Справа №712/5708/25
Провадження №2/712/2765/25
12 листопада 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Стеценко О.С., за участю секретаря судового засідання Дубини В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», треті особи - Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Плаха Тамара Іванівна, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном,
Позивач звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до відповідача, в якому просить скасувати обтяження щодо квартири АДРЕСА_1 , у вигляді заборони на нерухоме майно, яке міститься у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження №11615288, зареєстроване 16.09.2011 приватним нотаріусом Плахою Т.І., та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження №11615288.
У обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01 жовтня 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит №02-408/07, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язалася погасити у встановлений кредитним договором строк отриманий кредит в сумі 5 000 000,00 грн. на придбання нерухомості, а саме: квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 .
З метою забезпечення виконання кредитного договору між Промінвестбанком та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір від 01 жовтня 2011 року, згідно якого було передано в іпотеку банку майнові права на квартири у будинку АДРЕСА_16 , в тому числі на квартиру, яка належить позивачу.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2011 року у справі №2-1122/11 у задоволенні позову ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання договору №51 на пайову участь в будівництві квартири в житловому будинку від лютого 2008 року недійсним, скасування рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради в частині надання дозволу на оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 , скасування свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним іпотечний договір №02-408/07 від 01 жовтня 2007 року, укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плахою Т.І., в частині передачі в іпотеку майнових прав на 2-х кімнатну квартиру, загальною площею 107,3 кв.м. будівничим АДРЕСА_17 , 1-й під'їзд.
Зобов'язано приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Плаху Т.І. зняти заборону відчуження вищевказаної квартири, майнових прав на них та виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження майна іпотекою, зареєстрованої в реєстрі 01.10.2007 щодо вищевказаної квартири.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 08 серпня 2011 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2011 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2011 року касаційну скаргу директора філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Черкаси» Ткаченка В.М. було відхилено. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2011 року залишено без змін.
16 вересня 2011 року, незважаючи на рішення суду першої інстанції від 18 квітня 2011 року, залишеного без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 08 серпня 2011 року, про визнання договору про іпотечний кредит від 01.10.2007 №02-408/07 недійсним, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Плаха Тамара Іванівна на підставі заяви ПАТ «Промінвестбанк» №412/08-01 зареєструвала тимчасову заборону відчуження об'єкту нерухомого майна, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 11615288.
Окрім того, що договір про іпотечний кредит №02-408/07 від 01.10.2007 було скасовано в судовому порядку, термін дії вищевказаної заборони діяв до 16.10.2011, проте запис до цього часу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не видалений.
Наявність вказаного обтяження порушує право позивача, як власника квартири, вільно розпоряджатися своїм майном, закріпленого Конституцією України та Законами України, а також його право на мирне володіння своїм майном, закріпленого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому позивач звернулася до суду з указаним позовом.
Указана справа перебувала у провадженні судді Соснівського районного суду м. Черкаси Ватажок-Сташинської А.В.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
Згідно Розпорядження керівника апарату Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2025 року №46 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2025 року обрано суддю Стеценко О.С.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2025 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 , витребувано докази.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
Позивач та її представник до судового засідання не з'явилися, представник позивача надала заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача, на позовних вимогах наполягає.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, зустрічний позов до суду не пред'явив.
Треті особи до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Установлено, що 01 жовтня 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язалася погасити у встановлений кредитним договором строк отриманий кредит в сумі 5 000 000,00 грн. на придбання нерухомості, а саме: квартир у будинку по АДРЕСА_16 , у тому числі і квартири АДРЕСА_3 , власником якої нині є позивач.
З метою забезпечення виконання кредитного договору між Промінвестбанком та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір від 01 жовтня 2011 року, згідно якого було передано в іпотеку банку майнові права на квартири у будинку по АДРЕСА_16 , в тому числі на 2-х кімнатну квартиру будівничим номером АДРЕСА_1 , 1-й під'їзд, за договором на пайову участь в будівництві квартири в житловому будинку по АДРЕСА_16 від 12 січня 2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Корпорація «Райагробуд».
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2011 року у справі №2-1122/11 в задоволенні позову ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання договору недійсним, скасування рішення про оформлення права власності на нерухоме майно було відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним іпотечний договір №02-408/07 від 01 жовтня 2007 року, укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плахою Т.І., в частині передачі в іпотеку майнових прав на 2-х кімнатну квартиру, загальною площею 107,3 кв.м. будівничим АДРЕСА_17 , 1-й під'їзд.
Зобов'язано приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Плаху Т.І. зняти заборону відчуження вищевказаної квартири, майнових прав на них та виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження майна іпотекою, зареєстрованої в реєстрі 01.10.2007 щодо вищевказаної квартири.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05 вересня 2012 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2011 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2011 року касаційну скаргу директора філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Черкаси» Ткаченка В.М. було відхилено. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2011 року залишено без змін.
16 вересня 2011 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плахою Т.І. на підставі заяви ПАТ «Промінвестбанк» №412/08-01 зареєстровано тимчасову заборону відчуження об'єкту нерухомого майна, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 11615288, що вбачається з витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №32978841.
Окрім того, що договір про іпотечний кредит №02-408/07 від 01.10.2007 було скасовано в судовому порядку, термін дії вищевказаної заборони діяв до 16.10.2011, проте запис до цього часу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не видалений.
Право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано у КП «Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» 18 грудня 2008 року, що вбачається з інформації від 18 квітня 2025 року №62251 о, наданої КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації».
Указане також підтверджується інформацією про зареєстроване право власності КП «Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» від 18 квітня 2025 року №62251.
Окрім зазначеного, факт того, що ОСОБА_1 є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 , підтверджується іншими доказами, що містяться у матеріалах справи, зокрема, технічним паспортом на указану квартиру, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 23.04.2009, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23892376 від 18.09.2009, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №441995032 від 03.09.2025.
Так, згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).
Указані норми визначають непорушність права власності та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).
У справі «Маркс проти Бельгії» (Marckx v. Belgium), 1979, §§ 63-64, Суд заявив, що визнаючи, що кожна людина має право мирно володіти своїм майном, стаття 1 по суті гарантує право власності. Таке чітке враження справляють слова «майно» та «користування майном» (французькою мовою: «biens», «propriete», «usage des biens»); a «travaux preparatoires», своєю чергою, недвозначно це підтверджують: автори постійно говорили про «право власності» або «право володіти майном», коли описували суть ряду проектів, які були попередниками нинішньої статті 1. Дійсно, право розпоряджатися своїм майном становить традиційний і фундаментальний аспект права власності.
У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84). Як вказав ЄСПЛ у вказаному рішенні власник має право претендувати щонайменше на законні сподівання на можливість користуватися своєю власністю.
Заходи контролю держави за майном у формі обтяження в розумінні наведених положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції не повинні завдавати значної шкоди володільцю майна та мають здійснюватися з розумним співвідношенням і обґрунтованою пропорційністю. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі №705/2556/21.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право, та з яких підстав (правова позиція Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі №6-709цс16).
Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз'яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-ІV (далі - «Закон №1952-ІV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац 4 ч. 5 ст. 3 Закону №1952-ІV»),
Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.
Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону №1952-ІV встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закон у №1952-ІV державним реєстратором є нотаріус.
За правилами ч. 1 ст. 31-2 Закону №1952-ІV державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна відповідно до Закону України «Про нотаріат» проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям.
Приписами ч. 2 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 №3425- XII (далі - «Закон №3425-ХІІ) передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
За змістом ст. 34 Закону 3425-ХІІ накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.
Пунктом 9 ст. 34 Закону 3425-ХІІ передбачена така нотаріальна дія, як зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст. 74 Закону 3425-ХІІ нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв'язку із рішенням суду.
Згідно п.п. 5.1. п. 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, чинним законодавством України передбачено, що підставою для зняття заборони відчуження об'єктів нерухомого майна нотаріусом є рішення суду.
З системного аналізу зазначених норм права випливає, що відновлення порушеного права позивача неможливе без виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження нерухомого майна і саме на нотаріуса, як державного реєстратора, покладено обов'язок вносити відомості щодо обтяжень до зазначеного реєстру.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №82614016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/1).
Для припинення обтяження за рішенням суду позивач повинен довести належними та допустимими доказами, що для такого припинення є встановлені законом підстави. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі №164/1772/19.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2011 року у справі №2-1122/11 в задоволенні позову ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання договору недійсним, скасування рішення про оформлення права власності на нерухоме майно було відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним іпотечний договір №02-408/07 від 01 жовтня 2007 року, укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плахою Т.І., в частині передачі в іпотеку майнових прав на 2-х кімнатну квартиру, загальною площею 107,3 кв.м. будівничим АДРЕСА_17 , 1-й під'їзд.
Зобов'язано приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Плаху Т.І. зняти заборону відчуження вищевказаної квартири, майнових прав на них та виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження майна іпотекою, зареєстрованої в реєстрі 01.10.2007 щодо вищевказаної квартири.
Відповідно до ст. 26 Закону №1952-ІV (у редакції, чинної на момент виникнення спірних правовідносин) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.
Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №48/340 (підпункт 6.30), від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 (підпункт 4.17), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (підпункт 6.13).
Абзацами другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-ІV у чинній редакції передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами Закону №1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 127 постанови від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)).
Таким чином, зважаючи на те, що договір про іпотечний кредит №02-408/07, на підставі якого нотаріусом було здійснено державну реєстрацію обтяжень у вигляді заборони на відчуження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , визнано недійсним, тому державна реєстрація такого права власності підлягає скасуванню в силу вимог Закону.
Указані обтяження у вигляді заборон на відчуження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві власності, порушують його право на розпорядження вказаним нерухомим майном, а тому таке право підлягає захисту шляхом скасування обтяжень у вигляді заборони відчуження вказаного нерухомого майна та виключення записів про ці обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що відповідає ч. 2 ст. 16 ЦК України.
З огляду на викладене, оскільки наявність обтяжень щодо квартири АДРЕСА_1 , у вигляді заборони на нерухоме майно, яке міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження №11615288, зареєстроване 16.09.2011, порушує право позивача, як власника вільно розпоряджатися своїм майном, закріпленого Конституцією України та Законами України, а також його право на мирне володіння своїм майном, закріпленого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», треті особи - Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Плаха Тамара Іванівна, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном задовольнити.
Скасувати обтяження щодо квартири АДРЕСА_1 , у вигляді заборони на нерухоме майно, яке міститься у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження №11615288, зареєстроване 16.09.2011 приватним нотаріусом Плахою Т.І., та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження №11615288.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_18 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ЄДРПОУ 00039002, місце розташування за адресою: вул. Малопідвальна, буд. 8, м. Київ.
Треті особи: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Плаха Тамара Іванівна, місце розташування за адресою: АДРЕСА_19 ;
ОСОБА_2 , АДРЕСА_20 .
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано Черкаському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 20.11.2025.
Суддя: О.С. Стеценко