Справа № 712/10499/25
Провадження № 2/712/4118/25
17 листопада 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Пономаря В.О.,
за участю секретаря судового засідання Васильєвої Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», в особі свого представника - адвоката Руденка К.В. через систему «Електронний суд» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3992106 від 19.09.2023 в загальній сумі 53 200 грн, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 19.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3992106, на підставі якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 10 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Внаслідок порушення відповідачем умов повернення кредитних коштів за нею утворилась заборгованість. 24.04.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу № 24/04/24, на підставі якого право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс». У зв'язку з порушенням відповідачем порядку повернення кредитних коштів за нею утворилась заборгованість в розмірі 53 200 грн, з яких 10 000 грн - заборгованість за кредитом; 43 200 грн - заборгованість за відсотками. Оскільки відповідач не виконує свого зобов'язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути із відповідача заборгованість в загальній сумі 53 200 грн, а також судовий збір по справі та витрати на правничу допомогу.
Від відповідача заперечень проти позову не надходило.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.08.2025 вищезазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення вказаних у мотивувальній частині ухвали недоліків п'ять днів з дня її отримання.
На виконання ухвали суду від 05.08.2025 представником позивача - адвокатом Руденко К.В. до суду 07.08.2025 (надійшла 08.08.2025) подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.08.2025 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування у АТ «Універсал Банк» доказів.
Представник позивача Руденко К.В. в судове засідання не з'явився, натомість 06.10.2025 (надійшла 08.10.2025) подав до суду клопотання, у якому просить розглянути справу за відсутності представника позивача, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзиву на позовну заяву не подавала, причини неявки суду не відомі. Судова повістка про виклик у судове засідання повернулась до суду без вручення відповідачу із зазначенням підстав її повернення оператором поштового зв'язку АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням встановленого терміну зберігання». Додатково судом вживались заходи із повідомлення відповідача шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Враховуючи зазначене, на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.11.2025, враховуючи положення ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані позивачем докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Між ТОВ «Лінеура Україна» (товариством) та ОСОБА_1 (клієнтом) 19.09.2023 укладений в електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3992106, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором E699.
Згідно умов вищевказаного договору товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в сумі 10 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Строк кредиту становить 360 днів із періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 15 днів. За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою в розмірі 2 % в день, яка застосовується у межах всього строку кредиту, та за зниженою процентною ставкою в розмірі 0,01 % на день, яка застосовується, якщо до 04.10.2023 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, клієнт сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного графіком, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Проценти, що нараховуються за договором, є платою за користування кредитом, і їх нарахування здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування ним протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. До періоду розрахунку процентів не включається день надання кредиту, проте включається день сплати процентів та день фактичного повернення кредиту.
Відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 10 000 грн шляхом їх перерахування на її платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом № 20240426-2912 від 26.04.2024, наданого первісному кредитору на виконання договору про організацію переказу грошових коштів№ 210222-1 від 21.02.2022, а також випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 19.09.2023 до 19.09.2023, наданою АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 13.08.2025.
Відповідно до п. 5.1.3 договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта.
Так, між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» 24.04.2024 укладений договір факторингу № 24/04/24, на підставі якого до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» перейшло право грошової вимоги заборгованості до боржників, які зазначені в реєстрі боржників, в тому числі і право вимоги заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3992106 від 19.09.2023, укладеним із ОСОБА_1 . Розмір кредитної заборгованості відповідача складав 53 200 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 43 200 грн - заборгованість за процентами.
Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов'язання за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3992106 від 19.09.2023, то позивач звернувся до суду із позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3992106 від 19.09.2023, який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором E699. На підставі такого договору відповідачем 19.09.2023 отримані кредитні кошти в розмірі 10 000 грн, які вона зобов'язувалась повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, однак в порушення умов договору не зробила цього. В такому кредитному договорі, зокрема у п. 10 містяться всі ідентифікуючі дані відповідача.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначених у договорі про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3992106 від 19.09.2023 і вона користувалась такими коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення її зобов'язання в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. За таких підстав позовні вимоги позивача підлягають до задоволення у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 422 грн 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Стосовно заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).
За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн до позовної заяви позивачем додано договір про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024, укладений між адвокатом Руденком К.В. та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 56 від 03.03.2025 та платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 2066 від 03.03.2025.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу суд бере до увагу, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо усної консультації, правового аналізу та підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.
Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст. 7, 9, 11-13, 81-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (ЄДРПОУ 41915308) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3992106 від 19.09.2023 в загальній сумі 53 200 (п'ятдесят три тисячі двісті) грн, судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 422 (дві тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 (сорок) коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 17.11.2025.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», ЄДРПОУ 41915308, місцезнаходження за адресою: бульв. Вацлава Гавела, 4, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Пономар