ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12111/24
провадження № 8/753/15/25
"11" листопада 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Сирбул О. Ф.
за участю:
секретаря судового засідання: Парубець А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Жила Іллі Анатолійовича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в справі за позовом Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
У провадженні суду перебуває заява представника ОСОБА_1 - адвоката Жила Іллі Анатолійовича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в справі за позовом Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заява обгрунтована тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2024 у справі № 753/12111/24 задоволено позов Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Постановою Київського апеляційного суду від 17.12.2024 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2024 у справі № 753/12111/24 - залишено без змін. Задовольняючи позовні вимоги Банку у справі №753/12111/24, Дарницький районний суд м. Києва виходив з того, що позивачем (Банком) доведено позовні вимоги належними та допустимими доказами, долучено копію кредитного договору № 22032000199782, у якому сторони в письмовій формі досягли згоди щодо істотних умов кредитування, виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 , розрахунком заборгованості, з якого вбачається про часткове виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань. Залишаючи рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2024 у справі № 753/12111/24 без змін, Київський апеляційний суд у постанові від 17.12.2024 зазначив, що у провадженні суду першої інстанції (Голосіївського районного суду м. Києва) розглядається справа щодо визнання недійсними окремих пунктів Кредитного договору за позовом ОСОБА_1 , де він не позбавлений можливості ставити питання перерахунків, зокрема і в порядку виконання даного рішення, в разі визнання окремих пунктів договору недійсними. Визначальною є обставина, що у межах справи № 753/12111/24 не розглядалось питання про визнання недійсними певних пунктів Кредитного договору. Відповідно це питання судами не вирішувалось, обставини дійсності чи недійсності пунктів Кредитного договору не встановлювались. Висновок про задоволення позовних вимог Банку в межах справи № 753/12111/24 був зроблений судами в обставинах відсутності чинного судового рішення про визнання недійсними певних пунктів Кредитного договору, а також відсутності відповідної позовної вимоги у справі № 753/12111/24. Таким чином, ОСОБА_1 не був позбавлений права звернутись до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом про визнання недійсними окремих умов Кредитного договору, зокрема, в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та зобов'язання АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості по Кредитному договору та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по Кредитному договору. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 березня 2025 року у справі № 752/15770/24 частково задоволено позов ОСОБА_1 до АТ «Банк Кредит Дніпро» про захист прав споживачів шляхом визнання умов кредитного договору № 22032000199782 від 22.10.2019 недійсними, зобов'язання вчинити дії. Визнано недійсним п. 1.2 та розділ 4 Кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Зобов'язано АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості по Кредитному договору та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по Кредитному договору. Постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року апеляційну скаргу Банку на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27.03.2025 задоволено частково: рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними пункту 1.2 та розділу 4 Кредитного договору № 22032000199782 від 22.10.2019, якими встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту - скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині; рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Банку здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору № 22032000199782 від 22.10.2019 та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по кредитному договору - змінено, викладено мотиви в редакції постанови апеляційного суду; апеляційну скаргу Банку на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14.05.2025 залишено без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - залишено без змін. Висновок апеляційного суду, викладений у постанові від 26.06.2025 у справі № 752/15770/24, щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними пункту 1.2 та розділу 4 Кредитного договору було обґрунтовано судом тим, що зазначені умови Кредитного договору на переконання колегії суддів є нікчемними, відповідно не потребують визнання їх недійсними. З огляду на встановлені у постанові Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року по справі №752/15770/24 обставини щодо нікчемності пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту та враховуючи вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд дійшов висновку, що у цій справі підлягають застосуванню правові наслідки виконання нікчемного правочину шляхом зобов'язання АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору № 22032000199782 від 22 жовтня 2019 року, укладеному між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по кредитному договору № 22032000199782 від 22 жовтня 2019 року, що забезпечить захист інтересів позивача. Враховуючи, що рішенням суду по справі № 752/15770/24, яке набрало законної сили, встановлено, що умови пункту 1.2 та розділу 4 Кредитного договору №22032000199782 від 22.10.2019 є нікчемними, а АТ «Банк Кредит Дніпро» зобов'язаний здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору № 22032000199782 від 22.10.2019 року та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по кредитному договору, то законні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку грошових коштів в частині комісії за обслуговування кредиту - відсутні. Внаслідок зарахування на погашення основного боргу сплачених сум комісії у розмірі 115 320,00 грн борг ОСОБА_1 перед Банком є погашеним у повному обсязі та наявна переплата у сумі 3876,75 грн. Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Банк Кредит Дніпро» за кредитним договором № 22032000199782 від 22.10.2019, щодо стягнення якої Банк звернувся до Дарницького районного суду м. Києва, і яку стягнено рішенням суду від 25.07.2024 у справі № 753/12111/24, є сплаченою в повному обсязі. На підставі наведеного, заявник просить суд відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 429 ЦПК України скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2024 у справі №753/12111/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
11 вересня 2025 року ухвалою суду провадження у справі було відкрито, а справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
19 вересня 2025 року до суду через систему «Електорнний суд» Борейко Надія Олександрівна, яка діє в інтересах Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» подала заяву про зупинення провадження у даній цивільній справі.
06 жовтня 2025 року від представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Жила Іллі Анатолійовича надійшла заява про відкладення судового засідання.
07 жовтня 2025 року судове засідання було відкладено за клопотанням представника заявника.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року у задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» - Борейко Надії Олександрівни про зупинення провадження у цивільній справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Жила Іллі Анатолійовича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в справі за позовом Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було відмовлено.
11 листопада 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Жила Іллі Анатолійовича до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Вимоги заяви підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
11 листопада 2025 року від представника Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» - Гайдо Олени Валеріївни до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, просила суд відмовити у задоволенні заяви.
11 листопада 2025 року від представника Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» - Борейко Надії Олександрівни до суду надійшли письмові пояснення, за змістом яких остання вказує, що звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами є передчасним, а підстава звернення із вказаною заявою не є нововиявленою обставиною, а тому відсутні підстави для перегляду рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2024 року, яке набрало законної сили.
У судове засідання 11 листопада 2025 року учасники справи не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку з неявкою учасників справи.
Відтак, враховуючи положення ч. 1 ст. 223, ч. 2 ст. 429 ЦПК України, суд прийшов до переконання про можливе розглянути заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за відсутності учасників справи, що не з'явились в судове засідання.
Оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25.07.2024 у справі 753/12111/24 позов Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» заборгованість за кредитним договором № 22032000199782 від 22.10.2019 у розмірі 156 494,69 грн, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Так, даним рішенням встановлено, що 22 жовтня 2019 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 22032000199782, відповідно до якого позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договром, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановленому цим договором розмірах і строках та виконати зобов'язання за цим договором.
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору банк надає клієнту грошові кошти у розмірі 148 800,00 грн, строк кредитування 60 місяців, кінцева дата повернення 22.10.2024, цільове призначення на споживчі потреби, процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість становить 0,001% річних, процентна ставка за користування кредитом на прострочену заборгованість становить 56,0% річних.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору передбачено, що відповідач мав здійснювати платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та щомісячної комісії у вигляді щомісячних рівномірних платежів, які є обов'язковим платежем.
З підписанням договору № 22032000199782 сторони в письмовій формі досягли згоди щодо істотних умов кредитування поточного рахунку.
З наданої банком виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що кредит банком надавався шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок клієнта № НОМЕР_1 отже банк зобов'язання за договором № 2203200019978 від 22.10.2019 виконав відповідно до умов договору.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 2203200019978 від 22.10.2019, яка станом на 03.05.2024 складає 156 494,69 грн, з яких: 111 443, 25 грн - залишок простроченого кредиту, 2,24 грн - залишок прострочених відсотків, 45 049,20 грн - залишок прострочених комісій.
Постановою Київського апеляційного суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року, залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року залишено без змін.
Так, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду вказала, що доводи апеляційної скарги щодо недійсності окремих умов договору, апеляційним судом також відхиляються, оскільки недійсність окремих умов не робить недійсним кредитний договір вцілому, у провадженні суду першої інстанції розглядається така справа за позовом апелянта, де він не позбавлений можливості ставити питання перерахунків, зокрема і в порядку виконання даного рішення, в разі визнання окремих пунктів договору недійсними; доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27.03.2025 у справі 753/15770/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано недійсним п. 1.2. та розділ 4 Кредитного договору № 22032000199782 від 22.10.2019, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро», в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахункове-касове обслуговування), зобов'язано Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору № 22032000199782 від 22.10.2019, укладеному між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро», та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по кредитному договору №22032000199782 від 22.10.2019, стягнуто з Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на користь держави судові витрати у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп, відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного суду від 26.06.2025 апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» адвоката Борейко Надії Олександрівни на рішення суду задоволено частково, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 березня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору, якими встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту скасовано та ухвалено в нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 березня 2025 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору № 22032000199782 від 22 жовтня 2019 року, укладеному між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро», та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по кредитному договору № 22032000199782 від 22 жовтня 2019 року зміннено, виклавши мотиви в редакції цієї постанови.
Так, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду, зокрема, вказала, що з огляду на встановлені у справі обставини щодо нікчемності пункту 1.2 та розділ 4 кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту та враховуючи вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, у цій справі підлягають застосуванню правові наслідки виконання нікчемного правочину шляхом зобов'язання АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору № 22032000199782 від 22 жовтня 2019 року, укладеному між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по кредитному договору № 22032000199782 від 22 жовтня 2019 року, що забезпечить захист інтересів позивача. У справі № 753/12111/24 судами не розглядалося питання про визнання недійсними певних пунктів кредитного договору та відповідно це питання судами не вирішувалася, обставини дійсності чи недійсності пунктів кредитного договору не встановлювалися, а правова оцінка судами конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, не є обов'язковою для суду. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у цій справі наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанцій у частині визнання недійсним пункт 1.2 та розділ 4 кредитного договору, якою встановлено щомісячної комісії за обслуговування кредиту з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову та зміни оскаржуваного рішення в частині мотивів задоволення вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором на підставі статті 216 ЦК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Згідно з ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
При цьому відповідно до ч. 4 цієї статті Кодексу не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Згідно з п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» № 4 від 30 березня 2012 року, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, судам слід розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. При цьому судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів та звільнення від сплати).
Верховний Суд в своїй постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц вказав, що нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи).
При цьому згідно з ч. 5 ст. 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Європейський суд з прав людини у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) рішення від 19 лютого 2009 року вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).
Як вбачається з усталеної практики Європейського суду з прав людини, новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 3 вказаної вище постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року № 4, суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Також, у відповідності до п. 7 зазначеної постанови питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Отож, постановою Київського апеляційного суду від 26.06.2025 вказано на нікчемність положень пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) з огляду на частини першу та другу статті 11, частину п'яту статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про визнання недійсними умов пункту 1.2 та Розділу 4 кредитного договору. Визнання судом нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Як вбачається з рішення Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01, п. 27), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Відтак постанова Київського апеляційного суду від 26.06.2025 у справі 753/15770/24 в частині констатації нікчемності положень пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) в силу частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» сама по собі не є нововиявленою обставиною у розумінні ч. 1 ст. 423 ЦПК України, яка може бути підставою для перегляду такого рішення, оскільки булa ухваленa вже після завершення розгляду, а нікчемний правочин (чи окрема його умова) є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Відповідно до ч. 2 ст. 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Оскільки обставини, на які посилається заявник, як на підставу для перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами судового рішення не є нововиявленими обставинами у розумінні п.1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, зважаючи на відсутність однієї із обов'язкових ознак нововиявлених обставин, а саме того, що такі обставини є істотні для справи обставини та такими, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, то в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Жила Іллі Анатолійовича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в справі за позовом Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, потрібно відмовити.
Керуючись ст.ст. 81, 82, 223, 260, 261, 353-355, 423-429 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Жила Іллі Анатолійовича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в справі за позовом Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25.07.2024 у справі 753/12111/24 за позовом Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Позивач: Акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», ЄДРПОУ 14352406, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: