ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16714/25
провадження № 2/753/10883/25
про залишення позовної заяви без руху
"17" листопада 2025 р. Суддя Дарницького районного суду м. Києва Котвицький В.Л., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над малолітньою дитиною,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визначити його - ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог, передбачених ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
Як вбачається із позовної заяви, позивач не сплатив судовий збір за позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав та встановлення опіки над малолітньою дитиною, посилаючись на норми п. 7 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Однак, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб. Аналіз наведеної норми свідчить про те, що від сплати судового збору звільняються громадяни, які захищають у суді права та інтереси інших осіб відповідно до ст. 56 ЦПК України, за умови, якщо останні мають пільги щодо сплати судового збору відповідно до законодавства.
Представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до ч. 1 ст. 59 ЦПК України не є підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах власних дітей від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 367/5983/16-ц, ухвалі Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 754/16008/17.
Таким чином, чинне законодавство України не звільняє позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, поданий позов про позбавлення батьківських прав відповідача та встановлення опіки над малолітньою дитиною не вирішує питання прав та обов'язків неповнолітніх дітей, а стосуються особистих немайнових прав та обов'язків відповідача як матері дитини, яких вона може бути позбавлена у разі ухвалення рішення про задоволення позову. Правові наслідки позбавлення батьківських прав визначені у статті 166 Сімейного кодексу України.
Враховуючи викладене, за подання позовної вимоги немайнового характеру про позбавлення батьківських прав, позивачу необхідно сплатити судовий збір або ж подати докази, які б давали підстави для звільнення від його сплати.
Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визначити його - ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (тобто дві немайнові вимоги).
Можливість пред'явлення кількох окремих позовів є одним з аргументів, який дозволяє виснувати, що у цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. Наведені висновки сформульовано у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справі № 758/5118/21 (провадження № 61-5554сво23).
Зі змісту ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3 028 грн.
Згідно пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. х 0,4 =1211,20 грн. ).
Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до ч.7 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову також у разі: об'єднання суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справі №758/5118/21 виснувано, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, при зверненні до суду з двома однорідними вимогами немайнового характеру (про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над малолітньою дитиною), позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., про що надати суду оригінал платіжного документа.
Заразом суд вважає необхідним роз'яснити позивачу, що відповідно до ст. 8 ЗУ "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, визначених у цій же статті.
Вказані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Суд зауважує, що дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред'явленні позову є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Враховуючи наведені вище недоліки позовної заяви, суд вважає за необхідне позовну заяву позивача залишити без руху та надати йому десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення вказаних недоліків у спосіб сплати позивачем судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та надання суду платіжного документу на підтвердження такої сплати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над малолітньою дитиною - залишити без руху.
Надати позивачу строк 10 (десять) днів з дня отримання позивачем ухвали для виправлення вказаних у цій ухвалі недоліків.
У випадку невиконання даної ухвали про залишення заяви без руху, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачам.
Ухвала суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.Л.Котвицький