ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14778/25
провадження № 2/753/10195/25
19 листопада 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Шаповалової К.В.,
за участю секретаря судового засідання Давидюк В.О.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
у липні 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 24 листопада 2023 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики (у формі розписки), відповідно до якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 кошти у сумі 25 000,00 грн строком до 10 грудня 2023 року. Станом на день подачі позову до суду ОСОБА_2 кошти не повернув, а відтак позивач просить стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики у розмірі 25 000,00 грн, 3% річних від суми боргу -11 87,50 грн, інфляційну складову боргу - 5310,00 грн, що загалом складає 31 487, 50 грн.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 753/14778/25 між суддями від 14 липня 2025 року головуючим суддею обрано Шаповалову К.В.
13 серпня 2025 року до суду з електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.
Ухвалою суду від 15 серпня 2025 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судове засідання на 30 вересня 2025 року на 11:30 год.
Судове засідання призначене на 30 вересня 2025 року було призначено на 28 жовтня 2025 року на 14:30 год. для повторного виклику відповідача у справі.
Судове засідання призначене на 28 жовтня 2025 року було відкладено на 14 листопада 2025 року на 11:00 год. у зв'язку з неявкою сторін.
У судове засідання призначене на 14 листопада 2025 року відповідач не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали справи; від позивача надійшла заява, у якій він зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, окрім того, позивачем було надано суду для огляду оригінал розписки від 24 листопада 2023 року.
У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову, зважаючи на те, що позовну заяву із додатками він отримав особисто 15 вересня 2025 року, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступного висновку.
Судом було встановлено, що між позивачем та відповідачем 24 листопада 2023 року було укладений договір позики у вигляді розписки, відповідно до якої ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 кошти у розмірі 25000 грн, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути їх у строк до 10 грудня 2023 року.
Станом на день подачі позовної заяви до суду кошти не були повернуті позикодавцю.
За правилами частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Так, в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 зазначено, що «відповідно до норм статей 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що відповідач не виконував умови договору та станом на 13 травня 2025 року (день подання позову до суду) не виконав свої зобов'язання за договором позики, зокрема не повернув суму позики у визначений строк.
Враховуючи встановлені судом обставини та докази надані позивачем до позову, зважаючи на те, що судом встановлено, що кошти фактично були передані від позивача відповідачу, відповідач не спростував належними, достатніми та достовірними доказами факт отримання коштів від позивача в розмірі 25000,00 грн а також не довів відсутність у нього обов'язку щодо повернення таких коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми позики в розмірі 25000,00 грн підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних від суми богу в розмірі 1187, 50 грн та його інфляційну складову у розмірі 5 310,00 грн, які нараховані позивачем за порушення терміну повернення позичених коштів.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України та діє на цей час.
Враховуючи викладене вимога щодо стягнення відповідача нарахованих 3% річних та інфляційної складової боргу задоволенню не підлягає.
Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення Закону, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість і доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення основної суми боргу за договором позики від 24 листопада 2023 року у розмірі 25 000,00 грн, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81,142, 206, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 24 листопада 2023 року в розмірі 25 000,00 грн та судовий збір у сумі 961,65 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено 19 листопада 2025 року.
Суддя К.В. Шаповалова