові кошти, він, достовірно знаючи, що не володіє можливістю виконати обіцянку, завірив ОСОБА_8 , що найближчим часом з ним зв'яжеться його знайомий, проінструктує та забезпечить подальший проїзд до м. Ужгорода та далі за межі території України, після чого 15 липня 2025 року за місцем його проживання проведено обшук, у ході якого вилучено 200 доларів США, які він отримав від ОСОБА_8 , крім того проведено обшук за місце проживання його матері, де вилучено 300 доларів США, які він також отримав від ОСОБА_8 .
Таким чином, показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювались.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у заволодінні чужим майном, шляхом обману (шахрайстві), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до кримінального проступку, особу обвинуваченого, який офіційно не працює, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також суд враховує його вік і стан здоров'я.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а тому суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України у виді громадський робіт. Саме таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Також необхідно вирішити питання, що стосується майна, на яке накладено арешт. У порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.
Що стосується долі грошових коштів, одержаних ОСОБА_3 внаслідок вчинення кримінального правопорушення, то суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому:
1) гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю);
2) гроші, цінності та інше майно, які призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфіскуються;
3) майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується;
4) майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання;
5) гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;
6) гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються;
6-1) майно (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його пов'язаної особи конфіскується, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно.
Якщо суд визнає відсутність законних підстав набуття прав на частину майна, то конфіскується ця частина майна засудженого, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість. У разі неможливості конфіскації майна, законність підстав набуття прав на яке не було підтверджено, на засудженого покладається обов'язок сплатити вартість такого майна;
7) документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Отже, враховуючи те, що речові докази, а саме грошові кошти в сумі 200 доларів США та грошові кошти в сумі 300 доларів США, були одержані ОСОБА_3 внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за можливе конфіскувати вказані грошові кошти у дохід держави.
Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт.
Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року та ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року, скасувати.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:
- мобільний телефон марки «Samsung» з ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім-карткою оператора ПрАТ «Водафон Україна» з номером НОМЕР_3 , сім-карткою оператора ТОВ «лайфселл» з номером НОМЕР_4 ; записник (блокнот) коричневого кольору з написом на обкладинці «2011»; планшет «Xiaomi», повернути власнику ОСОБА_3 ;
- мобільний телефон марки «Samsung» з ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 з сім-карткою оператора ПрАТ «Водафон Україна» з номером НОМЕР_7 , залишити власнику ОСОБА_9 ;
- тримач для сім картки з номером НОМЕР_8 , тримач для сім картки НОМЕР_9 , мобільний телефон «IPhone» ІМЕІ 1: НОМЕР_10 , ІМЕІ 2: НОМЕР_11 , предмет, схожий на штик-ніж з чохлом, упаковкe від сім картки з номером НОМЕР_12 , упаковку від сім картки з написом барвником синього кольору: « НОМЕР_13 », мобільний телефон «IPhone 16 Pro Max», ІМЕI1: НОМЕР_14 , ІМЕІ2: НОМЕР_15 , залишити власнику ОСОБА_10 .
На підставі п. 6 ч. 9 ст. 100 КПК України, грошові кошти в сумі 200 доларів США та грошові кошти в сумі 300 доларів США, конфіскувати в дохід держави.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасникам кримінального провадження роз'яснюється право звернутися із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, учасниками в якому вони були.
Суддя: