Справа №:755/16363/25
Провадження №: 1-кс/755/4085/25
м. Київ "10" листопада 2025 р.
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
слідчого судді при секретарі судових засідань ОСОБА_1 ОСОБА_2
розглянувши клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025100040002830 про обрання запобіжного заходу у виді застави відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Сімферополь, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого на утриманні дитину малолітню з інвалідністю, офіційно не працюючого, -
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 ч. 1 ст. 366 КК України,-
за участю учасників кримінального провадження: прокурора захисників підозрюваного ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_4
старший слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва - ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді із зазначеним клопотанням.
Як зазначено слідчим у клопотання, що 29.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , вчинив кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та проти власності .Так, встановлено, що ОСОБА_4 , будучи фізичною особою-підприємцем, є службовою особою, оскільки він є керівником трудового колективу найманих робітників, які на підставі укладеного з ним трудового договору сприяють йому у здійсненні підприємницької діяльності.
Згідно з ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов?язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Згідно Пленуму Верховного суду від 26 квітня 2002 року, організаційно-розпорядчі обов?язки - це обов?язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств: інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних, чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри,виконроби, бригадири тощо). Таким чином, ОСОБА_4 , будучи фізичною особою-підприємцем, у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 18 КК України, був службовою особою, оскільки постійно обіймав посаду, пов?язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.
Так, в невстановлений органом досудового розслідування час та дату, однак не пізніше 26 квітня 2024 року у ОСОБА_4 будучи службовою особою, виник злочинний умисел на видачу завідомо неправдивих офіційних документів з метою заволодіння чужим майном - коштами місцевого бюджету, а саме видачу паспорту якості фарби водно-дисперсійної фасадної ТМ «Supra» №09-3 від 05.03.2024 (далі - паспорт),який фактично не відповідає дійсності. Так, у паспорті якості фарби водно-дисперсійної фасадної ТМ «Supra» №09-3 від 05.03.2024 зазначений «підпис» та посада начальника лабораторії ПрАТ «Коростенський завод «Янтар» ОСОБА_8 , яка станом на 05.03.2024 є померлою особою (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
В подальшому, продовжуючи свою злочинну діяльність, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на видачу завідомо неправдивих офіційних документів з метою заволодіння чужим майном - коштами місцевого бюджету, ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, завантажив на майданчик «Прозорро» заздалегідь підроблений паспорт якості фарби водно-дисперсійної фасадної ТМ «Supra» №09-3 від 05.03.2024 для участі у проведенні державної закупівлі UA-2024-04-10-009617-а, видавши, ти самим завідомо неправдивий офіційний документ.
На підставі даного завідомо неправдивого офіційного документа - паспорта, ОСОБА_4 прийняв участь у державній закупівлі UA-2024-04-10-009617-а, що дало змогу йому перемогти, за результатами якої, 26.06.2024 між управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації як покупцем та ФОП ОСОБА_4 як постачальником укладено договір про закупівлю №115, предметом якого була поставки фарби у кількості 1060 штук загальною вартістю 1 408740,00 грн. без ПДВ.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити. Зауважив, що існують ризики що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, можливість незаконно впливати на свідків, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник ОСОБА_6 , заперечував проти задоволення клопотання. Просив долучити до матеріалів справи свідоцтва про народження дітей, які є на утриманні у підозрюваного. Зазначив, що підозра є необґрунтованою, та не підтверджується належними та допустимими доказами та жодним чином не вказує на наявність у діях ОСОБА_4 , об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191, та ч.1 ст. 366 КК України. Крім того, зазначив що жоден ризик не обґрунтований оскільки стороною обвинувачення не надано суду належних та допустимих доказів, які б доводили існування ризиків визначених ст. 177 КПК України, а зазначені ризики базуються на припущеннях. До того ж, Просив не обирати запобіжний захід у виді застави.
Захисник ОСОБА_7 , заперечувала проти задоволення клопотання. Зазначила, що відповідно до підозри ОСОБА_4 інкримінуються заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Тобто кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 366 та ч. 4 ст. 191 КК України, вчинене спеціальним суб?єктом, а саме службовою особою. Відповідно до ч. 3 ст. 18 та п. 1 примітки до ст. 364 КК службовими особами є, серед іншого, особи, які на підприємствах, в установах чи організаціях постійно, чи тимчасово обіймають посади, пов?язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженнями. Практикою Верховного Суду, відображеною, в постанові від 05 жовтня 2021 року (справа №686/17787/16-к), підприємець може бути визнаний службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі функції, коли він є керівником трудового колективу тих найманих робітників, які на підставі укладеного з ним трудового договору сприяють йому у здійсненні підприємницької діяльності. Як зазначено, у підозрі що ОСОБА_4 є службовою особою, оскільки він є керівником колективу найманих робітників, які на підставі укладеного з ним трудового договору сприяють йому у здійснення підприємницької діяльності. Разом з тим, у ФОП ОСОБА_4 протягом 2024 року відсутні наймані працівника, що підтверджується довідкою ФОП ОСОБА_4 про відсутність найманих працівників протягом 2024року та податковою декларацією платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2024 рік (позиція 9 розділу І Загальні показники підприємницької діяльності). Зважаючи на викладене, ФОП ОСОБА_4 не може бути службовою особою у розумінні положень Кримінального кодексу України, оскільки протягом 2024 року не мав найманих працівників. За таких обставин, у разі відсутності спеціального суб'єкта віжсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 366, та ч.1 ст. 191 КК України. З наведених підстав просила відмовити у задоволенні клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав своїх захисників та просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування застави.
Слідчий суддя, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов такого висновку.
Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя враховує вимоги ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, що у даному випадку стороною обвинувачення дотримано, оскільки наявні, на цей час докази у провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного з цим злочином, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання істинних завдань КПК України визначених ст. 2.
Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Так зазначений стороною обвинувачення ризик передбачений п.1 ч.1ст.177 КПК України, «можливість підозрюваного перебуваючи на волі переховуватись від слідства і суду» сторона обвинувачення обґрунтовує лише тяжкістю інкриміновано ОСОБА_4 кримінального правопорушення, жодних конкретних доказів існування даного ризику слідчий та прокурор до суду не надали. Ризик передбачений п.2 ч.1ст.177 КПК України «знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення також недоведений, оскільки на даний час вся необхідна документація для встановлення істини у справ перебуває у слідства, а саме всі документи для проведення публічних закупівель Управлінням освіти Дніпровської РДА зберігаються на сайті «Прозоро», а тому змінити знищити підозрюваний не може. Крім того, 29.10. 2025 року за місцем проживання у ОСОБА_4 було проведено обшук та вилучені телефон, комп'ютер та два флеш носія, що теж спростовує даний ризик. Також, зазначений ризик п.3 ч.1 ст.177 КПК України незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; Існування даного ризику стороною обвинувачення не обґрунтовано, оскільки суду не було надано будь-яких підтверджень про можливість впливу на свідків, слідчий вказує на, що ОСОБА_4 може це зробити, перебуваючи на волі, разом з тим запобіжний захід застава не передбачає обмеження волі підозрюваного.
Таким чином, лише припущення сторони обвинувачення об'єктивно не можуть бути визнані належним підґрунтям для висновку щодо доведеності існування вказаних ризиків.
Разом з тим, слідчий суддя надавши оцінку доводам сторін кримінального провадження та доданим до клопотання матеріалам кримінального провадження, а також долученими стороною захисту, взявши до уваги обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, стан здоров'я підозрюваного, психологічний стан, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, репутацію, майновий стан, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді застави з покладанням на останнього наступних, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, обов'язків задоволенню не підлягає, оскільки слідчим не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків які перешкоджають встановленню істини у справі на даний час.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 182-183, 176-178, 186, 193-196, 206, 208, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
ухвалив:
У задоволенні клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025100040002830 про обрання запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: