712/7215/25
2/712/3145/25
18 листопада 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
судді Борєйко О.М.
за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 09 серпня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір позики №75348568, згідно умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» надає відповідачу кредит в розмірі 9 667 гривень строком на тридцять днів; процентна ставка 1,99%.
Відповідачем умови договору позики №75348568 від 09 серпня 2021 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 , не виконані і отримані в позику грошові кошти до цього часу не повернуті.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (клієнт) та «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладений договір факторингу №14/06/21.
Згідно п. 1.1 договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав, до боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою, процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Згідно реєстру боржників № 11 від 27 жовтня 2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17 729 гривень 29 копійок, в тому числі 9 667 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 8 062 гривні 29 копійок - сума заборгованості за відсотками.
Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики №75348568, яку відповідачем до цього часу не погашено.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 червня 2025 року відкрито провадження в цивільній справі та призначено судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу її реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі «Судова влада».
Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (ухвалює заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, в судове засідання без поважних причин двічі не з'явилась, відзиву чи заперечень щодо позовної заяви суду не надала. Приймаючи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній даних та доказів і ухвалити за результатами її розгляду заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надані учасниками справи докази, дослідивши їх всебічно, повно, об'єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
09 серпня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір позики №75348568, згідно п.1 якого, ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» зобов'язується передати відповідачу у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк для задоволення власних потреб (без конкретної споживчої мети), шляхом їх перерахування на банківський рахунок відповідача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу відповідача, а відповідач зобов'язується повернути позикодавцеві - ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми позики.
Згідно п.2, 2.1, 2.2 договору позики №75348568 від 09 серпня 2021 року, ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» надає відповідачу кредит в розмірі 9 667 гривень, строк позики - 30 (тридцять) днів; денна процентна ставка - 1,99% за день; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) - 2,70% за день.
Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що умови договору позики №75348568 від 09 серпня 2021 року ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» виконані належним чином; відповідач отримав кредит в розмірі 9 667 гривень.
Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ч.2 ст. 77 ЦПК України).
Згідно ч.1 та ч.2 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч.1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно ч.ч. 1,5 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені безпосередньо в судовому засіданні.
Згідно матеріалів справи, які досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні, позивачем до позовної заяви не додано жодного доказу на підтвердження факту виконання ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» умов договору позики №75348568 від 09 серпня 2021 року щодо надання відповідачу грошових коштів в розмірі 9 667 гривень.
Доказів надання ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» грошових коштів відповідачу в сумі 9 667 гривень за договором позики №75348568 від 09 серпня 2021 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем, матеріали справи не містять і позивачем суду не надано.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (клієнт) та «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладений договір факторингу №14/06/21.
Згідно п. 1.1 договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав, до боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою, процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 3.2 договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, фактор сплачує клієнту 100% ціни продажу, протягом 7 (семи) робочих днів з моменту передачі по акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта, вказаний в розділі 10 даного договору.
Згідно з п. 3.4 договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року моментом виконання фактором грошового зобов'язання сторони визначають момент надходження ціни продажу за відповідним реєстром боржників на рахунок клієнта.
В пункті 4.1 договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року визначено, що клієнт зобов'язується надати документацію по боржниках, зазначених у реєстрі боржників, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників, але в будь-якому разі не раніше дня сплати фактором ціни продажу заборгованості.
Разом з тим, до позовної заяви позивачем не надано доказів сплати позивачем - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ціни продажу заборгованості на користь клієнта - ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» в порядку та розмірі, згідно п.3 договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені безпосередньо в судовому засіданні.
Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ч.2 ст. 77 ЦПК України).
Згідно ч.1 та ч.2 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч.1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. (ч.2 ст. 83 ЦПК України).
В обґрунтування заявлених вимог позивач в своїй позовній заяві зазначає, що 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (клієнт) та «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладений договір факторингу №14/06/21.
Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов'язанні, за винятком зобов'язань, нерозривно пов'язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором. Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). При цьому договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються (п. 49 Постанови ВП ВС від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18), а правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається, виходячи зі змісту прав та обов'язків сторін договору (п. 9.5 Постанови ВП ВС від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 зазначено, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. Щодо суб'єктного складу правочинів (п.п. 51-55 Постанови).
У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 ВП ВС визначено ознаки правочинів про відступлення права вимоги та договору факторингу та зазначено наступне: договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги. Вирішуючи у цій справі виключну правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу, ВП ВС дійшла висновку, що слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу. Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу. Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з'ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак. Також ВП ВС зазначила, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (п. 57 Постанови). Постанова ВП ВС від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (№ 12-1гс21).
Разом з тим, позивачем до позовної заяви не надано доказів, що підтверджують надання позивачем, як новим кредитором, фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», тобто не доведено факту укладення саме договору факторингу.
Відповідно до п.1) ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. (ч.2 ст. 517 ЦК України).
Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що згідно реєстру боржників № 11 від 27 жовтня 2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17 729 гривень 29 копійок, в тому числі 9 667 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 8 062 гривні 29 копійок - заборгованість за відсотками.
Разом з тим, матеріали позовної заяви не містять і суду не надано доказів внесення позивачем плати за договором факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року на користь ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» в порядку, розмірах та на умовах згідно п.3 договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року.
Позивачем не доведено наявність у нього права вимоги до відповідача, оскільки, долучені до позовної заяви докази не підтверджують факту переходу до позивача права вимоги боргу з відповідача за договором позики 75348568, укладеним 09 серпня 2021 року між первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 ; позивачем не доведено належними, достатніми, достовірним доказами факт отримання грошових коштів відповідачем від первісного кредитора - ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» за договором позики №75348568, укладеним 09 серпня 2021 року.
Як вказано вище, позивач в своїй позовній заяві зазначає, що підставою звернення позивача з вказаним позовом про стягнення заборгованості з відповідача за договором позики №75348568 від 09 серпня 2021 року, є договір факторингу № 14/06/21, який укладений 14 червня 2021 року, тобто укладений на місяць та двадцять п'ять днів раніше договору позики №75348568 від 09 серпня 2021 року.
Позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними, допустимими доказами наявність підстав для звернення останнього до відповідача з грошовими вимогами в тому числі з вимогами, які виникнуть в майбутньому, за договором позики №75348568 від 09 серпня 2021 року, на підставі договору факторингу № 14/06/21, укладеного 14 червня 2021 року, тобто ще за місяць та двадцять п'ять днів до укладення відповідачем спірного договору позики №75348568 від 09 серпня 2021 року.
За вказаних обставин вимога до відповідача за договором позики №75348568 від 09 серпня 2021 року не могла бути включеною до реєстру боржників, право вимоги до яких було передано за плату позивачу як новому кредитору, оскільки договору позики №75348568 від 09 серпня 2021 року на момент укладення договору факторингу № 14/06/21, який був укладений 14 червня 2021 року, ще взагалі не існувало. На підставі не існуючого договору не могло бути передано і не може існувати право вимоги, а також не може виникати в майбутньому право вимоги на підставі не існуючого договору.
Разом з тим, доказів внесення змін до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року щодо строку дії вказаного договору матеріали позовної заяви не містять і позивачем суду не надано.
Крім того, копія договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, яку додано позивачем до позовної заяви, взагалі не містить істотної умови щодо строку дії цього договору. До позовної заяви позивачем надано лише частину договору факторингу, без умов з п. 4.3 по п 9.6 цього договору, що не дозволяє суду належним чином виконати вимоги ч.5 ст. 263 ЦПК України щодо безпосереднього дослідження доказів в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доводи позивача про передачу останньому права вимоги до відповідача за договором позики не підтверджені належними, достатніми, достовірними, допустимими доказами.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим, положення ч. 1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Згідно правового висновку верховного Суду в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17, для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності. Тобто, на момент відступлення права вимоги повинен існувати договір, умовами якого передбачено можливість виникнення вимог до боржника після його укладення (відстрочення оплати; оплата частинами; настання певних обставин, з якими пов'язується виникнення відповідних зобов'язань у сторони договору, внесення змін і доповнень до певних умов договору тощо).
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору
Відповідно до ч.5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. (ч.2 ст. 83 ЦПК України).
Враховуючи викладене, позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними, допустимим доказами виникнення у відповідача зобов'язань перед позивачем за договором позики №75348568, укладеним 09 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів».
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 207, 509, 525, 526, 530, 625, 626, 627, 628, 629, 634, 638, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 13, 76 - 81, 83, 89, 95, 141, 263, 280 - 283, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ вул. Симона Петлюри, б.30, рахунок IBAN № НОМЕР_1 в АТ «ТАСкомбанк;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя О.М. Борєйко