Номер провадження 2/754/8479/25
Справа № 754/13540/25
Іменем України
17 листопада 2025 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В. В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та визнання запитань відповідача такими, що не стосуються суті спору, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального концерну "Центр комунального сервісу" про зобов"язання зняти нарахування за житлово-комунальні послуги, надати окремі рахунки та визнати дії відповідача неправомірними,
Позивачка звернулася до суду з позовом про зобов"язання зняти нарахування за житлово-комунальні послуги, надати окремі рахунки та визнати дії відповідача неправомірними.
02.09.2025 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва. відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
10.11.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява по суті справи та клопотання про зобов'язання вчинити дії.
Свою заяву позивачка обґрунтовує тим, що 21.10.2025 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, її було зобов'язано надати письмові відповіді на запитання, поставлені відповідачем на підставі ст. 93 ЦПК України. Виконуючи вимогу суду, вона надала відповіді на всі запитання, які стосуються суті справи, незважаючи на те, що кількість запитань перевищила передбачений ст. 93 ЦПК України ліміт. Також позивачка зазначає, що 7.11.2025, до суду надійшли письмові пояснення відповідача на її заяву про виконання ухвали суду. Ці пояснення містять надмірні посилання на законодавство, мають характер суб'єктивних оцінок і припущень, а також не стосуються предмета спору - фактичних обставин, пов'язаних із відсутністю проживання та обґрунтованістю нарахувань. Зазначає, що 15 серпня 2024 нею було подано до Комунального концерну "Центр комунального сервісу" три заяви встановленого зразка щодо відсутності проживання та прохання провести перерахунок.
Просить, зобов'язати Комунальний концерн "Центр комунального сервісу" надати суду та учасникам справи інформацію, якими датами було повідомлено надавачів послуг про відсутність мешканців за вказаною адресою та про намір мешканців провести взаєморозрахунки з надавачами послуг. Визнати запитання відповідача такими, що не стосуються суті спору, факту відсутності проживання та намірів мешканців здійснити взаєморозрахунки з надавачами послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви, відповідно до ч. 3 ст. 116 ЦПК України.
Вимоги, що ставляться до форми та змісту заяви про забезпечення доказів, визначені положеннями ст. 117 ЦПК України.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів зазначається в тому числі обставини, для доказування яких вони необхідні та обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.
Інститут забезпечення доказів передбачає вжиття судом невідкладних заходів фіксації до закріплення у визначеному процесуальним законом порядку фактичних даних, з метою використання їх як доказів при розгляді цивільної справи. Підставою таких заходів ЦПК України визначає неможливість надання такого доказу стороною або вірогідність його втрати.
Тобто, забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення або потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Частини 1 та 4 статті 83 ЦПК України передбачають, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Однак матеріли клопотання від 10.11.2025 не містять доказів неможливості самостійного отримання позивачкою від Комунального концерну "Центр комунального сервісу" документів з відомостями про те, якими датами було повідомлено надавачів послуг про відсутність мешканців за вказаною адресою та про намір мешканців провести взаєморозрахунки з надавачами послуг.
Таким чином, аналізуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання позивачки про витребування від Комунального концерну "Центр комунального сервісу" доказів, слід відмовити, оскільки позивачкою не надано до суду доказів на підтвердження здійснення всіх залежних від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Що стосується клопотання позивачки, про визнання запитання відповідача такими, що не стосуються суті спору, факту відсутності проживання та намірів мешканців здійснити взаєморозрахунки з надавачами послуг, суд дійшов до такого.
21.10.2025 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва, клопотання Комунального концерну "Центр комунального сервісу" про зобов'язання позивача надати відповідь на поставленні питання в порядку ст. 93 ЦПК України, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального концерну "Центр комунального сервісу" про зобов"язання зняти нарахування за житлово-комунальні послуги, надати окремі рахунки та визнати дії відповідача неправомірними, задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 письмово надати відповідь на 9 (дев'ять) запитань поставлених відповідачем.
27.10.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшли заяви про виконання ухвали суду. Однак, як убачається зі змісту заяв, позивачкою не надані відповіді на запитання відповідача, посилаючись на те, що відповідачем поставлено більше 10 запитань.
Згідно із ч. 1 - 3 ст. 93 ЦПК України, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи фізичною особою у формі заяви свідка не пізніш як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - до першого судового засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.
Аналізуючи норми закону, дослідивши матеріали справи, клопотання, суд установив, що Комунальним концерном "Центр комунального сервісу" було поставлено 9 (дев'ять) запитань про обставини, які безпосередньо стосуються розгляду справи. Однак відповідачкою, без поважних причин, ухвала суду виконана не була.
Указані обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_1 не керується завданням цивільного судочинства, не зацікавлена у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді справи, що може бути розцінено судом як зловживання.
Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зловживання правом це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що, на переконання судової колегії, і мало місце у даній справі - відповідач, визнаючи в актах приймання-передачі та гарантійному листі факт виконання позивачем умов Договору щодо укладення договорів страхування та підтверджуючи надходження сум страхових платежів і зазначаючи суми комісійної винагороди позивачу, гарантуючи їх виплату, у судових засіданнях зайняв протилежну позицію та став стверджувати про відсутність доказів того, що саме за участі позивача укладено низку договорів страхування.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17.
Таким чином суд відмовляє позивачці в задоволенні клопотання про визнання запитання відповідача такими, що не стосуються суті спору, факту відсутності проживання та намірів мешканців здійснити взаєморозрахунки з надавачами послуг. Оскільки визначений ухвалою суду строк, для надання відповіді на питання сплив ще 28.10.2025, а відповідачкою так і не надано вичерпної письмової відповіді на поставлені 9 (дев'ять) запитань ухвалою суду від 21.10.2025.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02.09.2025 по справі було відкрито провадження, до суду сторонами було подано відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, письмові пояснення, суд дійшов висновку про необхідність закрити стадію подання доказів по справі та перейти на стадію ухвалення рішення суду по суті спору.
Керуючись ст. 84, 275 ЦПК України, суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та визнання запитань відповідача такими, що не стосуються суті спору, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального концерну "Центр комунального сервісу" про зобов"язання зняти нарахування за житлово-комунальні послуги, надати окремі рахунки та визнати дії відповідача неправомірними - відмовити.
Закрити стадію подання доказів/пояснень/документів по справі та перейти на стадію ухвалення рішення суду по суті спору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана 17.11.2025.
Суддя В. В. Бабко