Номер провадження 2-а/754/562/25
Справа №754/13400/25
Іменем України
18 листопада 2025 року м.Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В. В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.08.2025 Постановою інспектора 2 взводу 5 роти 2 батальйону Відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області, лейтенантом поліції Сацюк Л. В., на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Вважає, що Постанова, ухвалена незаконно і необґрунтовано та підлягає скасуванню. У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що дії інспектора неправомірні, так як він не порушував Правил дорожнього руху України, просить суд визнати дії інспектора протиправними та скасувати постанову серії ЕНА № 5410874 від 06.08.2025.
20.08.2025 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
22.08.2025 до суду від Головного управління національної поліції у Волинській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що УПП у Волинській області є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції та не підпорядковується ГУНП у Волинській області. А тому позовні вимоги не можуть пред'являтись до ГУНП у Волинській області, оскільки відсутні правовідносини з позивачем та ГУНП, та не могли жодним чином впливати на права чи обов'язки позивача.
11.09.2025 клопотання ОСОБА_1 про заміну неналежного відповідача, задоволено. Замінено первісного відповідача Головне управління національної поліції у Волинській області на належного відповідача - Департамент патрульної поліції.
22.09.2025 до суду від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що 06.08.2025 інспектором 2 взводу 5 роти 2 батальйону відділу організації несення служби в місті Ковель управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Сацюк Л. В., під час несення служби на дорожній станції патрульної поліції Вишнів, за адресою: автомобільна дорога М-07 Київ-Ковель-Ягодин 488км, було виявлено факт порушення ПДР України, а саме: о 13:57, водій, як пізніше було встановлено, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «BMW X1», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, при зміні напрямку руху, а саме при повороті праворуч, чим порушив пункт 9.2 б ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП. Установивши факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме порушення користування попереджувальними сигналами при зміні напрямку руху, за що передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП, поліцейською було прийнято рішення про розгляд адміністративної справи щодо позивача. Зауважують, що позивач не оспорює того факту, що на відеозаписі зафіксований саме його транспортний засіб, а також що до обставин, наведених у оскаржуваній постанові причетний саме він і саме позивач керує автомобілем «BMW X1», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на відеозаписі на якому зафіксоване правопорушення. Отже, справа про адміністративне правопорушення розглянута в строк, стягнення накладено в межах санкції статті передбаченої КУпАП під час виконання службових обов'язків з дотриманням процедури розгляду справи, а тому є підстави щодо залишення постанови серії ЕНА № 5410874 від 06.08.2025 без змін, а позовну заяву без задоволення.
Станом на 18.11.2025 закінчились строки для подання додаткових документів/доказів, а відтак, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 242 КАС України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд установив такі факти та їх правовідносини.
06.08.2025 Постановою про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 5410874, складеного інспектором 2 взводу 5 роти 2 батальйону відділу організації несення служби в місті Ковель управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Сацюк Л. В., на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до постанови Серії ЕНА № 5410874 від 06.08.2025, зазначено, що 06.08.2025 о 13год 57хв, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «BMW X1», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, при зміні напрямку руху, а саме при повороті праворуч, чим порушив пункт 9.2 б ПДР України, відповідальність передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Стаття 19 Конституції України, передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Згідно із п. 9.2 б ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Як убачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови Серії ЕНА № 5410874 від 06.08.2025 стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «BMW X1», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, при зміні напрямку руху, а саме при повороті праворуч.
Однак як убачається з відеозапису із встановленої камери на дорожній станції патрульної поліції Вишнів, яка була надана стороною відповідача до суду, ОСОБА_1 , під час керування транспортним засобом «BMW X1», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху, було подано сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, що зафіксовано на відео.
Таким чином, інформація, яка відображена в постанові Серії ЕНА № 5410874 від 06.08.2025, не відповідає дійсності. Оскільки як установлено судом, позивачем ОСОБА_1 , не було порушено пункту 9.2 б ПДР України (неподання сигналу світловими покажчиками повороту відповідного напрямку), а тому він не може бути суб'єктом притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, яке не скоював.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
При прийнятті постанови інспектором поліції повинно бути з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, але встановлені при дослідженні справи обставини свідчать про неналежне з'ясування всіх обставин працівником поліції, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.
Також, працівники Національної поліції повинні не забувати, що їх завданням є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію»), а ні виконувати лише тільки функцію карального органу, необхідно працювати на довіру громадян України.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної Постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Із частини 1 статті 75 КАС України, вбачається, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має гуртуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Так, при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 , в матеріалах справи такі підтвердження також відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та вважає, що відповідачем не надано достатніх доказів які вказували б на вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинення порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є підставними та обґрунтованими, а в матеріалах справи відсутня належна доказова база, яка б об'єктивно підтверджувала факт порушення позивачем ч. 2 ст. 122 КУпАП, тому позовна заява підлягає до задоволення, а постанова від 06.08.2025 скасуванню, з закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 (справа №543/775/17) виснувала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на положення статей 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог позивача, на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору, а саме 605,60грн.
Керуючись Конституцією України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху України, статтями 7-9, 121, 245, 251, 265-2, 280 КУпАП, статтями 5, 9, 76, 77, 90, 229, 241-246, 262, 293, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 5410874 від 06.08.2025 про адміністративне правопорушення по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00грн.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України: адреса місцезнаходження: місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2025.
Суддя В. В. Бабко