Справа № 712/10323/25
Провадження № 2/712/4044/25
17 листопада 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд міста Черкаси у складі:
головуючого судді Пономаря В.О.,
за участю секретаря судового засідання Васильєвої Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
ТОВ «ФК «ЄАПБ» в особі свого представника Какун А.С. звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором позики № 78328153 від 15.06.2023 в загальній сумі 31 320 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 15.06.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики № 78328153. В подальшому, 20.03.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду № 21 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК«ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників № 21 від 20.03.2024. Відповідно до витягу з реєстру боржників № 21 договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 31 320 грн, із яких: 7 300 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 24 020 грн - заборгованість за відсотками. Всупереч умов кредитного відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повного погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки первісного кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 78328153 від 15.06.2023 в загальній сумі 31 320 грн.
Від відповідача заперечень проти позову не надходило.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.07.2025 вищезазначену позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків десять днів з дня її отримання.
На виконання ухвали суду від 31.07.2025 представником позивача ОСОБА_3 11.08.2025 подано заяву про усунення недоліків, одночасно з якою також подано клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.08.2025 відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ «Приватбанк».
Представник позивача Какун А.С. в судове засідання не з'явилась, натомість у прохальній частині позовної заяви зазначила, що просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача і у випадку неявки у судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судової повістки-повідомлення за зареєстрованим місцем проживання засобами поштового зв'язку, яка повернулась без вручення відповідачу з причин відсутності адресата за вказаною адресою. Крім того, судові повістки про виклик в судове засідання були доставлені до електронного кабінету відповідача (доставлено 20.08.2025 та 18.10.2025).
У зв'язку з вищевказаною обставиною, на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.11.2025 справу вирішено за правилами заочного розгляду, передбаченими ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, повідомленого у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи, який не з'явився в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки та не подав відзиву проти позову, та зі згоди представника позивача щодо такого порядку розгляду справи.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
Статтею 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (ст. 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно із ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.06.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено договір позики, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 2RcdjtGGe.
Відповідно до умов вказаного договору, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі позику) на строк 27 днів до 12.07.2023 шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів його електронного платіжного засобу, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцеві плату (проценти) від суми позики.
Проценти, що нараховуються на суму позики, є платою за користування такою позикою. Договором передбачена базова процентна ставка (2,5 %), знижена процентна ставка (1 %) та процентна ставка за понадстрокове користування позикою (2,7 %), яка не застосовується в період карантину. Проценти за договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.
Так, на виконання договору позики № 78328153 від 15.06.2023 позикодавець перерахував позичальнику грошові кошти в сумі 10 000 грн на його платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом № 20.1.0.0.0/7250901/79705-БТ від 07.09.2025, наданого АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 13.08.2025.
Пунктом 5.5 договору передбачено, що позичальник попереджений, що у випадку неналежного виконання зобов'язання за договором позикодавець має право без згоди позичальника передати свої права кредитора (відступити право вимоги) за договором.
Так, 20.03.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду № 21 до договору факторингу № 14/06/21, відповідно до якої ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги за договором позики № 78328153 від 15.06.2023, укладеним з ОСОБА_1 , сума заборгованості за яким складає 31 320 грн, з яких 7 300 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 24 020 грн - заборгованість за відсотками.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
За змістом ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормою ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики№ 78328153 від 15.06.2023, який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 2RcdjtGGe. На підставі такого договору відповідачем 15.06.2023 отримані кредитні кошти в розмірі 10 000 грн, які він зобов'язувався повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, але в порушення умов договору не зробив цього.
Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідача відсотків у розмірі 24 020 грн, то слід зазначити наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник отримує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено наслідки прострочення зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Велика Палата Верховного Суду чітко розмежувала поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Згідно розрахунку заборгованості за договором позики № 78328153 від 15.06.2023, загальний розмір заборгованості відповідача становить 31 320 грн, із яких 7 300 - заборгованість за тілом кредиту, 2 700 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими в межах строку надання позики (з 15.06.2023 до 12.07.203), 21 320 грн - заборгованість за понадстрокове користування позикою.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.
Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки відсотки за понадстрокове користування позикою за неналежне виконання грошового зобов'язання у розмірі 21 320 грн нараховані відповідачу в період дії в Україні воєнного стану, тобто в період коли відповідач є звільненим від сплати таких відсотків, підстави для їх стягнення із відповідача на користь позивача відсутні.
Таким чином, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення на суму 10 00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 7 300 грн та заборгованості за відсотками - 2 700 грн.
При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем не було надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 966 грн 84 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 3 028 грн /сума плаченого судового збору/ х 31,93 % /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 966 грн 84 коп.)
Щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із розглядом справи, а саме із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в сумі 1 514 грн суд зазначає наступне.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи вищезазначені норми закону, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів понесених витрат, пов'язаних із розглядом справи, а саме із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в сумі 1 514 грн, клопотання позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат в цій частині підлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3 - 5, 10, 12 - 13, 19, 76-81, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-284 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за договором позики № 78328153 від 15.06.2023 у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 966 (дев'ятсот шістдесят шість) грн 84 (вісімдесят чотири) коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 17.11.2025.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Пономар