Номер провадження 2-з/754/135/25
Справа № 754/11270/25
Іменем України
20 листопада 2025 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Панченко О.М., розглянувши заяву подану відповідачем ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна приватною власністю, -
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання майна приватною власністю.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025 року справу передано судді Панченко О.М.
Ухвалою суду від 15.07.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 09.10.2025, що занесена до протоколу судових засідання закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
19.11.2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову в якій просить застосувати заходи забезпечення позову, а саме: - накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , а саме: на квартиру за адресою: АДРЕСА_1
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2019 у справі № 752/20385/18 (провадження № 61-5600св19) викладено правову позицію, відповідно до якої, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Як вбачається з поданої заяви і матеріалів, предметом спору є визнання майна приватною власністю.
Основні мотиви заявника щодо забезпечення позову є те, що Позивач може без його згоди відчужити спірну квартиру на користь третіх осіб, бути закладена в банк, що у разі невжиття заходів забезпечення заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки заявником обґрунтовано необхідність застосування вибраного виду забезпечення позову та обґрунтовано співмірність виду забезпечення позову.
Керуючись статтями 149-153, 259-260, 353-355 ЦПК України, суд, -
Заяву подану відповідачем ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна приватною власністю, - задовольнити.
Забезпечити позов у цивільній справі №754/11270/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна приватною власністю, шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали направити іншим учасникам справи для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя О.М. Панченко