Номер провадження 1-кп/754/938/25
Справа № 367/2048/25
Іменем України
20 листопада 2025 року
м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції кримінальне провадження №22024000000000682 від 30.07.2024 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України,
за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_6 ,
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_7 ,
В провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №22024000000000682 від 30.07.2024 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді перебування у Дніпровській філії «СЗНПД» ДУ «ІСП МОЗ України» за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 84, в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, оскільки існують ризики неналежного поводження обвинуваченого, а саме: може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , а також обвинувачений не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Розглянувши клопотання та вислухавши думки учасників, колегія суддів приходить до таких висновків.
Положеннями ч.2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
За ч.1 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження запобіжного заходу, зокрема, у вигляді поміщення особи до психіатричного закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження запобіжного заходу має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для подальшого поміщення перебування особи у психіатричному закладі з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, та доцільність продовження строку вказаного запобіжного заходу має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Поміщення особи у психіатричний заклад з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Наявність підстав для залишення обвинуваченого у межах психіатричного закладу слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей, за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 508 КПК України до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, може бути застосований судом запобіжний захід у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.
Нормою ч.2 ст. 508 КПК України визначено, що передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби. Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
Так, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікуються як особливо тяжкий, і за який передбачено максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі.
У ч.1 ст. 178 КПК наведено перелік обставин, які суд має оцінити в сукупності при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.
Встановлено, що до обвинуваченого ОСОБА_5 судом застосовано запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, та він перебуває у медичному закладі, - Дніпровська філія «СЗНПД» ДУ «ІСП МОЗ України», строк його поміщення (тримання) до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, яке є місцем несвободи, закінчується 23.11.2025 року, однак передбачені ст. 177 КПК України ризики і обставини, які враховувались судом при обранні ОСОБА_5 цього запобіжного заходу не змінились, тому що існує висока ймовірність ухилення обвинуваченого від суду з огляду на обвинувачення у скоєнні особливо тяжкого суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Так, ризик можливого переховування від суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 в разі зміни обраного запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, матиме реальну можливість переховуватися від суду, змінити місце проживання. Ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , опинившись на волі, матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків, шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу, з метою зміни раніше наданих ними показань на його користь чи відмови від надання показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності, в тому числі вказаний ризик продовжує існувати, враховуючи стадію, на якій перебуває судовий розгляд, оскільки свідки ще судом не допитувались. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином полягає у можливості обвинуваченого зловживати процесуальними правами, що може виражатись у неявці за викликами до суду з метою затягування судового розгляду, а також невиконанні інших процесуальних обов'язків. Ризик вчинити інше суспільно-небезпечне діяння чи продовжити суспільно-небезпечне діяння, у якому обвинувачується, також є цілком ймовірним, з огляду на особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який у період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь, згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 55 від 14.01.2025, страждає на тяжкий хронічний психічний розлад - Шизофренію, параноїдну форму, неповну ремісію (МКХ-10: К 20,04). На період інкримінованого кримінального правопорушення (з кінця травня 2024 р. на початок вересня 2024 р.) ОСОБА_5 через вказаний психічний розлад та його наслідки у вигляді дефектних змін особистості «не міг повного мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними»; на теперішній час ОСОБА_5 внаслідок свого психічного стану «не здатен повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними». Експертизою також встановлено, що ОСОБА_5 «потребує застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру».
ОСОБА_5 перебуває під диспансерним наглядом в КНП ХОР «ОПНД №3» та потребує постійного кваліфікованого лікування, у тому числі, прийняття сильнодіючих лікарських препаратів; обов'язкового щомісячного коригування психіатричних препаратів з огляду на зміну стану (у моменти загострення психотичного розладу).
Колегія суддів також враховує, що у обвинуваченого відсутні вагомі соціальні особистісні чинники стримуючого характеру такі як постійне місце роботи, власна сім'я, що в своїй сукупності перешкоджає суду зробити безспірний висновок про гарантоване ним виконання процесуальних обов'язків у разі перебування на волі.
Крім того, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, дані, що характеризують особу ОСОБА_5 , суд вважає, що ризики та обставини на підставі яких було застосовано запобіжний захід вперше на даний момент не минули. Строк застосування запобіжного заходу встановленого судом на попередній стадії закінчується, завершити судовий розгляд у цей строк неможливо. За наведених обставин з огляду на наявність у ОСОБА_5 психічних та поведінкових розладів колегія суддів вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, ч. 2 ст. 376, 508 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у виді перебування у Дніпровській філії «СЗНПД» ДУ «ІСП МОЗ України» за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 84, в умовах, що виключають його небезпечну поведінку - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк перебування у Дніпровській філії «СЗНПД» ДУ «ІСП МОЗ України» за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 84, в умовах, що виключають його небезпечну поведінку строком на 60 (шістдесят) діб, до 18 січня 2026 року, включно.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому.
Повний текст ухвали оголошено 21 листопада 2025 року о 09 годині 00 хвилин.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3