Номер провадження 2-п/754/135/25
Справа № 754/2787/25
Іменем України
19 листопада 2025 року м.Київ
Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого-судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
за участю заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Деснянським районним судом м. Києва 07 жовтня 2025 року ухвалено заочне рішення по справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позов задоволено.
До суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року.
В поданій заяві відповідач просить скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку, посилаючись на те, що про розгляд справи йому не було відомо, копію ухвали про відкриття провадження та судові повістки він не отримував, оскільки не проживає за місцем реєстрації, а тому не був належним чином повідомленим про розгляд справи в суді. Крім того, в обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення відповідач посилається на форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання ним фінансових зобов'язань за кредитним договором, а також на нарахування відсотків і штрафів, які є неспівмірними та порушують принципи розумності, добросовісності та справедливості, в зв'язку із чим відповідач просив застосувати ч.3 ст.551 ЦК України. Також, відповідач висловлює сумнів у правовірності вимог позивача, посилаючись на те, що він не отримував повідомлення про відступлення права вимоги (переуступку боргу), а також зазначив про те, що його місячний дохід становить 25 000,00 грн., а тому виконання рішення про стягнення 28 000,00 грн. призведе до непосильного фінансового навантаження та поставить його у скрутне становище. Відповідач стверджує,що не ухиляється від виконання зобов'язань, проте через об'єктивні обставини він не міг здійснити оплату раніше. Наразі він готовий обговорити реальне погашення тіла кредиту в розмірі 5700,00 грн., але не завищених штрафних санкцій.
Посилаючись на викладене, відповідач просив скасувати вказане судове рішення, призначити справу до розгляду в загальному порядку із викликом сторін, перевірити правомірність розрахунку заборгованості з урахуванням воєнного стану та обставин непереборної сили, а також зменшити розмір неустойки, штрафів і пені до спів мірного рівня відповідно до ст.551 ЦК України.
В судовому засіданні відповідач просив задовольнити заяву, скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином. В запереченнях (на відповідь на відзив) просить розглянути заяву у відсутність представника, заяву позивача залишити без задоволення.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача на підставі наявних матеріалів.
Заслухавши думку відповідача, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення та матеріали цивільної справи, суд дійшов до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Скасування заочного рішення суду можливе за наявності сукупності умов, однією з яких є поважність причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити. Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.
Лише з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Тобто, наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою, зокрема, залишити заяву без задоволення.
Враховуючи викладені відповідачем в заяві про перегляд заочного рішення обставини, суд не вбачає підстав для задоволення вимог заявника.
Так, дійсно, як вбачається з матеріалів справи, відповідач судом повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, проте поштові повідомлення йому не було вручено. Таким чином, відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин.
Разом з тим, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд приходить до висновку що в заяві відсутні посилання на будь-які докази, які мають істотне значення для справи, які не були досліджені судом при винесенні заочного рішення, оскільки обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є непогодження з винесеним рішенням по суті та його обґрунтуванням.
Так, відповідач вказує, що не погоджується із судовим рішенням в частині стягнення відсотків, пені, штрафних санкцій. При цьому, відповідач не заперечує, що обізнаний про наявність в нього боргових зобов'язань перед позивачем за кредитним зобов'язанням, а також визнає наявність боргу за тілом кредиту в розмірі 5700,00 грн., посилаючись на невиконання зобов'язань з обставин непереборної сили.
Щодо посилань відповідача на обставини непереборної сили, суд зазначає, що визначення обставин непереборної сили дається у Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 вказаного Закону, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
До надзвичайних можна зарахувати такі обставини, настання яких сторони не очікують за звичайного перебігу справ, і настання яких добросовісна та розумна сторона не могла очікувати та передбачити навіть, якби проявила достатньої міри обачливість. Невідворотними ж є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належної міри обачливості та застосування розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Тобто ключовою умовою є те, що форс-мажор робить неможливим виконання зобов'язання у принципі, незалежно від тих зусиль і матеріальних витрат, яких сторона зазнала чи могла зазнати, а не лише таким, що викликає складнощі або є економічно невигідним.
Суд зазначає, що форс-мажор (переклад з французької мови - вища сила) - це непередбачувані обставини, які не залежать від волі сторін договору, за яких неможливо виконати покладені на них зобов'язання.
Компетентними органами щодо засвідчення обставин непереборної сили законодавством визначено Торгово-промислову палату України та 25 регіональних торгово-промислових палат: 24 обласних та міста Києва (ТПП).
Згідно із ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та п. 3.1 Регламенту, засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі також - Регламент ТПП) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Згідно із п.3.3. Регламенту ТПП, сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.11. Регламенту ТПП).
Суд зазначає, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки, насамперед, для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права.
Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 «Непереборна сила (форс-мажор)» вказано, що сторона, яка не виконала зобов'язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов'язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення.
У Принципах європейського договірного права (ст. 8.108 (3), присвячена питанням форс-мажору) указано, що сторона, яка не виконує зобов'язання, має впевнитися в тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання інша сторона отримала впродовж розумного строку після того, як сторона, яка не виконує, дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.
Згідно ст. 79 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.80, яка набула чинності для України з 01.02.91, визначено, що сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого зі своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було зумовлене перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати взяття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків. Сторона, яка не виконує свого зобов'язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність виконання. Якщо інша сторона не отримала повідомлення протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо стороні, яка не виконує свого зобов'язання, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.
Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх зобов'язань.
Згідно з положеннями ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільнена від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Загальновідомим є факт збройної (військової) агресії РФ проти України.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжено, та який діє до цих пір.
Виходячи з викладених норм, відповідач зобов'язаний був повідомити позивача про неможливість виконання ним своїх зобов'язань за договором у зв'язку із наявністю форс-мажорних обставин.
Однак, будь-яких доказів такого повідомлення позивача, відповідач не надає.
28.02.2022 року Торгово-промислова палата України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов'язання для всіх без виключення суб'єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, що обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов'язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов'язань.
Тобто, головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Щоб засвідчити форс-мажорні обставини, стороні необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв'язок між зобов'язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов'язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).
У матеріалах справи відсутній сертифікат (довідка), виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов'язань за вказаним договором.
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності та відмови у задоволенні позову у повному обсязі, покликаючись на введення воєнного стану в Україні та введення спеціального режиму перебування в окремих районах міста, відповідач стверджує, що ці обставини (форс-мажорні) зумовили неможливість виконання умов договору.
Разом з тим, одне лише передбачене законом віднесення воєнного стану до форс-мажорних обставин, не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання взятих зобов'язань.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Судом також відхиляються і посилання відповідача в обґрунтування заяви на не співмірність нарахування відсотків, пені, штрафів, неустойки із посиланням на ч.3 ст.551 ЦК України, оскільки вимог про стягнення з відповідача пені, штрафів, неустойки позивачем не заявлялось, а докази щодо неспівмірності нарахування відсотків відповідачем також не надано. Щодо посилань відповідача не неповідомлення його про відступлення права вимоги, то це також підстав для перегляду заочного рішення суду не дає.
Що ж стосується обґрунтування заяви соціальними обставинами, а саме недостатністю заробітку для повного погашення боргу, то це також не може бути враховано судом як підставу для перегляду рішення суду, але може враховуватись судом при вирішенні питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду відповідно до ст.435 ЦПК України за наявності відповідних підстав та доказів.
Таким чином, оскільки викладені в заяві обставини не свідчать про наявність саме доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, і таких доказів не здобуто під час судового розгляду, то підстави для перегляду заочного рішення суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.287, 288 ЦПК України, суд,-
Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 19 листопада 2025 року.
Суддя: